"Дитина не знає, яка на дотик трава, дерево чи м'яч". Педагогиня – про гіперопіку, російську мову в садочках і помилку з мультиками, яку роблять батьки

Українська педагогиня і логопединя Оксана Лавриненко працює з дітьми вже майже 30 років і як ніхто інший знає секрети виховання щасливих та успішних особистостей. Чому ґаджети – це трагедія сучасного покоління, а відеоігри та гіперопіка з боку батьків до добра не доведуть? Як правильно дивитись мультики і що робити з російською мовою в дитячих садочках?

Про це та багато іншого читайте в другій частині нашого інтерв'ю. Під час першої розмови з OBOZ.UA Оксана Лавриненко розповіла, як визначити готовність дитини до школи, на які "червоні прапорці" звертати увагу дорослим та що не так із сюсюканням з немовлятами.

– Минулого року було проведено дослідження, яке показало, що кожна п'ята дитина дошкільного віку в Києві практично не володіє українською мовою. Яка ситуація у вашому садочку? Вважаю, що мені в цьому плані дуже пощастило, бо в групі, де навчається мій чотирирічний син, російською спілкуються лише двоє дітей із 13. І це одна з вагомих причин, чому він відвідує приватний дитячий садок. Знаю, що в багатьох державних закладах дошкільної освіти все значно плачевніше.

– Останнім часом я помітила, що дуже багато молодих батьків свідомо перейшли на українську вдома. І якщо вдома спілкуються українською, – а в садочку однозначно педагоги розмовляють державною! – то і діти швидше переходять на українську. Звичайно, є й російськомовні вихованці, а якщо це ще й лідери групи, інші можуть за ними повторювати.

Взагалі, повторювання – це проблематика дошкільного віку. Наприклад, у моєї дитини не було проблем із звуковимовою, але ми два рази з'їжджали на неправильні звуки, тому що в групі була дитина, яка їй дуже подобалась, і вона говорила неправильно. Моя дитина настільки швидко перейняла цю неправильну вимову, що ми сідали і просто починали автоматизувати правильну, яка була до того. Так само буває, звичайно, і в групі. Але оскільки всі педагоги спілкуються українською, ми підтримуємо українську, підтримуємо дітей, які говорять українською, я думаю, що в майбутньому буде легше.

– Як ви вважаєте, хто винен у тому, що 20% сучасного покоління дітей не розуміє української мови? Відомий актор Богдан Бенюк потрапив у гучний скандал, бо запропонував бити дітей, які спілкуються російською мовою. Ви якось мотивуєте своїх вихованців вчити українську мову?

– Дійсно, проблема з мовою і мовленням існує, але мені здається, принаймні хочеться вірити, що зараз усі переходять на українську. Дошкілля завжди говорило лише українською. Я не пам'ятаю, чесно кажучи, коли заняття в дитячих садочках були російською мовою.

Ми дуже любимо організовувати українські свята, запрошуємо батьків до фотозон, просимо одягати вишиванки, український національний одяг. Я бачу, як батьки це підтримують, як діти це люблять, і не лише на свята.

Не хотілося б говорити про політику, але думаю, що поступово ми все ж таки вийдемо на той рівень, коли всі говоритимуть нашою рідною мовою.

– Майже всі діти дивляться мультики. Як, на вашу думку, боротися з російськомовним контентом на YouTube? Які мультфільми ви б рекомендували показувати малюкам?

– Боротьба з російськомовним контентом передусім повинна відбуватися в сім'ї. Зараз існує величезна кількість українських каналів, мультфільмів і фільмів державною мовою. У мене, наприклад, є дуже багато знайомих, які принципово не дивляться російськомовний контент, навіть якщо це іноземний фільм, а іншого перекладу нема.

Конкретні мультфільми порадити не можу, бо ми в садочку дітям мультики не показуємо. Можу дати поради батькам як логопединя.

По-перше, дітям, принаймні поки вони маленькі, взагалі не корисно дивитися мультфільми.

По-друге, якщо ви вже показуєте дитині мультфільм, він обов'язково повинен бути сюжетний і легкий для розуміння.

І ще дуже важливо: перші два рази дорослий повинен сісти біля дитини, передивитися мультик разом із нею і прокоментувати кожну дію героя. Щоб дитина розуміла те, що відбувається на екрані: хто що зробив, хто що сказав, чому і так далі.

