"Це гра правилами". Що не так зі вступом до аспірантури-2024: роз'яснення колишнього держсекретаря МОН

Міністерство освіти та науки України після початку вступних іспитів в аспірантуру змінило кількість балів, які необхідно отримати абітурієнтам з тесту загальної навчальної компетенції (ТЗНК). Проте попередньо освітнє відомство підвищило бали з іноземної мови. Доктор економічних наук і колишній держсекретар МОН Сергій Захарін* прокоментував зміну правил під час випробувань, які вже розпочалися.

Посадовець пояснив, як таке рішення впливає на конституційні права громадян України, які вирішили здобувати освіту за третім ступенем. Крім того, Захарін розповів, чи впливає форма навчання на можливість отримати ступінь доктора філософії/доктора мистецтв. Подробиці – в ексклюзивному інтервʼю для OBOZ.UA.

– Нині багато питань щодо вступу в аспірантуру. Складається враження, що "змінили правила під час гри", адже бали з іспитів підвищили вже тоді, коли абітурієнти почали складати випробування. Що ви думаєте з цього приводу?

– Так, цього року правила вступу до аспірантури зазнали суттєвих змін. З початку 2024-го вступ взагалі був штучно призупинений. Потім оголосили про вступні тести (але не сказали, за якою програмою вони складаються). Потім маніпулювання з прохідним балом – спочатку 150, згодом 160. Потім оголосили, що скасовують контракт на денній (очній) формі навчання. Схоже, що немає якоїсь єдиної зваженої політики, натомість є сумнівний експеримент і хаотичні рухи.

Згоден, що змінювати правила під час самої вступної кампанії – це нонсенс. Скидається на те, що маємо не "гру за правилами", а "гру правилами". Звісно, Міністерство освіти і науки України має широкі повноваження встановлювати правила і процедуру прийому на навчання, зокрема й в аспірантуру. Але механізм реалізації управлінських повноважень, за загальним правилом, має відповідати цілям і принципам державної політики. Переконаний, що всі ключові правила вступу до аспірантури слід було оголосити завчасно, а також завчасно надати відповідні рекомендації і розʼяснення – і потенційним абітурієнтам, і відповідним фахівцям закладів освіти та наукових установ. Я зумисно не коментую "мобілізаційний підтекст" проблеми, оскільки цей аспект виходить за межі формування та реалізації освітньої політики.

– Як відобразяться такі рішення на науковцях, і навіть ширше – на розвитку науки в нашій країні?

– Звісно, можемо говорити про звуження каналів і можливостей доступу до аспірантури, тобто до механізму підготовки кадрів найвищої кваліфікації. Але маємо розуміти, що цей доступ на практиці повинні мати не всі, а лише найбільш мотивовані і найбільш підготовлені. Для цього, власне, і влаштовуються конкурсні перегони. На мою думку, ми передусім маємо звернути увагу на так звану ефективність аспірантури – тобто на питому вагу людей, які по завершенню аспірантури вдало захистили дисертацію і змогли впровадити свої напрацювання в реальну практику. На жаль, цей показник ще дуже далекий від бажаних значень. Вважаю, державне замовлення має визначатися з урахуванням конкретних здобутків університету. Це тема окремої великої розмови.

– Дехто каже, що заборона вступати на контракт на очну (денну) форму навчання в аспірантуру – це порушення конституційних прав громадян на освіту. Чи згодні ви з цим?

– Це дуже складне і водночас цікаве запитання. Згадаю лише три аспекти, які, на мою думку, є важливими.

Перше. Висновок про порушення конституційного права конкретної особи (громадянина) можна зробити лише на підставі рішення суду, яке набуло чинності. Якщо якийсь абітурієнт вважає, що порушено його конституційне право, він має звернутися з позовом до суду і довести свою позицію. Говорячи формально, якщо ми не маємо таких судових рішень, значить, не маємо і доведених фактів про наявність порушення.

Друге. В указі президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (з подальшими змінами) є пункт 3. В ньому написано, що через введення в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина. Подано відповідний перелік, у тому числі згадана і стаття 53 Конституції України, в якій йдеться про право на освіту. Іншими словами, говорячи спрощено, держава зафіксувала, що реалізація конституційного права на освіту під час дії правового режиму воєнного стану здійснюється з певними особливостями. На мій погляд, це зроблено правильно.

Третє. Слід пам’ятати, що вчитися в аспірантурі не заборонено. Особа може вчитися на будь-якій формі здобуття освіти, зокрема й на очній (денній) – але лише за умови, якщо відповідає певним високим вимогам.

– У мережі багато пишуть про те, що вступники не можуть скласти ТЗНК, не добирають кілька балів (до того ж у таблиці переведення немає саме 160 балів, а є 159 або 162) і через це втрачають можливість продовжувати освіту за третім ступенем.

– Аспірантура – це підготовка кадрів найвищої кваліфікації. Цілком логічно, що доступ до неї повинні мати лише ті, хто має високу "вхідну кваліфікацію" та певний рівень ерудиції. На мою думку, ТЗНК має бути науково обґрунтованим і бути спроможним реально ідентифікувати готових і неготових до подальшого навчання та творчої роботи. Експертна спільнота має обґрунтовані сумніви, що це правильно виконано сповна. Окрім того, необхідно напрацювати реальний механізм оскарження ухвалених рішень щодо оцінювання. Абітурієнт повинен мати право на ефективний захист своєї позиції.

– Немало науковців пишуть про те, що вчитися в аспірантурі на заочній або вечірній формі складно, адже тоді немає часу на написання дисертації, як це було б на денній. Крім того, нарікають на те, що, вступаючи на бюджет, потрібно буде жити на стипендію, яка дуже мала. А бюджетна форма не даватиме змогу працювати, аби заробляти кошти.

– Вчитися завжди складно, і це нормально. У кожної форми навчання є свої переваги і недоліки. Яку форму навчання обрати – вирішує абітурієнт, виходячи з індивідуальних побажань і можливостей. Так було завжди. Якщо людина вступає на заочне або вечірнє відділення, то це означає, що ця людина немовби погоджується на цей формат навчання і здатна самостійно організувати своє життя так, аби виконати всі випробування – успішно вчитися, відвідувати наукові конференції, проводити дослідження, викласти його результати в наукових працях та кваліфікаційній роботі, вчасно захиститися.

Якщо людина не готова до цього складного шляху – можливо, їй не слід думати про аспірантуру. Не забуваймо, що навчання в аспірантурі – це свідомий вибір дорослої людини. Зокрема – щодо варіанта свого майбутнього. Займатися бізнесом – це чудово, але якщо людина не планує працювати в реальній науці або реальній освіті, найімовірніше, в аспірантуру вступати не потрібно. Поки здобувач вчиться, не слід ставити питання про високі доходи. Окрім того, молодій людині варто завчасно пояснити, що вона може стати успішним науковцем, але не отримувати високу зарплату. В історії світової науки таких прикладів безліч.

*Сергій Захарін – доктор економічних наук, професор, працював в Інституті вищої освіти НАПН, автор понад 50 наукових праць з питань економіки та організації освіти (освітньої діяльності), колишній держсекретар МОН.

Читайте також на OBOZ.UA інтервʼю Сергія Захаріна про сертифікацію вчителів, низькі зарплати і проблеми з туалетами у школах.

Раніше OBOZ.UA писав про те, як українка розповіла, як проїхала 1200 км, щоб провалити іспит в аспірантуру.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!