Два высших образования одновременно: совмещаем качественное обучение в Украине и за рубежом

Ежегодно тысячи украинцев покидают Родину в поисках лучшей доли за рубежом. Кто-то пытается найти более высокооплачиваемую работу, кого-то манит нетривиальность новой культуры, а некоторые планируют получить новые знания. В разгар вступительной кампании абитуриенты стоят перед дилеммой выбора. Иногда желание учиться в желанном украинском ВУЗе сочетается с жаждой попробовать на вкус зарубежное образование. Сверхзадача – найти баланс и достичь гармонии. Выбирать лучшее или замахнуться на две специальности одновременно – решение индивидуальное для каждого.

И если два высших образования - первая цель, которая не имеет альтернатив, то обдумывать пути ее достижения нужно уже сейчас! Но как уложиться в изнурительный график и при этом быть успешным на два образовательных фронта? Ориентиры – общедоступная информация из сети интернет и общения со студентами, которые уже прокладывают путь двойного обучения.

Далее текст на языке оригинала.

Тайм-менеджмент

Все має бути розписано похвилинно, як у президента, а важливі дати обведені червоним маркером. Необхідно враховувати можливі колізії та прописувати шляхи їх вирішення. Кілька запасних альтернатив допоможуть у майбутньому уникнути розгубленості та "запари".

Також необхідно завчасно повідомити викладачів обох закладів про навчання на двох спеціальностях. Зазначена новина — не тільки додасть вам авторитету, але й дозволить легко знаходити спільний знаменник з педагогами в ситуаціях, якщо сесії в закладах перетинаються.

Будьте одержимі справою життя, але уникайте перфекціонізму! Пам'ятайте про закон Парето: 20% зусиль дають 80% результату. Іноді, намагаючись зробити щось ідеально, можна "перемудрувати" і, навпаки, знизити рівень успішності через перевтому. Тому не забуваймо про хобі, друзів та час на відпочинок. Адже ніхто не здатен працювати без перестанку.

Якщо надскладно — існує можливість взяти академічну відпустку в одному із вишів та підтягнути "хвости" в іншому. Така привілея надається лише раз в межах року, а за необхідності може бути подовжена ще на рік. Це так зване право на академічну мобільність. При грамотному підході і дотриманні алгоритмів будь-які проблеми розіб'ються, як хвилі об скелі.

Ці поради стануть у нагоді тим, хто вже навчається. Але як бути молоді, що ще у роздумах і хоче наважитись підкорити дві освіти?

Наступна інформація дозволить осягнути тонкощі освітніх систем за кордоном, цінову політику ВУЗів та обрати комфортне поєднання навчання у двох закладах. Тому спробуємо поваріювати...

Заочна освіта в обох вишах

Напевно, найоптимальніший вибір. Є можливість вибудовувати повноцінну кар'єру і самостійно себе утримувати. Вигідно для досвіду, розвитку практичних умінь і стажу. Важливо й те, що заочне навчання — дешевше, а зручний індивідуальний графік — заощадження дорогоцінного часу.

Гарний бонус — знайомство з культурою іншої країни та збереження зв’язку з рідним краєм. Де саме облаштуватися – вибір кожного, і обставини не прив’язують до конкретної місцевості. Відчуваєш себе птахом, що насолоджується вільним польотом.

Найбільш сприятливі для освітніх польотів країни – Польща і Німеччина, де навчатися можна безплатно, а головне – якісно. Основні вимоги вступу – пакет документів та знання на високому рівні англійської або мови країни, обраної для вступу. До польських вишів можна вступити, використовуючи середній бал атестату. Вимоги ВУЗів Німеччини дещо жорсткіші. За плечима необхідно мати рік навчання за спеціальністю у виші або ж на професійних курсах в дойчланд-коледжах.

Принципи освіти теж різняться.

У Польщі кожен студент має аккаунт в електронній системі, дисципліни діляться на семінари і лекції, а іспити проходять в письмовій формі. Наукові роботи студенти починають писати з першого курсу, обираючи керівника. До речі, заочка в тій же Польщі проводиться у вигляді з’їздів вихідного дня – один раз або двічі на місяць.

А от у Німеччині навчання більш гнучке і поєднує різні гібридні методики. Студенти самостійно обирають дисципліни для вивчення, визначають робочий план та іспити, якими завершать навчання. Єдиної програми навчання немає. Викладачі самостійно складають свій курс і розробляють методики. Рушієм заочної освіти в цій країні є Хагенський університет. Майже все робиться дистанційно, у віртуальних кабінетах. Особиста присутність потрібна лише на семінарах та заходах, які проходять у вихідні.

Ще одна популярна країна для вступу серед українців — Чехія. Заочка зустрічається тут вкрай рідко. Попитом користується комбіноване навчання – відвідування закладу раз на місяць. Залежно від спеціальності затриматися доводиться від одного до трьох днів. Щоб вступити до вишу потрібно віртуозно оволодіти чеською мовою та скласти вступні іспити на обрану спеціальність.

В Англії ж українським спудеям пропонується програма Online MBA, яка дозволяє взагалі навчатися, не виїжджаючи з рідної країни. Лекції та письмове складання іспитів у дистанційному режимі — лайфхак для "освітніх локомотивів", у яких наразі немає можливості поїхати за кордон. Моніторте, якщо цікаво...

Про українські реалії заочки всім і так добре відомо.

Необхідно з’являтися двічі в семестр: витратити два тижні на настановчу сесію і кілька днів на складання екзаменів і заліків. Але на практиці переважна більшість здобувачів вищої освіти, паралельно працюючи, прогулюють більшу частину лекцій і приїжджають лише за оцінками.

