"Діти адаптуються й до окупації": Петро Чорноморець звернувся до прихильників методу "поплаче і перестане"

Популярне уявлення про те, що дитина в дитячому садку "поплаче і перестане", є хибним, адже за такою адаптацією часто ховається гострий травматичний досвід та витіснений стрес. На це вказав кандидат біологічних наук та експерт з ментального здоров'я Петро Чорноморець.

Як саме це відбувається і до чого може призвести, він розповів у подкасті "Здорові бо свідомі". Чорноморець наголосив, що такий принцип є застарілим – він уже не був передовим та актуальним, коли потрапив до СРСР із США. А сам підхід, коли зовсім маленьким дітям давали виплакатися наодинці, справді призводив до того, що дитина пристосовувалась. Але таке пристосування, за словами науковця, ще не означає відсутність шкоди.

"Ну, звісно, що діти адаптуються до багатьох речей. Діти адаптуються і до режиму окупації, і до життя в секторі Газа, і до Сомалі. Вони багато де адаптуються. Далі питання: яка ціна цієї адаптації?", – спитав Чорноморець.

За словами нейробіолога, розлука з батьками у перші дні навчання в дитячому садку супроводжується гострим стресом із викидом кортизолу та катехоламінів – речовин, які регулюють реакцію організму на стрес. Навіть якщо дитина швидко перестає плакати, це може свідчити радше про захисну реакцію психіки – витіснення або дисоціацію травматичного досвіду, який згодом може вилитися у нічні страхи чи дорослі неврози.

Крім того, Чорноморець зауважив, що жорсткий однаковий режим для групи з 25 дітей позбавляє їх можливості вчитися жити в умовах невизначеності та брати на себе відповідальність. "Якщо з раннього віку ми постійно нав'язуємо дитині чіткі ритми і однозначні відповіді, то тоді виходить, що вона якраз не тренується жити у невизначеності. А в нас зараз все більше і більше такої невизначеності. Якщо ти живеш в чіткому ритмі, то відповідальність ти на себе теж не береш. Ти не тренуєш відповідальність як психічний процес".

Експерт підсумував, що хоча доросліші діти можуть вербально опрацьовувати свої почуття, у класичних навчальних закладах загроза отримання травматичного досвіду залишається високою, і лише частина дітей здатна комфортно пристосуватися до таких обставин.

При цьому Чорноморець додав, що дитина, чим старшою вона стає, тим легше пояснити їй ситуацію вербально. Втім, навіть щира та змістовна розмова не гарантує, що малюк переживе розлуку з батьками без стресу. "Якщо ми беремо класичний український садочок або класичну українську школу, то там так чи так буде травматичний досвід. Окремі діти є такі, яким це буде комфортно. Типу, якщо достатньо нормальний садочок або достатньо нормальна школа, то є діти, які комфортно адаптуються до таких обставин", – зазначив він.

Раніше OBOZ.UA публікував пояснення Чорноморця, з якого віку дитину справді можна віддавати у садок і що краще робити до досягнення цього віку.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!