Групи подовженого дня в школах: чи стане легше батькам маленьких школярів із новим законопроєктом
До Верховної Ради подано законопроєкт №13558, який стосується державної підтримки груп подовженого дня (ГПД) у школах, ліцеях і гімназіях, що перебувають у державній і комунальній власності.
Що змінює ця ініціатива в плані підтримки насамперед батьків школярів початкових класів, які через роботу не можуть забрати дитину додому відразу після уроків, – розповідає OBOZ.UA.
Поки що все за місцевим бажанням
Уперше групи подовженого дня в українських школах відкрилися 1 вересня 1960 року. Це нововведення було спрямоване на розв'язання проблеми – що робити з дітьми й куди їх подіти в разі, якщо батьки на роботі і забрати дітей додому нікому. У групі подовженого дня учні 1-3 класів (тоді початкових класів було три) робили під наглядом педагогів уроки, обідали, при бажанні – спали, і веселилися іншими, всіма доступними їм законними способами. Доки батьки, родичі чи знайомі на заберуть.
Треба зазначити, що група подовженого дня тоді фінансувалася з державного бюджету. Однак у 90-х роках – а часи були важкі – фінансовий тягар функціонування груп подовженого дня було перекладено на місцеві бюджети. А в приватних школах, звісно, за все платили батьки.
Час від часу для державних шкіл порядок роботи ГПД уточнювали (різниця у віці учнів однієї групи не може перевищувати двох років, прогулянки – не менше ніж 1,5 години, обід – не менше ніж 30 хвилин тощо). Але головне – джерело фінансування – не змінювалося.
І така збережена система – що групами подовженого дня опікуються місцеві ради та громади, а єдиного державного підходу не існує – становить певні ризики.
"Хочуть – підтримують, не хочуть – не підтримують. У нас у цьому випадку все вирішує Київрада. Районні управління освіти щороку приймають заявки від шкіл, передають наверх, а там дивляться за міським бюджетом. Скільки грошей можуть виділити – від цього і танцюємо", – розповідає OBOZ.UA Олег Сайко, директор школи з 35-річним стажем.
Одним словом, зараз усе, як то кажуть, від панських щедрот. У сільських школах може бути простіше: під час децентралізації громади отримали більшу незалежність, особливо фінансову. Але з іншого боку, ГПД у селах особливо й не потрібні: уроки закінчилися – і додому, мамі допомагати.
Необхідна систематизована державна політика
У великих же містах, особливо в Києві, групи подовженого дня вкрай необхідні й дуже затребувані.
"У нас у початковій школі – 12 класів, по три на кожному потоці. І при цьому – 8 груп подовженого дня, по тридцять дітей (це за чинними нормами Міносвіти – максимум). Батьки, треба зазначити, хвилюються, і якщо в школах немає подовженого дня, це може бути вирішальним фактором під час вступу до тієї чи іншої школи. До речі, у вчителя норма педагогічного навантаження для отримання повної ставки – 18 годин на тиждень. А у вихователя ГПД норма – 30 годин", – розповідає OBOZ.UA заступниця директора з виховної роботи столичного ліцею №128 Олена Ткач.
Депутати міських і районних рад, звісно, зацікавлені у виділенні коштів на групи подовженого дня з місцевого бюджету. Інакше наступного разу розгнівані батьки школярів можуть і не проголосувати. Але таку ситуацію стабільною назвати не можна.
І виникає резонне запитання: якщо фінансування ГПД у будь-якому разі йде з державного бюджету, через різні дотації та субвенції місцевим бюджетам, то чому не можна зробити все напряму?
Власне, законопроєкт №13558 "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про повну загальну середню освіту" про державну підтримку функціонування груп подовженого дня в школах" це і пропонує.
"Групи подовженого дня створюють умови для соціалізації та адаптації дітей у колективі, допомагають у підготовці до уроків, розвитку творчих здібностей і формуванню соціально значущих навичок. А також полегшують життя працюючих батьків. З огляду на це виникає нагальна потреба в системній державній політиці, спрямованій на надання підтримки груп подовженого дня за рахунок коштів державного бюджету", – пише в пояснювальній записці до законопроєкту її автор, член парламентського комітету з питань бюджету Максим Заремський.
Наразі законопроєкт перебуває на розгляді в профільному Комітеті з питань освіти, науки та інновацій. Але навіть якщо документ і ухвалять цього року, то запрацює він тільки наступного. 1 вересня вже на носі, та й навряд чи в проєкті бюджету на 2026 рік є така стаття видатків.