"Лікарі сказали, що шансів на одужання небагато..." Вчитель "Школи супергероїв" розповів зворушливі нюанси своєї роботи
Учитель історії Євген Кравченко зі "Школи супергероїв, освітнього закладу на базі лікарні, де діти перебувають на тривалому лікуванні, розповів, що його вчительська праця є непростою, однак він знаходить силу у своїх учнях. У таких закладах особливо гостро відчувається важливість для дітей не просто мати змогу отримувати знання, а й відволікатися від хвороби і лікарняної палати.
Про це Кравченко сказав у інтерв'ю ZN.ua. Цьогоріч він став лауреатом національної премії для видатних учителів Global Teacher Prize Ukraine у категорії "Вибір серцем".
За два роки його роботи у такому навчальному закладі траплялися випадки, коли діти помирали від хвороби або не отримували жодного шансу на одужання.
Учитель зазначив, що, коли працював у звичайній школі, багато разів хотів змінити професію, але завжди відчував підтримку учнів. Усім педагогам, сказав він, триматися допомагає відчуття важливості його роботи та усвідомлення того, що він на своєму місці, підтримує, допомагає та покращує.
"Один з моїх учнів – учорашній футболіст, хлопчина-восьмикласник – травмувався, і його паралізувало нижче пояса. Лікарі сказали, що шансів на одужання небагато. Звісно, він був дуже засмучений. І от коли ти приходиш до нього на урок історії, а наприкінці уроку бачиш посмішку хлопця, ловиш із ним одну хвилю, – це неймовірне відчуття. Він відволікається від своєї хвороби, лікарняної палати, затурканого батька, який уже не знає, до кого звертатися по допомогу", – сказав Кравченко.
Коли діти показують таку силу, в учителя немає шансу бути слабким.
"Неймовірно, коли учень, який користується комп’ютерною клавіатурою та мишкою за допомогою ноги (бо руками не може), обговорює з тобою аспекти Будапештського меморандуму та якісь суто історичні, іноді навіть наукові речі, яких підлітки поза лікарнею дуже часто не знають. І ти бачиш розум, бачиш внутрішню силу, з якою тримається кожен із дітей. Бачиш, як у них з’являються посмішки та гарний настрій. Їм трішки легшає, і в цьому й полягає твоя роль насамперед", – розповів учитель.
Навчання та знання – це важливо, але більш цінно – підтримувати дітей, мати із ними контакт, адже у лікарні вони мають величезний дефіцит спілкування та психоемоційної підтримки.
"Як каже директорка нашої школи, ми – державні репетитори: підтягуємо знання, даємо їх, але за них не б’ємо оцінками. Для дітей така ситуація є дуже дивною: як так – немає оцінок? Окрім того, що ми допомагаємо учням долати кризу соціалізації (адже тут, у лікарні, бракує спілкування), ми ще й створюємо успішний образ учителя в очах дітей і батьків", – зауважив учитель "Школи Супергероїв".
Також Кравченко розповів, як ухвалив рішення приєдгатися до "Школи супергероїв". Коли він вперше прийшов до закладу для знайомства, там було дитяче новорічне свято з аніматорами і виставами, а у холі зібралися дітки з онкогематології – на візочках і з крапельницею.
Тоді Кравченко познайомився з двома хлопчиками Денисом та Ігорем, які дуже цікавилися історією. Чоловік часто приходив до них, коли ще не був працівником школи. Однак стан одного з хлопців різко почав погіршуватися.
"Кожної зустрічі я бачив, що стан хлопця погіршувався, й розумів, до чого все йде. Та все одно виявився не готовий – коли Дениса не стало, це було для мене надзвичайно важко. То був перший досвід, коли ти втрачаєш дитину, і я дуже сподіваюся, що останній. Дениса не стало в той день, коли я вперше офіційно вийшов на роботу як учитель історії Школи Супергероїв", – розповів педагог.
Як повідомляв OBOZ.UA, уряд затвердив постанову про створення за кордоном "Школи супергероїв" – мережі освітніх центрів для дітей, які перебувають на лікуванні чи реабілітації.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!