Блог | ТОП-6 советов, которые пригодятся родителям и детям во время выполнения домашних заданий

ТОП-6 советов, которые пригодятся родителям и детям во время выполнения домашних заданий

Учебный год – не только яркий первый звонок, цветы учителям, общение со сверстниками, веселый смех, музыка и интересные мероприятия. Это новая пытка, как для школьников, так и для их родителей. Домашнее задание – давно не веселый квест, который хочется проходить годами каждый день. В советские времена учились, потому что так было нужно для всеобщего процветания великого и могущественного…

Далее текст на языке оригинала

У роки незалежності головна мотивація змінилася на особистий успіх. Ось тільки навчальні результати чомусь не тішать, і з року в рік йдуть на спад. Нині виконання домашніх завдань скоріше нагадує “Сізіфову працю”, ніж штудіювання заради наукових звершень. Адже на підготовку до уроків має виділятися не більше 2 годин вільного часу учня, зазначає освітній омбудсмен.

На практиці ж виконання “домашки” у кращому випадку відбирає увесь вільний час і викликає відразу, супротив та постійні демарші вдома. Дехто не в силах впоратися з рівняннями, комусь важко запам’ятати дати та поєднувати в логічні ланцюги, а в когось зашкалюють амбіції знати все і одразу. Батьки нарікають, мовляв, в їхні часи не було таких складних завдань як зараз. Та корінь зла необов’язково шукати в навантаженнях! Передусім варто замислитися: як замотивована дитина до навчальних звершень та що заважає вчитися краще?

Та без чіткого плану виконання домашніх завдань не обійтися навіть найзаповзятішим відмінникам! Але спершу зануримося у першопричини.

Шкільні двійошники – наслідок неправильних орієнтирів

“Вчися! Виконуй домашні завдання, і ти станеш успішним!” – “Навіщо? Мені це не треба” – приблизно так виглядає типовий діалог між батьками й дітьми, які не виблискують досягненнями у навчанні. Але ефемерна риторика “навчання заради навчання” давно вже нікого не мотивує. Мільйони дітей, зайшовши одним кліком у всесвітню павутину а не в підручники, бачать, що дехто заробляє мільйони, читаючи дворовий реп або ж незграбно ляпаючи фарбами об стіни у пошуках мистецтва. “Все просто! Я можу не гірше!” – думають юні та заповзяті, відкидаючи освіту на задвірки. А вже в зрілому віці, так і не зреалізувавшись, заново починають шукати себе, марно витрачаючи дорогоцінний час і шкодуючи про безцінно проведені шкільні роки. Тому насамперед важливо донести дитині, що хобі не завжди можна монетизувати. Відтак улюблену справу варто поєднувати з якісною освітою. Мотивуємо дитину гейміфікацією: спарингуємося, хто раніше розв’яже приклад або ж виконає вправу на знання української. Водночас заохочуємо до звершень солодкими призами або ж покупкою нової настільної чи комп’ютерної гри. Далі вдаємось до більш хитрої тактики – невимушено розмовляємо з дитиною на освітні теми. А ще краще – провокуємо дискусії щодо якоїсь історичної події чи сталого англомовного виразу. Робити це варто навмисно кажучи неправду, аби дитина надихнулася довести протилежне.

Синдром “тихого відмінника” або як не зневірити юне обдарування

Здавалось би, у молодих талантів взагалі не повинно бути жодних проблем з виконанням домашніх завдань. Але на практиці все інакше. Спочатку школярики заточені батьками на ретельну підготовку до уроків, але не отримавши підтримки та уваги педагогів, зневірюються і починають шукати проблему в собі. Змоделюємо класичну ситуацію. Вчитель пропонує класу відповісти на запитання. Піднімаючи руку, перспективний учень залишається щоразу без належної уваги, а можливість доповнювати не дає омріяних балів. Далі школяр-максималіст починає займатися самолінчуванням, аби зрозуміти, що не так. Робота над помилками та постійні екзекуції домашніми завданнями лише виснажують. Зрештою юне обдарування остаточно втрачає ентузіазм і просто відсиджується на уроках. Заклики вчителів бути сміливішим більше не працюють і видаються радше насмішкою.

Та як впоратися в непростій ситуації? Гідний приклад для наслідування – Альберт Ейнштейн. Талановитого фізика, який подарував світові теорію гравітації, вчителі довго не помічали у школі, ба навіть таврували хлопця. Майбутньому лауреату Нобелівської премії педагоги услід кричали: “З тебе нічого путнього не вийде”. Ну чим не мотивація пробивати стелі людської зневіри? Прищепіть дитині кредо: “Вчися не для педагогів, а в першу чергу для себе! Адже способів зійти на Олімп – безліч. Лише обери свій, і варіюй, якщо щось не виходить”.

