Чи можна виховати дитину оптимістом

Всі ми чудово розуміємо, чим оптимісти відрізняються від песимістів. У той час, коли одні весь час ниють, скаржаться і шукають до чого б причепитися, інші радіють життю і примудряються знайти щось позитивне навіть в абсолютно безвихідній ситуації. А чи можна прищепити дитині оптимізм і жагу до життя, всупереч її характеру і вдачі?

Відео дня

Отже, як зробити з дитини оптиміста:

Не оцінюйте дитину

Слухаючи розповідь дитини про те, як пройшов її день постарайтеся не оцінювати ті чи інші її вчинки. Дитина має відчувати, що ви її любите поза обставин, незалежно від того правильно вона вчинила у тій чи іншій ситуації, чи ні. Розуміння того, що дитину люблять незалежно від обставин позбавить її зайвої нервозності і тривожності.

Спілкуйтеся з дитиною

Постарайтеся якомога більше часу проводити разом з дитиною. Читайте разом книжки, ходить на прогулянки, грайте в настільні ігри та займайтеся домашніми справами. Регулярне щоденне спілкування з батьками сприяє розвитку у дитини самостійності. Перший час, виконуючи домашні справи з батьками, дитина так чи інакше навчиться виконувати їх самостійно, без контролю дорослих. Але найголовніше - вона буде впевнена в тому, що все робить правильно.

Не порівнюйте дитину з іншими дітьми

Ніколи не порівнюйте вашу дитину з іншими дітьми. Розповідь про майже ідеальну дитину вашої подруги на яку варто рівнятися, не викличе у дитини нічого окрім ревнощів, образи і комплексів. Дитина заслуговує на вашу похвалу без порівняння його з кимось іншим. Дитина - абсолютно самодостатня особистість і порівняння її з однолітками, тим більше оціночне порівняння, спрацює тільки на шкоду виховному процесу. Якщо дитина в чомусь провинилася - скажіть їй про це, якщо вона заслужила похвалу - похваліть. Однак, вона має відчувати, що ви хвалите її тому, що вона цього заслужила, а не тому, що вона схожа на когось, хто нібито апріорі краще, ніж вона.

Не соромтеся виявляти емоції

На жаль, далеко не всім легко говорити теплі слова. Деякі дорослі вважають за краще демонструвати свої почуття до дитини вчинками і турботою, помилково вважаючи, що слова ніжності і любові можуть бути сприйняті, як зайва слабкість або сентиментальність. Але, як показує практика, одне не може замінити іншого. Дитина має гостру потребу в тому, щоб мама не просто стежила за тим, щоб вона поїла, не захворіла і добре вчилася. Дитина має чути слова "Я люблю тебе", "Ти - молодець", "Я так пишаюся тобою", "Я навіть не сумнівалася, що ти все зможеш". Це не прояв слабкості, це - самооцінка вашої дитини, яка на 100% залежить саме від вас.