Чи є рід у слів "окуляри" і "двері": відповідь вас здивує
Рід у мовознавстві є граматичною категорією, яка розподіляє іменники на класи, пов'язані з ознаками статі: чоловічий, жіночий чи середній. Ця категорія властива багатьом мовам, але не всім — лише 44% мов світу мають рід, тоді як решта, як англійська чи тюркські, є безродовими.
В українській мові рід визначає узгодження з іншими частинами мови, такими як прикметники, займенники та дієслова. Засади розподілу слів за родами часто розмиті: для істот рід може відображати стать, але для неістот він довільний. Термін "рід" у сучасному значенні з'явився в українській граматиці в XIX столітті завдяки Т. Глинському та Я. Головацькому.
Основи граматичного роду в українській мові
Щоб визначити рід іменника, його співвідносять із займенниками: "він, мій, цей" для чоловічого, "вона, моя, ця" для жіночого та "воно, моє, це" для середнього. Іменники також відрізняються закінченнями:
- чоловічі часто мають нульове чи -о, -а;
- жіночі — -а, -я чи нульове;
- середні — -е, -о, -а, -я.
Категорія роду є незалежною для іменників, але впливає на узгодження з іншими словами в реченні.
Іменники чоловічого роду в називному відмінку однини здебільшого мають нульове закінчення, як "дуб" чи "герой", рідше -о чи -а, як "дядько" чи "Микола". З ними узгоджуються займенники "він" чи "цей", наприклад, "ліс (він)". Це базовий клас для багатьох слів, що позначають осіб чи предмети.
Іменники жіночого роду зазвичай закінчуються на -а чи -я, як "липа" чи "земля", або мають нульове закінчення, як "ніч" чи "совість". Вони узгоджуються з "вона" чи "ця", і це стосується як назв істот, так і абстрактних понять.
Іменники середнього роду мають закінчення -о, -е, -а, -я в називному відмінку, як "поле", "озеро" чи "курча". Особливою групою є назви молодих істот з суфіксом -ат (-ят) у непрямих відмінках, як "хлопча" чи "цуценя", що належать до IV відміни. З ними поєднуються "воно" чи "це", і рід може вказувати суфікс у похідних словах.
Рід у множинних іменниках
Іменники спільного роду в українській мові можуть мати значення кількох родів одночасно, переважно чоловічого та жіночого, як "сирота", "бідолаха" чи "ненажера". Вони емоційно забарвлені, називають осіб чи істот і набувають роду залежно від контексту, узгоджуючись з означеннями чи присудками. Рід визначається граматичним зв'язком у реченні.
Деякі іменники вживаються лише в множині, як "окуляри" чи "двері", але все одно мають рід: "окуляри" — чоловічий (від "окуляр"), "двері" — жіночий (від давньоруського dvьrь). Це видно з відмінювання: "окулярів" (чоловічий рід), "дверей" (жіночий рід). Подібно поводяться власні назви, як "Альпи" (чоловічі, "Альп") чи "Гімалаї" (чоловічі, "Гімалаїв").
"Множинні" назви міст, як "Суми" (жіночі, "Сум", від "сумки") чи "Прилуки" (чоловічі, "Прилук", від "Прилука"), також зберігають рід, пояснюваний етимологією. Ці випадки показують, що рід існує навіть без однини, і їх треба запам'ятовувати, бо іншого шляху немає.
OBOZ.UA раніше писав, як українською назвати "брюки".
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.