– Я записала сина в державний садок одразу після його народження, але повномасштабне вторгнення трохи змінило плани. У тому садочку не було укриття, тому віддала дитину у приватний. За два роки ми жодного разу про це не пошкодували. Так, фінансово непросто, але я розумію, що вкладаю кошти в освіту. Українськомовне патріотичне середовище, з дітьми працюють психологи, якісні заняття з англійської мови, робототехніка, гімнастика, футбол. Натомість від знайомих чую скарги на засилля російської мови, "радянські" свята та методи виховання, треба постійно на щось здавати гроші – починаючи від олівців та туалетного паперу і закінчуючи килимами чи телевізором. Наскільки знаю, ви працювали і в державному садку, і в приватному. Помітили якусь різницю?

– Чесно кажучи, це важке питання. Є чудові державні садочки, які держава відремонтувала, зробила там басейни, вони мають гарну матеріальну базу. Директори максимально включаються і набирають собі таку ж команду.

У державних садках я працювала близько чотирьох років – вихователькою і логопединею. Що можу сказати? У приватних садках батьки платять гроші і мають, відповідно, великі очікування, у педагогів вища зарплата. Але людські якості ж залишаються! Як директорка я стежу за тим, щоб у мене працювали люди, які люблять і поважають дітей. Впевнена, що такі люди є і в державних садочках.

Можливо, у приватних закладах і справді більше різних занять, але і в державних садочках є та сама робототехніка чи футбол, просто за додаткові кошти. Більше скажу. От я розробила програму підготовки до школи – серію зошитів. Це недешевий варіант, але багато державних садочків їх беруть, бо в максимальному розвитку дітей зацікавлені і педагоги, і батьки. Все залежить від людей, і не важливо, приватний це садок чи державний.

– З якими проблемами ви як директорка садочка найчастіше стикаєтеся у спілкуванні з батьками?

– Я в принципі намагаюся багато спілкуватися з батьками, дуже добре знаю всіх дітей і по максимуму включена в життя у садочку. Як таких проблем у спілкуванні практично немає, навіть коли приходять батьки, яких ми б назвали "складними" – вони тривожні, знервовані, в них багато запитів. Ми намагаємося чути і розуміти всіх.

Звернути увагу я хотіла би на два моменти. Перший – це бажання батьків зробити свою дитину щасливою попри все. Вони не розуміють, що в майбутньому дитині треба буде адаптуватися до життя, батьки не зможуть завжди бути поруч і закривати цю дитину від усього. Другий – це внутрішні історії батьків і дітей. Спочатку батьки намагаються зробити для дитини все можливе і неможливе, вони поступово втомлюються, починають нервуватись, а тоді скаржаться, чому "діти замість поваги роздратовані та влаштовують істерики".

Ми з психологом пояснюємо батькам, що вони роблять не так, даємо поради, як вирішити проблеми. І саме завдяки тому, що ми вибудували довірливі стосунки до цього, вдається до них достукатись.

– Назвіть, на вашу думку, помилки батьків, які заважають дітям досягати успіху в майбутньому. Які поради ви б їм дали?

– Батькам сьогодні дуже важко, адже немає єдиної лінії виховання дітей. Їх мільйони. Батьки губляться, при цьому я часто спостерігаю якусь гіпердитиноцентричність. Це некорисно ні для батьків, ні для дітей.

Що б я могла сказати батькам? Передусім – зменшити цю тривожну опіку. Коли дітям подрібнюють їжу, годують з ложки, дають їм все, що вони хочуть, тримають за руку, щоб вони не впали. Звичайно, є речі, які обов'язково треба робити, але гіпертурбота – це вже перебір. Тому що потім ми маємо проблеми з сенсорним розвитком дітей, коли дитина нічого не відчуває, нічого не розуміє навколо себе, тому що в кращому разі її від усього опікають, а в гіршому – вона ще й сидить при цьому в ґаджетах і взагалі не відчуває звичайного життя. Не знає, яка на дотик трава, дерево чи м'яч.

Це найважливіше. Все інше поступово вибудовується. Насправді я б дуже хотіла зараз підтримати наших батьків і навіть пожаліти. У гарному сенсі цього слова.

– Чи помітили ви за роки роботи з дошкільнятами якусь різницю у вихованні? Чим сучасні діти відрізняються від тих, що були умовних 10 років тому?

– З дітьми я працюю вже понад 29 років. І сказати, що за ці 29 років діти сильно змінилися, не можу. Можливо, стали ніжнішими і впевненіше влаштовують істерики батькам, але всі вони класні, у них дуже глибокі можливості. Якщо правильно побудувати виховання та заняття з дітьми, вони можуть дуже багато, а результат приголомшливий!

