Чому діти 90-х, які грали в Super Mario, мислять інакше: цих навичок бракує сучасному поколінню

Батьки та дитячі психологи часто сперечаються – приносять відеоігри дітям користь чи шкоду? Сучасні дослідження показують, що системно вони точно не шкодять, а за умови правильного планування часу, можуть приносити помітну користь. Діти 1990-х, які грали у Super Mario Bros. не дадуть збрехати.

Видання YourTango зібрало 11 патернів мислення, притаманних людям з високим інтелектом, які допомагала розвивати ця гра. Подібні ігри виростили цілі покоління дітей, які зараз стали дуже розумними дорослими. Деякі з них прямо зізнаються: корисні навички розвинули, саме граючи у "Маріо" та подібні ігри.

Наполегливість методом спроб і помилок

Якщо і є щось, чого нас навчили такі ігри, як Super Mario Bros., то це наполегливість. Незалежно від того, наскільки складними були рівні або скільки разів доводилось зазнавати невдачі, діти пробували знову і знову. За відсутності функцій автозбереження та за умов постійного ускладнення рівнів це було справжнім випробуванням на терпіння та стійкість.

Дітям не залишалось нічого іншого, як зберігаючи спокій і діючи послідовно, рухатися далі, навіть якщо постійні програші дратували. І це дало їм цінний урок. Як пояснив дитячий нейропсихолог Сем Голдштейн, коли ми ретельно працюємо над розв’язанням проблеми, це приносить більше користі і часто дає значно кращі плоди, ніж швидке й поверхневе рішення. Навіть якщо було важко, ця наполегливість зрештою допомагала гравцям досягати своїх цілей.

Розпізнавання образів і закономірностей

Від дизайну персонажів до культових крилатих фраз – ця гра миттєво стала хітом. За словами Сігеру Міямото, творця франшизи Mario Bros., причина такої стрімкої популярності була пов'язана з тим, що гра відгукувалася кожному на інтуїтивному рівні.

В інтерв'ю для NPR у 2015 році Міямото зазначив: "Кожен боїться впасти з великої висоти. Якщо є прірва, яку потрібно подолати, кожен спробує розбігтися і перестрибнути її. Це суто людські речі, які є спільним досвідом для всіх людей без винятку. І я думаю, що саме через простоту цього досвіду, а також інтерактивну природу керування персонажем і миттєву реакцію на екрані гра так сильно резонувала з людьми й зробила Маріо таким популярним".

Ця гра навчила багатьох дітей 90-х краще розпізнавати закономірності. Спостерігаючи за рухами персонажів і точно розраховуючи час для стрибків, вони розвинули свою спостережливість, завдяки чому почали набагато краще помічати логічні зв'язки в житті.

Просторове сприйняття

Нічого у світі не дратувало більше, ніж стрибок, під час якого ти буквально на сантиметр промахувався повз рухому платформу. Розгніваний і розчарований мозок дитини 90-х не міг збагнути, що пішло не так. Але через свою впертість юні геймери не кидали гру, аж поки зрештою не розвинули чудове просторове сприйняття.

Самі того не помітивши, вони покращили своє відчуття часу та вміння правильно оцінювати відстань. Звісно, зараз вони можуть не надавати цьому великого значення, але в дорослому віці вони помічають, що деякі завдання даються їм легше саме завдяки цим навичкам.

Відкладене задоволення

Ігри на кшталт Super Mario Bros. не були простими. Без автозбережень і на складних рівнях дітям доводилося покладатися лише на наполегливість (і трохи на удачу), щоб рухатися вперед. Це вимагало часу, але в процесі діти навчилися спокійно ставитися до того, що на винагороду доводиться трохи зачекати.

Сучасні люди неймовірно нетерплячі. Прагнучи, щоб усе було простіше або давалося їм миттєво, вони схильні підганяти будь-які процеси. Від життєвих ситуацій до стосунків – вони не вміють насолоджуватися самим шляхом. Але діти 90-х, які виросли на цій грі, засвоїли: коли довго чекаєш на результат, перемога стає ще солодшою.

Запам'ятовування через повторення

Змалечку нас вчать, що запам'ятовування приходить через повторення. Від вивчення нових слів за картками до освоєння кулінарії через багаторазове приготування страв – справжній успіх часто полягає в системності. Як пояснила фахівчиня із психічного здоров'я Анкіта Гучаіт, коли ми повторюємо певні дії, ми формуємо стійкі звички, на відміну від хаотичних змін, у яких немає послідовності.

На жаль, наполегливість як риса характеру потроху втрачає свою актуальність. Через сервіси доставки їжі чи ChatGPT кожен шукає легкий шлях. Проте діти 90-х, які грали в Super Mario Bros., розвинули в собі цей корисний патерн мислення. Сучасне ж покоління, схоже, втрачає можливість набути таких навичок.

