МоваЯзык
Головна Блоги

/ Новини Моя Школа

Хто винен? Що робити з крадіжками в школі

"У нашій школі такого немає" — зазвичай, учителі неохоче розповідають про випадки крадіжок. Особливо, якщо винні діти, особливо, якщо репутація школи страждає.

До нас у проєкт Pro. Школу приходять листи із питанням про правомірні дії вчителя у таких випадках. Що робити вчителю, якщо сталася крадіжка? Хіба це вже така дивина, що діти можуть брати чуже? Коли ще не має чіткої межі між соціальними правилами, між відповідальністю за свої вчинки та покаранням, коли не дуже розумієш, що таке крадіжка та моральний кодекс.

У кожній другій школі трапляються крадіжки, а у кожного п’ятого вчителя зникали особисті речі (це дані статистичного опитування, яке провів "Фонд Максима Степанова" серед 560 вчителів у липні 2019 року). Як має в таких ситуаціях діяти вчитель? Якщо зараз вам здається, що відповідь очевидна, не кваптеся. Ми опитали педагогів, і варіанти вирішення ситуації були дуже різні. Як виявилося, крадіжка – ситуація дуже неоднозначна.

"Я не брав!" Детективи в учительській

"Я була шокована", "Не могла повірити", "Давно знала, що вона на це здатна", "Від цього хлопчика завжди варто чекати проблем", – реакція вчителів на крадіжку в класі може бути різною. Хтось реагує спокійно і майже холоднокровно з витримкою знаного судді викликає на допити підозрюваних. Хтось тактично проводить співбесіди і сердечні розмови. Є такі, що скликають загальні лінійки і привселюдно соромлять маленького злодія. Як діяти в межах юридичних норм і законів? Та ще й так, аби не забувати про стосунки з дітьми та не нашкодити? Адже часто учні можуть заперечувати свою причетність, стверджувати, що нічого не брали і взагалі не знають, про що мова. Чи варто тут грати в детектива та влаштовувати допит?

Перше, що необхідно зробити, — розібратися в причині крадіжки. Особливо, якщо це не поодинокий випадок.

Юлія Пилипко - крадіжка в школі

Юлія Пилипко - крадіжка в школі

ypravo.com

Звідки в крадіжки ноги ростуть

1. Діти не розуміють, що крадіжка – це злочин.

Ситуація банальна: діти побачили розстібнутий рюкзак однокласника, залізли до нього, знайшли гроші й сховали десь. Це свідома крадіжка чи злий жарт? Психологи запевняють, що діти до підліткового віку – років 13-14 – не завжди розуміють морально-етичні аспекти. Їм важко передбачити наслідки своїх вчинків та відчути емпатію.

Що робити? Не називати дітей крадіями в таких випадках. Це надто суворе тавро. Необхідно пояснити, що подібні дії, у першу чергу, шкодять самим дітям, впливають на ставлення до них та довіру. Що крадіжка має серйозні наслідки і взагалі карається законом.

2. Сімейні проблеми та ситуація в родині.

Як не відкидай упередження, але часто діти крадуть не від кращого життя. Ситуації, коли в роздягальнях зникають кросівки, гроші на обід або телефони – майже буденна. Якщо зазирнути за двері звичайних шкіл, там вчаться далеко не найбагатші в країні діти. І часто, щоб виявити причини крадіжки, достатньо відверто поговорити з учнем і знайти точки дотику, висловити підтримку і заодно з’ясувати реальні потреби дитини: можливо, взагалі тут необхідна допомога соціальних служб?

"У нас був випадок, коли виявилося, що в дітей систематично зникали дрібні гроші. Коли знайшли винного хлопчика – всі одразу накинулися на нього, він не заперечував, що крав ці гроші. Звичайно, всі знали, що він з важкої родини, думали – на цигарки чи алкоголь гроші спустив. А виявилося, він купував їсти собі та брату. Ця ситуація сильно змінила мене та й весь наш педколектив", — Анна, викладачка англійської мови.

Що робити? Спокійно поговорити з дитиною, якщо у вас дружні стосунки. Або знайти вчителя/психолога, якому учень довіряє. Необхідно дати дитині зрозуміти, що в школі у неї немає ворогів і вона може знайти підтримку, попросити про допомогу. На жаль, часто без спеціальних служб не вирішити подібних ситуацій і вчитель не може контролювати життя дітей поза школою. Без зміни стосунків у родині або сиротинці (якщо діти живуть без батьків) змінити поведінку дітей практично неможливо.