Як бачимо, навчатися в Україні і за кордоном — не є чимось надважким. Питання лише мотивації, грошей і посидючості.

Але варто пам'ятати і про певні недоліки. Наприклад, заочне або комбіноване навчання не дає змоги отримати студентську візу або інші пільги.

Та не всім до вподоби заочний формат. Дехто готовий поставити все на кон заради якісної денної освіти. Вступаючи, абітурієнт опиняється на розпутті двох шляхів.

Навчатися на очній формі українського закладу та заочно здобувати освіту за кордоном

Хороша альтернатива для тих, хто не збирається залишати Україну.

У рідних стінах кращі шанси вибороти бюджетне місце і вивойовувати іменні стипендії. Здобуті ж за кордоном знання та міжнародний диплом відметуть конкурентів на вітчизняному ринку праці та гарантують престижну роботу.

Віддати перевагу навчанню за кордоном і заочно просвітитися в українському храмі науки.

Так, наприклад, вступати до польських вишів можна двічі на рік — в літню і зимову кампанію. Навчання починається не з 1 вересня, як загальноприйнято в Україні, а 1 жовтня. Особлива увага до національних та релігійних свят створює передумови для значної кількості канікул — перерв у навчанні. Тому, навчаючись у Європі, часу на відпочинок достатньо.

Лояльні умови і для охочих вступити в заокеанські виші.

Скажімо, в США багато університетів пропонують безплатні програми, а деякі навіть надають фінансову допомогу іноземцям. Вступ нескладний: потрібно підтвердити знання мови, отримати неміграційну візу та скласти аналог випускних іспитів для школярів. Пропонуються також трансферні програми, які дозволяють перевестись з українського ВУЗу до американського після двох або навіть трьох років навчання. Все, що потрібно — виписка оцінок з українського вишу і складений тест з англійської мови двох типів на вибір — IELTS або TOEFL. Перший засвідчує якість володіння мовою, другий визначає рівень знань не носіїв англійської.

Навчальний процес в американських вишах точно не дасть засумувати. Крім традиційних лекцій та семінарів практикуються викладання студентами, практичне моделювання різноманітних ситуацій та рольові ігри. Якщо ж за рік навчання стає зрозуміло, що обрана спеціальність не підходить — навчальний профіль міняється без втрати попереднього року. Престиж та комерціалізація ВУЗів напряму залежить від успішності студентів. Тому американські освітні заклади активно допомагають працевлаштуватися випускникам.

Схожі вимоги та умови очікують і завзятих мрійників навчатись у Канаді. Зарахування до ВУЗів відбувається тричі на рік — у січні, травні та вересні. Варіантів вступу два — прямий після школи та за допомогою підготовчих курсів. Студенти відвідують заклади від 3 до 5 днів на тиждень, формуючи навчальний розклад самостійно. Домашні завдання виконуються віддалено через інтернет, а кожна дисципліна має кількість кредитів, яку необхідно засвоїти. В канадській системі освіти також переважає індивідуальний підхід та можливість обрання предметів, але на відміну від Штатів обрану спеціальність під час навчання — змінити вже не можна.

Роки просвіти в чужій країні — хороший старт для тих, хто хоче змінити місце проживання. Але при виборі університету слід враховувати особливості різних країн. Так, у Великобританії більше уваги приділяється економічним дисциплінам. В Швейцарії здебільшого готують дипломатів. Італія розвиває моду і дизайн, а в США продвинуті журналістика та менеджмент.

Варто зазначити, що абсолютно у кожного є шанс навчатися безплатно і навіть отримувати матеріальну винагороду за академічні старання. Список стипендіальних програм можна знайти на офіційних сторінках закладів. Але не розчаровуйтесь, якщо не отримали омріяний грант. Можливість здобувати закордонну освіту залишається за власний кошт. Очне навчання дорожче на третину, а ще варто подбати про проживання у кампусах, харчування та витрати на дозвілля. Загальний річний кошторис — доволі "кусючий".

Ціна питання

Найлояльніші цінники в Польщі. Вартість річної освіти в приватних вишах коливається від 700, а в державних дотягує до 1000 євро. Навчання в канадських коледжах — в коридорі від 11 до 16 тисяч євро, а в найдорожчих у світі американських університетах стартує від 20 тисяч доларів на рік. Захмарні ж цінники хіба що у британських класичних вишах. Навчання в Оксфорді і Кембриджі тримає першість — 25 тисяч фунтів стерлінгів на рік (понад 50 тисяч доларів на рік). Натомість Німеччина — "делікатес" для студентів з порожніми гаманцями. Тут все навчання безплатне. За винятком адміністративних внесків — до 300 євро на утримання вишу. Безплатне навчання також пропонують Словаччина і Греція, але вони менш популярні.

Чи можна поєднувати навчання на двох денних формах? — питання звучить риторично.

В Україні це можливо, але потребує системності, індивідуальних графіків та високої працездатності студента, "не покладаючи нічого". Проте поєднувати дві очні форми, телепортуючись з країни в країну — задача нереальна. Адже в левовій частині закордонних вишів присутність на парах — жорстко регламентована. І намагатися перекрити "н" невчасним відпрацюванням та недолугими презентами — справа невдячна.

Намагатися встигнути здобути дипломи одночасно в двох університетах — неабияка відповідальність, яка дисциплінує та відкриває нові можливості для реалізації. Така мета вимагає системності, працелюбності та, насамперед, бажання. Широкий спектр вибору форматів та програм — приємний головний біль для всіх охочих поєднувати освіту. Та наскільки виправдані освітні потуги на два фронти — залежить лише від того, хто береться за нелегку справу.