"Номер не відповідає, але я тебе чую". Українські школярі написали листи друзям в окупації
В Україні провели конкурс учнівських есе, у межах якого школярі писали листи одноліткам, які перебувають на тимчасово захоплених росіянами територіях. У ньому взяла участь 241 дитина 8-11 класів із різних міст України.
Як розповіли організатори ініціативи ГО "Центр громадянської просвіти "Альменда", конкурс створили для того, щоб сформувати у школярів розуміння реалій, у яких живуть понад 1,6 млн дітей на ТОТ. Дехто з учасників проєкту сам перебував в окупації, а хтось писав друзям, які залишилися на ТОТ, передає НУШ.
Перше місце посіла учениця 9 класу Золотівського ліцею №5 Гірської ОТГ на Луганщині Єлизавета Грижак. Есе вона адресувала своєму другу Михайлу, який перебуває в окупованому місті Золоте, і назвала його "Після дощу завжди приходить веселка".
"Мені стає боляче, коли я згадую всі наші плани на майбутнє: маленькі і масштабні, незначні і важливі. Мене дратує той факт, коли розумію, що нічим не можу допомогти. Бісить, що я перебуваю не там, де маю бути. Але не втрачаю надії. Люди кажуть, що ми самі обираємо своє життя. Я обрала бути щасливою – жити в Україні!" – написала Єлизавета.
"Життя посилає нам випробування, котрі ми з тобою гідно проходимо. Обіцяю, що ми зустрінемося і подаруємо одне одному усмішки, які будуть свідчити про кінець жаху, який називається страшним словом – "війна". Вірю, що далі буде початок нового життя. Все буде Україна! До зустрічі, Михайле", – зазначено у творі школярки.
Карина Гризлюк, яка навчається у 9 класі ліцею природничих наук Кропивницької міської ради, посіла в конкурсі друге місце. Вона писала своїй подрузі Арині, яка перебувала в окупації у Рубіжному на Луганщині. Пізніше дівчині вдалося виїхати.
"Моя люба Арино! Минуло майже два місяці, як від тебе немає звістки. Знаю, у Рубіжному важко, проте ти обіцяла мені…залишитися живою. Пам’ятаєш, так? Ти писала, що приїдеш, що виберешся звідти, і ми підемо гуляти містом. А я нарешті побачу того чарівного котика, котрий так любить кусати тебе, поки ти пишеш мені листи у відповідь… Моя мама називає тебе "журавликом зі зламаними крилами" й постійно питає, як ти там, та чи не виїхали ви? Як пояснити їй, що ракети впали поруч з твоїм будинком, а на фотографіях у новинах я помітила, що вікон на твоєму поверсі вже немає? Хочу вірити, що з тобою все буде добре", – писала вона.
Третє місце розділили десятикласники Софія Базай з Лозівського ліцею №1 Харківської області та Євген Гогін з Херсонського фізико-технічного ліцею.
Софія написала есе "Номер не відповідає, але я тебе чую", яке адресувала своїй знайомій з Маріуполя.
"Моя люба українська подруго, я знаю, що ти зараз перебуваєш у дуже складних умовах, і хочу висловити свою підтримку і поділитися думками. Щодня війна дає про себе знати, і я думаю про тебе і всіх дітей України, які опинилися в такій ситуації. Ви – діти-герої, діти-лицарі, діти-воїни! Я хотіла б тобі дещо подарувати. Точніше, зробити духовний обмін! Ти віддаси мені СТРАХ. Страх за себе та близьких, за своє життя і здоров’я, страх не пізнати нового. Я дам тобі СВІТЛО! Надію на майбутнє. Світло в душі, щоб протистояти ворогу, вірити в перемогу, крок за кроком відганяти страх!" – йдеться в есе Софії.
Євген, який перебував в окупації у Херсоні, назвав свій лист "Чую" і адресував його собі в минулому: "Я чув кроки патрулів на вулицях, чув гуркіт техніки вночі, чув страх у голосах сусідів. Але знаєш, що я чув найгучніше? Я чув підтримку. Чув, як люди з вільної України передають нам надію через радіохвилі, через повідомлення, через пісні. Я чув їхню віру в нас, і це давало сили триматися".
Як повідомляв OBOZ.UA, у мережі розкритикували появу тексту пісні Stefania у підручнику для 7 класу з української літератури. Режисер дубляжу та редактор Олекса Негребецький вказав на філігранні рядки, саркастично назвавши вираз "шляк трафив" високохудожнім.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!