Джинси і макіяж: названо речі, які забороняли у школах СРСР

Речі, які забороняли в школах СРСР

У Радянському Союзі система навчання славилася своєю якістю. Але водночас у школах існувала низка заборон для учнів, які обов'язково слід було виконувати.

Тих, хто ігнорував суворі правила, карали: писали зауваження в щоденники, відправляли додому, викликали батьків до директорату й навіть відраховували. OBOZREVATEL пропонує згадати, які заборони існували для школярів у СРСР – сьогодні деякі з них вже викликають сміх і здаються абсурдними.

Довге волосся

У 70-80-х роках минулого століття на Заході була мода на довге волосся, яка особливо знайшла відгук у субкультурному русі хіпі. У школах СРСР існувало особливе ставлення до довгого волосся у хлопців-старшокласників. Подовжені стрижки допускалися, а ось носити зачіску "а-ля хіпі" помітно нижче вух було суворо заборонено.

Хлопцям-школярам у СРСР категорично заборонялося відпускати довге волосся

До тих, хто ігнорував цю заборону, в школах, ВНЗ і училищах застосовувалися різні заходи – учнів всіляко соромили й просили привести себе "в нормальний людський вигляд", "не виділятися" і "бути як всі", також педагоги прямо із уроків відправляли школярів на стрижку. А іноді з таким боролися і радикальними методами – вечорами спеціальні "комсомольські дружини" відловлювали в містах довговолосих парубків і могли насильно їх постригти.

До того ж, якщо хлопцям заборонялося відпускати волосся, то дівчатам потрібно було заплітати свої довгі локони в кіски або ж акуратно скручувати на голові. З розпущеним волоссям на поріг навчального закладу школярок теж не пускали.

Довгі локони радянські школярки мали заплітати в кіски або ж акуратно скручувати на голові

Яскравий макіяж і прикраси

Користуватися косметикою радянським дівчатам не заборонялося, але тільки поза школою. В її ж стінах наводити яскравий макіяж і фарбувати нігті не дозволяли. Учениць, які перестаралися із підфарбовуванням, відправляли вмиватися, а також робили відповідний запис у щоденнику.

Не віталося і носіння прикрас. Їх змушували знімати просто перед уроками, оскільки в СРСР вважалося непристойним демонструвати рівень свого добробуту перед оточуючими. У деяких випадках носіння сережок допускалося, але для того мала бути вагома причина. Наприклад, у 80-роках вважалося, що якщо мочку вуха вколоти правильно, то це допоможе захистити зір від ослаблення. Тому дівчаткам з народження проколювали вуха.

Школяркам в СРСР деякий час заборонялося робити яскравий макіяж і носити прикраси

Зазначимо, що деякі послаблення щодо заборони на макіяж і прикраси в радянських школах з'явилися під час перебудови. Тоді дівчатам дозволили носити каблучки – але тонкі і без каменів, а також маленькі "гвоздики", адже носіння довгих сережок вважалося вульгарним для юних представниць Союзу.

Шкільна форма в учениць мала бути певної довжини, але спідниці дівчата все одно намагалися вкоротити

Короткі спідниці

У радянських школах стежили не тільки за обличчям, але і за виглядом загалом. Дівчатам не можна було носити міні. Правда, вони все ж намагалися виглядати привабливо, тому часто укорочували шкільну форму, за що й натрапляли на покарання.

Так, перед входом в школу вчителі часто вибудовували старшокласниць у ряд і перевіряли довжину спідниці. Вони вимірювали лінійкою відстань між подолом форми і колінами учениці. Якщо вона була більшою за 10 см, ученицю просили переодягтися і знову-таки писали суворе зауваження в щоденнику, а могли й викликати батьків. У СРСР вважалося поганим тоном показувати оточуючим коліна.

Джинси (кому їх вдавалося дістати) в СРСР можна було носити, але не в стінах навчального закладу

Джинси і кросівки

Свого часу джинси в СРСР були дефіцитом і дістати їх було непросто. У повсякденному житті такий одяг вважався західною "стиляжністю" і ознакою соціальної нерівності, тому з ним теж боролися. Так, поодиноких учнів, які прийшли в школу в джинсах, одразу відправляли додому переодягатися.

Школярі в СРСР носили західні кросівки поза спортзалом, а в школу часто взували радянські кеди

Не можна було взувати в школу й кросівки, особливо модні західні моделі на липучках. На відміну від волосся, кросівки не псували, а просто відправляли учня перевзутися. Хоча, заборона на носіння кросівок були несуворою, а особливо лояльно ставилися до радянських кедів. На шкільних фото 1970-80-х років можна часто побачити хлопців саме в такому взутті. А ближче до середини 80-х заборону щодо кросівок в школі скасували.

У радянській школі було заборонено використання кулькових ручок

Кулькові ручки

До 70-х років у всіх радянських школах учні користувалися пір'яними ручками, які заправлялися – як додаток до них потрібно було носити промокашки, пристосування для чищення металевого пера і чорнильницю (тому всі руки учнів, а іноді й ранець були в чорнильних плямах).

Кулькові ж ручки було заборонено. За "офіційною" причиною – оскільки тоді вважалося, нібито письмо ними заважає формуванню красивого почерку і на ранніх етапах навчання викривляє поставу, через перенапруження м'язів. Деякі навіть говорили, що паста в них містила отруйні пари.

"Неофіційна" версія свідчить, що кулькові ручки, як і жуйка з джинсами, загалом не віталися в СРСР і заборонялися як "зразки західного дозвільного та споживчого життя".

Як згадують ті, хто навчався в радянській школі, педагоги легко розрізняли, написано завдання пером або "кулькою", і в останньому випадку одразу ставили двійку.

Радянським школярам рекомендували не носити дипломати замість ранців

Дипломати

Як тільки СРСР у продажу з'явилися дипломати, старшокласники одразу ж почали збирати гроші й купували собі зручні та красиві валізки. Однак викладачі були переконані, що дипломати здатні зіпсувати поставу дитини. Тому школярам рекомендували носити всі підручники і зошити в портфелях або ранцях.

Жувальну гумку як явище було заборонено в СРСР до 1976 року

Жувальна гумка

До 1976 року в СРСР існували цілі пропагандистські кампанії проти жувальних гумок. Тоді знімали короткометражки та малювали карикатури, в яких тих, хто жував жуйку, виставляли "йолопами" і порівнювалися мало не з верблюдами.

Попри це імпортна жуйка користувалася феноменальною популярністю і була бажаним смаколиком для радянських школярів. Її всіляко намагалися виміняти у рідкісних іноземних туристів, також часто одну пластинку жували всім двором або класом. До того ж навіть багаторазово пожованій жуйці намагалися повернути "товарний вигляд" – для смаку її мочали в цукрову пудру, а для кольору – в крихти грифеля від кольорового олівця.

До кінця 70-х, після трагедії в Сокольниках, жуйку почали виробляти і в СРСР, проте до останніх днів його існування вона залишалася великим дефіцитом. Та й вчителі або вожаті в таборах боролися з нею, як могли: дітей змушували публічно випльовувати жувальну гумку, їх лякали виразкою і гастритом, виганяли з класу, вичитували на класних годинах і загальних зборах, а також викликали до школи батьків.

Раніше OBOZREVATEL розповідав про те, як виглядала шкільна форма в СРСР і чому вона стала такою популярною зараз.