Ігор Лікарчук назвав шість викликів для Андрія Бутенка: міністр освіти – це не офіціант, який має всім догодити

Призначення чотирнадцятого міністра освіти за часи незалежності –  не привід для оптимізму, а момент для чесного аналізу викликів, які перед ним стоять. Так думку висловив колишній голова Центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.

На своїй Facebook-сторінці він сформулював шість таких викликів, які доведеться долати новому очільнику міністерства, а дотепер голові Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Андрієві Бутенку. За словами Лікарчука, право на таке висловлювання йому дає той факт, що він тісно співпрацював з одинадцятьма міністрами освіти і вивчав діяльність ще двадцяти семи, якщо рахувати з 1917 року.

Перший виклик, на думку педагога – це збереження української ідентичності в освіті. Лікарчук заявив, що попередній курс МОН під керівництвом Оксена Лісового перетворював національну школу на "безликий придаток до міжнародних освітніх хабів", сліпо копіюючи зарубіжні практики без огляду на історичний контекст і ментальність. "Запозичення технологій – це не те саме, що запозичення сенсів", – написав він, додавши, що у публічній діяльності Бутенка поки не бачить ознак того, що це питання є для нього пріоритетом.

Другий виклик – повернення поваги до фундаментальних знань. Лікарчук розкритикував перетворення шкіл на "курси для підготовки до НМТ" і гейміфікацію навчання, яка, на його думку, виховує покоління, що очікує легкого успіху. "Ми знецінили фундаментальність, видавши "компетентнісну" поверховість за прогрес", – заявив він.

Подолання "фасадного менеджменту", на думку Лікарчука, є третім викликом. Під ним він розуміє управління заради звітності, а не заради реального результату: презентації, форуми, цифровізація на папері – і при цьому системна криза за блискучим фасадом. Він прямо задав запитання: чи попрощається Бутенко з командою, яка цей фасад і формувала.

Четвертий виклик – повернення вчителю статусу інтелектуальної еліти. Лікарчук різко розкритикував риторику про "освітні послуги", яка перетворює педагога на "надавача послуг", а школу – на сервісну установу. "Педагогіка ніколи не була і не може бути сферою послуг. Учитель формує людину. А отже – майбутнє країни", – наголосив він. І нагадав, що Бутенко прийшов із тієї частини системи, де немає ні шкільних дзвоників, ні батьківських зборів. А отже може не мати необхідних компетенцій.

Відновлення культури професійної дискусії стало п’ятим викликом у списку Лікарчука. Він поскаржився, що попереднє міністерство говорило не з педагогічною спільнотою, а до неї, оточуючи себе тими, хто вже підтримував запропоновані рішення, і сприймаючи критику як загрозу. "Міністр освіти не повинен боятися людей, які думають інакше", – наголосив він.

Шостий виклик – це уміння говорити "ні". "Міністр освіти – це не офіціант, який має догодити всім: політикам із їхніми рейтинговими запитами, депутатам з їхніми нескінченними правками, міжнародним грантодавцям, що привозять нам чужі моделі в красивих обгортках", – написав Лікарчук. На його думку, слово "ні" для міністра часто важливіше за слово "так" – і питання в тому, чи є в біографії Бутенка приклади, коли він був готовий його вимовити.

У підсумку Лікарчук зізнався, що наразі не бачить достатніх підстав для оптимізму. Проте побажав новому міністрові спростувати його побоювання. "Бо в такому разі виграє не міністр. Не я. Виграє українська освіта", – упевнений він.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що відомо про новопризначеного міністра освіти України Андрія Бутенка.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!