Колись я працювала заступницею з виховної роботи в приватній структурі, разом з дітьми ми ходили в походи в Крим, ще до окупації півострова Росією. І ось ти йдеш цілий день із важелезним рюкзаком, ти втомлена, ледь волочиш ноги. Потім зупиняєшся на якомусь схилі, а інструктор каже тобі чи дітям: "Тепер подивіться, ми з вами вранці були о-о-он там". І показує на якусь неймовірно далеку скелю. Ти дивишся і думаєш: "Ну не може такого бути!" Десь так само реагую на успіхи наших дітей, пишаюся ними.

– Одне з улюблених запитань усіх батьків: як реагувати на дитячі істерики?

– Скажу вам по секрету, що істерики бувають переважно перед батьками. У дитячих садках це велика рідкість, навіть попри те, що діти звикли до такої форми поведінки і люблять вибивати щось криками, сльозами чи паданням на підлогу. Вони приходять у садочок, на нову територію, і ця поведінка дуже швидко змінюється, тому що поведінка опорних дорослих (педагогів) у садочку інша, ніж поведінка опорних дорослих вдома (батьків). Поведінка дитини залежить саме від нас.

Як директорка дошкільного закладу я спілкуюся з батьками, завжди працюю з психологами. Ми, педагоги, – наче опорні дорослі для батьків. І коли бачимо, що батьки не справляються, обов'язково розбираємо ситуації, даємо поради, щось підказуємо. У нашому садочку психологиня дуже включена в роботу з дітьми. Ми робимо все, щоб батьки нас почули, зробили якісь висновки.

– А ви хвалите своїх вихованців? Дитяча психологиня Світлана Ройз рекомендує не вживати слово "молодець", натомість назвала кілька фраз, які допоможуть висловити турботу й підтримку дитині.

– Як педагогиня і логопединя я завжди хвалю дітей. Я не прив'язуюсь до фраз, бо вважаю, що найголовніше – це хвалити в принципі. Якщо у дитини щось не виходить, треба їй допомогти і підтримати мотивувальними словами.

Нагадаю, що діти люблять робити те, що у них виходить. Ми, дорослі, повинні дати їм відчуття, що вони успішні. І якщо ми правильно все зробимо, дитина рухатиметься вперед і намагатиметься досягти якихось цілей. При цьому вона отримуватиме задоволення, адже внутрішньо впевнена в собі, в тому, що в неї все вийде. А якими словами? Це вже інша історія. Я думаю, тут важливіші слова підтримки, коли у дитини щось не виходить. Щоб дитина зрозуміла, що зараз не вийшло, але в тебе вірять, і у тебе все вийде через кілька кроків.

– Як навчити дитину програвати і приймати поразку? Мій син кілька разів плакав, що не хоче йти в садок, бо знову будуть змагання з фізкультури. Його команда кілька разів програвала, тому тепер взагалі відмовився брати участь.

– Вміння вигравати і програвати – це навичка, яку батьки повинні пройти з дитиною. Cаме у старшому дошкільному віці, тобто 4+, діти починають горіти перемогою і значно важче сприймають програш, ніж у три роки. Ми повинні прожити з дитиною поразку, пояснити, що таке буває. Розказати схожі випадки з нашого життя, поділитися історіями вирішення. Нагадати, як не здавалися, робили нові спроби і зрештою досягнули успіху.

Я намагаюся не акцентувати на тому, що переможець лише один. Завжди проговорюю, що виграє кожен, хто правильно виконає завдання, а програє тільки той, хто погано поводитиметься. Чому? Тому що він не зможе почути інструкцію і зробить не те, що потрібно. У такому разі дитина чітко розуміє причину і наслідок: якщо я буду слухати те, що мені сказали, і докладати зусиль, то виграю.

Наша мета – підтримати дитину, навчити її бути успішною і вміти приймати поразки. Дитина має розуміти, що разом із дорослими зможе подолати всі проблеми.

– Як ви ставитеся до комп'ютерних ігор у дошкільному віці? Вчені кажуть, що відеоігри позитивно впливають на мозок дитини, покращують пам'ять і критичне мислення.

