Первоцвіт чи першоцвіт: як правильно говорити українською

Щороку, щойно приходить перше весняне тепло, ми чуємо в новинах попередження про заборону зривати первоцвіти, які перебувають під захистом Червоної книги. Але чи не замислювались ви, що зі словом "первоцвіт" з точки зору української мови наче щось не так?

Для нас більш нормативним є префікс першо-, адже і відповідний порядковий числівник звучить як "перший". OBOZ.UA вирішив розібратись, чому ж ми кажемо "первоцвіт" і чи можна казати натомість "першоцвіт"?

Почнем одразу з головного: обидва варіанти назви для ранніх весняних квітів допустимі в українській мові і вживаються як синоніми. Втім, більш поширеним, частіше вживаним все ж залишається варіант "первоцвіт". Якщо це слово вас бентежить своїм нетиповим префіксом, сміливо заміняйте його на "першоцвіт" – помилки ви не зробите.

А як щодо самих префіксів? Вони обидва притаманні нашій мові, однак мають дещо відмінні сфери вжитку.

Варіант першо- є більш нормативним, ним ми доповнюємо майже всі слова, які тим чи іншим способом вказують на першість або найвищий ступінь чогось:

• першокласники;
• першокурсники;
• першочерговий;
• першокласний;
• першооснова;
• першоджерело;
• першопричина;
• першовідкривач.

Якщо ж нам потрібно надати висловлюванню певної піднесеності, вжити усталений термін або розповісти про щось, пов’язане з релігією, ми вживаємо більш застарілий варіант префіксу перво-:

• первоцвіт, первозимки (усталений варіант слова);
• первозданний, первобутний, первонароджений (піднесений тон);
• первородний, первосвященник (релігійні терміни).

Раніше OBOZ.UA розповідав, у чому різниця між українськими словами "зовні" та "ззовні".

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.