Імпліцитне (приховане) навчання

Сьогодні, коли люди запускають нову гру, вони зазвичай стикаються з довжелезними інструкціями. Але діти 90-х просто дозволяли самим рівням вести за собою, і їм не потрібно було сидіти й вичитувати абзаци тексту.

Хоча зараз це може здатися дивним підходом, імпліцитне навчання працює краще, ніж звучить його опис. За словами відомої наукової письменниці Енні Мерфі Пол, фізичні навички, що використовуються, наприклад, у спорті, часто засвоюються імпліцитно. Як результат – що більше ви думаєте про свій замах у гольфі, то гіршим буде удар. Попри уявну неефективність, діти, які грали в Super Mario Bros., чудово розуміють, що інструкції потрібні далеко не завжди, аби розібратися, як усе працює.

Швидке ухвалення рішень під тиском

На початкових рівнях грати було легко, діти проходили їх як професіонали. Проте справжній стрес починався тоді, коли гра ставала складнішою. Оскільки рішення доводилося ухвалювати миттєво, буквально на ходу, їм доводилося переналаштовувати свій мозок – як результат, вони навчилися блискуче діяти в стресових умовах.

Звісно, не дуже приємно слухати, як твої друзі кричать тобі під руку, коли ти й так панікуєш, але це допомогло таким гравцям навчитися ризикувати в реальному житті. У роботі чи в особистих стосунках вони зрозуміли, що тривога не повинна заважати їм бути впевненими в собі та у своїх рішеннях.

Покрокове освоєння майстерності

Легко почати злитися на себе, коли не вдається швидко розібратися в грі. Чи то виникають труднощі з механікою, чи то не виходить здолати конкретного фінального боса – здобуття майстерності є повільним і планомірним процесом. На щастя, Super Mario Bros. вчить цього дуже послідовно.

На відміну від деяких ігор, вона не кидає вас одразу на поталу небезпечним босам. Замість того, щоб змушувати вас страждати уже з перших секунд, гра дає час обдумати, навчитися і розвинути свої навички. І це терпіння зрештою робить процес набагато приємнішим для дитини.

Формування звичок

У дітей 90-х мислення змінилося не лише в плані навчання. Будучи дітьми, які грають в Super Mario Bros., вони також зрозуміли цінність формування звичок. Можливо, вони терпіти не могли рано вставати чи робити домашнє завдання в один і той самий час, але що більше вони намагалися, то більше переваг отримували від системності.

Формування правильних звичок здатне значно покращити загальну якість життя людини. Послідовність однаково корисна як для ментального здоров'я, так і для фізичного стану. Як зазначила нейробіологиня Адіті Субраманіам, ваше оточення впливає на ваші звички набагато сильніше, ніж сила волі.

Толерантність до розчарувань і фрустрації

Якщо Super Mario Bros. чогось і навчила кожного свого гравця, так це мати більше терпіння. Коли ти знову і знову програєш на одному й тому самому місці або намагаєшся перевершити рекорд друзів, роздратування не уникнути. Тому не дивно, що діти 90-х розвинули вищу толерантність до фрустрації.

Звісно, це не означає, що вони не злилися на початку. Проте з часом вони виробили стійкість до цього відчуття. Знаючи, що рано чи пізно вони пройдуть цей складний етап, вони покладалися на свою послідовність і впертість, щоб довести справу до кінця.

Оцінка ризиків та винагороди

Це може прозвучати дивно, але далеко не всі люди звикли прораховувати свої кроки. Коли справа доходить до серйозних рішень, багато хто воліє покладатися на долю, сподіваючись, що складні обставини вирішаться самі собою. І хоча впевненість у собі важлива, вміння аналізувати та оцінювати, що варте зусиль, а що ні, є не менш критичним.

Як зазначає клінічна психологиня Карла Шуман: "Критичне мислення... вимагає дослідницького процесу перед прийняттям рішення. Це може включати збір інформації з різних джерел, спілкування з експертами чи вивчення їхніх аргументованих позицій, а також розгляд кількох точок зору. Практика критичного мислення перед винесенням судження чи прийняттям рішення розвиває інтелектуальну допитливість, особистісне зростання та емоційний інтелект".

Для дітей 90-х, які виросли на Super Mario Bros., ця гра стала чудовим тренажером інтелекту, що навчив їх зважувати всі варіанти. І цю навичку вони успішно перенесли у своє доросле життя. Тож, як бачимо, відеоігри можуть приносити неабияку користь.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як гра Super Mario Bros. може допомогти подолати емоційне вигорання у молоді.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!