Чи можна "козу" завести в школу?

Нещодавно я писав, що педагоги – чи не найкреативніші представники всіх професій. А сьогодні хочу спробувати показати інший бік "управлінської педагогічної медалі".

Початок навчального року є найнапруженішим і найвідповідальнішим періодом не лише для тих, хто безпосередньо працює з учнями, слухачами та студентами. Таким він є і для освітніх менеджерів, адже потребує чіткої та злагодженої підготовки й ухвалення великої кількості управлінських рішень. Це і підготовка освітніх програм та навчальних планів, і видання наказів, і підготовка рішень педагогічних рад, а також ціла низка інших нормативно-розпорядчих документів. Усе це потребує знань, умінь, навичок, досвіду і, звичайно, дуже багато часу. Тому до цього періоду необхідно готуватися заздалегідь: мати ґрунтовну теоретичну підготовку та володіти методиками ухвалення управлінських рішень.

Суттєвою допомогою може бути й обмін практичним досвідом із колегами. Досвідчені управлінці вчаться все життя, поглиблюючи свої знання та напрацьовуючи новий власний досвід. Але є й такі, хто вважає, що вся ця бюрократія потрібна лише перевіряльникам, а механізм закладу може працювати і без неї. Або переконані, що якість таких документів не впливає на успішність та ефективність управлінських процесів.

І тут на допомогу приходять "помічники", які пропонують готові шаблони управлінських рішень: освітні програми, рішення педрад, накази тощо. Усе на будь-який смак і запит: потрібне чи не дуже, актуальне або таке, що вже давно втратило свою необхідність. Ще й електронні версії додають. Залишається лише вставити назву закладу та прізвища виконавців – і, здавалося б, "освітній автомобіль" рушив з місця.

Але не тут-то було. Це все одно, що залити в дизельний двигун бензин, навіть преміум'якості: завести його, можливо, і вдасться, але рух буде недовгим, а усунення наслідків – дуже дороговартісним. Насправді я не проти таких "кіз". На них можна вчитися, тренуватися, набувати досвіду. Але управлінські рішення для закладу мають бути власними, добре відпрацьованими, продуманими, чіткими й конкретними. І лише тоді "двигун" освітнього закладу працюватиме рівно, довго і, головне, результативно.

Переглядаючи такі "бізнес-управлінські пропозиції", стикаєшся з тим, що вони містять посилання на нормативні документи, які вже втратили чинність. На перший погляд, усе написано відповідно до чинних вимог, але водночас не враховано особливостей функціонування саме закладів освіти. Та навіть якщо й враховано, такі документи не можуть бути релевантними для всіх закладів освіти, адже не зважають на їхні унікальні особливості.

В одній із груп у Facebook пропонують придбати річний план роботи закладу освіти на 2026–2027 навчальний рік, стратегію розвитку закладу до 2031 року, план виховної роботи та план роботи учнівського самоврядування, а також план роботи психолога й соціального педагога. Просто дивуюся: як такі готові документи можуть відповідати особливостям закладів, які їх купуватимуть? Адже подібні шаблони потребують детального й глибокого коригування. Тому в більшості випадків простіше створити новий власний документ, ніж безкінечно редагувати готовий шаблон. Та й коштують такі документи не так уже й мало. І що найцікавіше – ці пропозиції мають своїх клієнтів.

Кількість повідомлень із проханнями придбати "готові управлінські рішення" – декілька сотень.

Тому, колеги-управлінці, зважуйте всі за і проти, працюйте над власним управлінським самовдосконаленням і ухвалюйте власні виважені та дієві управлінські рішення.

Бо, насправді, "козам" не місце в закладах освіти.