– Як саме ігри впливають на дитячий мозок та психіку, нам можуть сказати нейропсихологи. Я відповім з погляду педагога. Спостереження в садочку показали, що діти, які багато грають у відеоігри, нервові, збуджені і не включені в звичайне життя. Я не бачу в них користі. Принаймні до шести років, коли ми можемо об'єднати ігри з навчальною діяльністю. Так дитина отримує відчуття себе тут і зараз, у сучасному просторі.

Іншими словами, навчальні ігри – це корисно, весело і результативно. Та й усе інтерактивне дітям більше подобається, ніж просто малюнки чи книжки.

Як логопединя повторю: все, що стосується комп'ютера, мультфільму, телевізора, тобто ґаджетів і носіїв, – збуджує нервову систему. Якщо в дитини ніжна нервова система (наприклад, діти, які мають заїкання чи запинки мовлення), вона може дати збій. Тому в тій ситуації взагалі заборонено дивитися мультики і грати в ігри, бо це некорисно. Краще читайте книжки, гуляйте, говоріть, спілкуйтеся. Ігри допустимі тільки у випадку, якщо вдається поєднати їх із навчанням.

– Білл Гейтс назвав дитячу звичку, яка допомогла йому стати мільярдером. Колишній гендиректор Microsoft каже, що ніколи не побудував би таку компанію без дослідження зовнішнього світу, читання та розмірковування. Натомість сучасні діти проводять багато часу в ґаджетах і соціальних мережах. Яка ваша думка щодо цього?

– Я вважаю, що ґаджети – це сучасна трагедія. Свідомі батьки за цим дуже слідкують: обмежують час, дозволяють користуватися ними тільки з навчально-розвивальною метою або ж забороняють взагалі. Інакше це перетворюється на залежність. Особливо вразливими є діти шкільного віку. Вони стають знервовані, емоційно нестабільні, влаштовують істерики. Це просто жахливо.

У садочку ми одразу бачимо дітей, які часто сидять у ґаджетах. Ми обов'язково проговорюємо це з батьками, цікавимось, яку мету вони ставлять, даючи дитині смартфон чи планшет, пояснюємо шкоду.

– Дослідження показало, що біг та ігри на вулиці змінюють мозок дітей. Вчені так і кажуть: нехай лазять по деревах, падають і розбивають коліна, адже ігри на свіжому повітрі допомагають дітям розвивати соціальні навички, як-от чергування та співпраця, виховують цікавість, вчать розв'язувати проблеми. Що думаєте з цього приводу?

– Зараз у багатьох дітей порушення сенсорного розвитку. Це відбувається тому, що, з одного боку, вони не мають сенсорного досвіду, мало бігають, мало лазять, мало копаються в землі, зате багато часу проводять вдома у стерильних умовах. Це їм не на користь.

Я за всебічний сенсорний розвиток дитини: або давати можливість отримувати його на вулиці, або ходити на заняття і отримувати його там. Ба більше, іноді симптоми аутичного спектру насправді є симптомами цього сенсорного недорозвитку в дитини, з чим впоратися набагато легше. Треба тільки знати, як це робити.

– Як ви ставитеся до домашніх завдань батькам? У багатьох садочках існує практика, коли дітям задають додому щось робити – то малюнок намалювати, то листочки чи жолуді в лісі зібрати, то цілу аплікацію підготувати. Такі домашні завдання перетворюються на змагання між батьками. Але ж батьки зазвичай працюють. Коли це все робити, якщо вони повертаються додому з роботи втомлені? Ще ж треба приготувати вечерю, приділяти якісний час дитині. У садку, куди ходить мій син, такого немає. І чесно скажу – ніби гора з плечей, бо не уявляю, звідки брати на це ресурси…

– Домашніх завдань у нашому садку немає. Ми віддаємо батькам тільки ті вироби, які дітки робили на заняттях. Але якщо є якийсь проєкт і батьки мають можливість долучитися, то це гарна історія, адже приносить задоволення усій сім'ї. Дитина приходить у садочок щаслива і розповідає: от дивіться, ми це зробили з батьками, ми тут сиділи, це робив я, це робила мама тощо.

Звичайно, це не про випадки, коли дитина спить, а батьки серед ночі щось роблять.

Нагадаємо, раніше український вчитель початкових класів Антон Атаманчук пояснив, чому діти обов'язково повинні відвідувати дитячий садок.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з дитячим аніматором Артуром Пайрері – про ідеальний день народження, російські мультики під час війни і костюми за тисячі доларів: "Батьки, не ламайте своїх дітей!".

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA і Viber. Не ведіться на фейки!