Відпочинок – найкращий друг швидкого розвитку дитини

Після 5-6 занять у школі будь-якій дитині потрібно відновити сили. Переглянути фільм, поганяти м’яча з друзями, пограти в гоночки або стрілялки на комп’ютері чи просто прогулятися в парку. Так чи інакше підліток має відволіктися від навчання. Гурток чи секція – ще одне місце, де можна відпочити душею і тілом.

Змушувати дитину виконувати домашню роботу одразу після школи – табу для батьків. Дайте можливість дитині перезагрузити мозок і тіло.

Контролюйте, але не будьте суворими менторами, аби виконання уроків для чада не перетворилося на тортури. Усі ми родом з дитинства не любимо повчань і обмежень. Натомість дружні невимушені поради та навчання у грі збережуть гарні стосунки з дитиною.

Відкладання домашньої роботи як шкідлива звичка

Розбиратися з косинусами або дієприслівниковими зворотами, коли на годиннику майже 9 або 10 вечора – тортури для мозку. Усвідомлення, що до початку нового навчального дня залишаються лічені години, не дисциплінує, а навпаки викликає стрес. Коли фізіологія говорить, час спати, а нерозпочате шкільне завдання так і не виходить з голови – краще спробувати перепросити у вчителя за єдиноразовий форс-мажор! Тому тренувати швидкість виконання Д\З все ж варто, коли вистачає часу. Інакше недовиконані домашні завдання стануть поганою традицією. Навіть якщо підліток “сова” і робота краще дається у пізній вечір – не погоджуйтесь на такі провокації. Адже зранку треба в школу, а короткий сон знесилить на весь день і позбавить навчальних звершень. Недосипання призводять до дратівливості, болю в животі, депресивності та перепадів настрою. Якщо дитина недосипає хоча б три дні – виникає хронічне безсоння, що призводить до нарколепсії. У такому стані людина абсолютно не сприймає інформацію. А далі поступово розвиваються хвороба Паркінсона, гіпертиреоз або набутий діабет. Тому якщо підліток поринає “в царство Морфея” на уроках і відключається, повернувшись додому – задумайтесь про зміну режиму дня.

Від складного до простого – розслабляємо мозок поступово

Допомогти, вирішити і проконтролювати виконання домашніх завдань – обов’язок батьків, який іноді стає непосильною ношею. Тому перегляд фільму за горнятком кави або ж релакс на дивані після важкої зміни на роботі батькам інколи тільки сниться. Але все можна виправити завдяки грамотній стратегії. Спершу варто допомогти виконати складні завдання, а легкі залишити на самостійне опрацювання за аналогією. Залишиться лише перевірити, чи впоралася дитина. Важлива ремарка! Після кожної години роботи дайте дитині хоча б десять хвилин на перепочинок. Гімнастика для очей, рухлива гра або ж танцювальні вправи – для підлітка ніби мастило для скрипучих дверей. За цей час дитина встигає відволіктися і переключитися на наступний предмет.

Творчі завдання залишаємо наостанок, коли мозок вже буде перенасичений інформацією і готовий до новаторства. Пам’ятаю, як у шкільні часи після списаних стосів конспектів з історії та виконаних математичних рівнянь у мене відкривалися чакри на написання забійних есе і замальовок на одному диханні.

Інтенсивна робота у поєднанні з чітким планом, де відпочинок займає чільне місце – гарант успіху у домашніх завданнях.

Не боїмося забруднити чистий аркуш паперу чорнилами

Незграбно вирвані аркуші, численні виправлення і кривий почерк стають причиною зниження оцінок не лише в початковій школі. Тому краще вдома послуговуватись чернетками, аби вільно творити без хвилювань. А ось бажання робити завдання на чистовику підсвідомо гальмує виконання “домашки” і обмежує широку натуру у творчих починаннях. Звичайна психологія! Водночас не забувайте ставити ліміти на виконання кожного завдання, аби дитина не замріялася і не почала малювати в чернетці танчики замість логарифмів. Таке відкладання завдань на потім зароджує в юних головах симптоми сучасної хвороби – прокрастинації.

Якісно виконане домашнє завдання – фундамент для навчальних звершень

Впоратися з Д/З швидко і на відмінно – реальність, що доступна кожному. Головне – правильно сформувати щоденний алгоритм роботи, замотивувати та знайти баланс між навчанням і відпочинком школярика. Оскільки відсутність здорового режиму зводить усі старання нанівець. Тому забороняйте дітям відкладати домашку у довгу шухляду і гачкуйте перспективами, інтерактивом та гейміфікацією. Пам’ятайте, що відмінні оцінки створюють для підлітка основу для впевненості та розуміння власних задатків. Домашнє завдання ж – це трамплін, від якості якого залежать не лише навчальні успіхи, а й загалом майбутнє дитини.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...