3. Стадна поведінка.

Інколи крадіжки – ще один прояв дорослішання. Бажання бути крутим, звернути на себе увагу, здобути повагу однолітків: може бути багато причин для такої поведінки. На жаль, інколи діти навіть використовують крадіжку як булінг – щоб звинуватити іншого. Психологи попереджають, що діти, які не винні, дуже болісно сприймають звинувачення інших і тяжко переживають загальний осуд, якщо не можуть довести свою непричетність. Якщо причиною крадіжки стала просто дитяча забавка – реакція має бути швидкою та досить критичною.

Що робити? Учитель має поговорити з винним і пояснити, що крадіжка тягне за собою відповідальність та подальші наслідки. Грати в суворого копа, звісно, не варто. Але серйозна розмова вкрай необхідна, щоб нагадати учню, що за подібні вчинки є реальні юридичні покарання.

4. Кризова ситуація.

Інколи діти теж потрапляють в малоприємні історії. Їх можуть буквально шантажувати сильніші та старші учні, карати батьки, погрожувати інші дорослі. Це не лише сюжети з кримінальних хронік – це реальні історії дворів та вулиць. Діти, які не знають, як діяти та де шукати грошей, можуть бути у відчаї та не чути підтримки. Їх легко налякати та ввести в оману. Саме тому вони йдуть на крадіжку.

Що робити? І знову на допомогу приходить розмова. Спокійна, дуже конфіденційна та довірлива. Як правило, побачити, що дитина налякана, досить легко. Тут важливо тихо виявити реальну причину, чому сталася крадіжка, і не допустити розголосу ситуації, щоб не погіршити і до того вразливий психологічний стан учня. Учитель має реагувати на подібні ситуації, дати знати батькам, психологу, або за потреби у відповідні служби. Але в першу чергу, завоювати довіру дитини та підтримати її.

Учитель на варті: чого не варто робити

1. Влаштовувати публічне виховання

Будь-яка ситуація має вирішуватися лише між сторонами – винний, жертва, батьки сторін. Якщо крадіжка була серйозною, наприклад, дорогий телефон чи велика сума грошей, все одно не влаштовуйте екзекуцію. Є ви і батьки, є на крайній випадок поліція.

2. Перевіряти речі дітей

Учитель не має права копирсатися в особистих речах дітей. Ви лише можете попросити їх самостійно все показати або отримати згоду батьків на подібні процедури.

3. Лишатися осторонь

Учитель – не слідчий, але звернути увагу на крадіжку необхідно. Принаймні, поговорити з дітьми або повідомити про це батьків, якщо розмова з учнями не принесла результатів.

Чи можна все виправити?

Найпростіше, що може зробити вчитель, – попросити винного повернути вкрадені речі чи гроші. Це правильна психологічна тактика. До того ж – виховний момент. Якщо ви точно знаєте, хто винен, поговоріть з учнем і запевніть, що це залишиться між вами, якщо подібне не повториться.

Якщо ви не знаєте, хто вчинив крадіжку, можете спробувати звернутися до класу і попросити анонімно повернути речі. Зазвичай, діти повертають вкрадене. У випадку, коли забрали гроші й витратили їх, необхідно відшкодувати суму або домовитися про якусь форму обміну. Якщо, наприклад, винуватець попросить вибачення.

Усе залежить від ситуації, але є простий алгоритм дій:

  • якщо ситуація разова і крадіжка незначна – попросіть повернути речі та проведіть виховну розмову.

  • Якщо ситуація повторюється – варто повідомити батьків, опікунів або адміністрацію школи та серйозно поговорити з дітьми, з’ясувати причини такої поведінки.

  • Якщо це серйозна крадіжка і повернути її неможливо – готуйтеся, що тут, можливі проблеми з батьками та заяви до поліції.

У будь-якому випадку, пам’ятайте, що завдання вчителя – не судити та не виносити вироки. Ви можете бути шоковані, здивовані, але маєте реагувати та говорити з дітьми про те, що сталося. Минулого разу ми говорили з вами про те, як змінилася паперова робота вчителя. Якщо у вас виникають будь-які юридичні питання, пишіть спеціалістам проєкту Pro.Школу.

Не пропусти блискавку! Підписуйся на нас в Telegram

1
Коментарі
0
0
Смішно
1
Цікаво
0
Сумно
0
Треш