5 правил виживання у школі

думки

Виявляється, стрес 1 вересня, якому психологи дають 50 балів потужності зі 100 можливих, дрібниці у порівнянні з синдромом 7 вересня – станом, коли за перший робочий тиждень зникає відчуття свята та новизни, натомість приходить усвідомлення неминучої буденності: навчання, відповідальність та дисципліна тепер щоденний обов’язок. До речі, синдром не має вікових обмежень: дорослі після відпустки теж можуть відчувати сум, жаль та щем. Та все ж особливо відчутно синдром 7 вересня дошкуляє першачкам, вони навіть можуть захворіти, жалітися на головний біль, слабкість, відсутність апетиту. І цей стан іноді триває 2-3 місяці. Але є кілька лайфхаків, які допоможуть якнайшвидше адаптуватися до нового навчального сезону. Батькам вони також можуть стати у нагоді. Що важливо до та після 7 вересня:

*Дотримуватися режиму та обмежити гаджети, особливо за дві години до сну. Вчені стверджують, що синє світло екранів порушує синтез мелатоніну, а без нього швидко не заснути. Але якщо відмовитися від будь-яких девайсів після 20.00, якість нічного відпочинку покращиться, а процес засинання прискориться. Для школяриків це мегаважливо. Найкращі друзі нічного відпочинку – зручне ліжко і подушка, свіже повітря, теплий душ перед сном, тиша і темрява в кімнаті.

*Не варто відразу навантажувати дитину купою гуртків: не встиг прийти зі школи, вже треба бігти на китайську/сольфеджіо/малювання. Школа почалася, але дитинство не закінчилося! Дітям варто залишити максимум часу для ігор та прогулянок. Виключення – спортивні секції, особливо, якщо дитина пішла в школу у шість років. На необхідності забезпечити першокласникам високу фізичну активність наголошує метр від педіатрії Євген Комаровський.

Відео дня

*Набагато приємніше йти в клас, де є друзі, і батьки можуть допомогти дитині знайти нових товаришів. Чому б не запросити до дому однокласників на свято першого тижня у школі (або вигадати будь-який інший привід)? Не всіх, звісно, а тих, з ким дитина вже встигла встановити контакт або хоче подружитися.

*Рушійна сила IQ у досягнення успіху в житті останнім часом втрачає актуальність у порівнянні з AQ – адаптивним інтелектом (вмінням гнучко та ефективно мислити у мінливому світі) та EQ – емоційним інтелектом (здатністю розпізнавати емоції та керувати ними). Останній у шестирічок перебуває на стадії формування, та дитині було б набагато легше впоратися з усіма шкільними стресами, якби вона вміла розрізняти свої емоції, називати їх, виражати у соціально прийнятний спосіб: якщо гнівається, то не гамселити всіх довкола, наприклад, а просто говорити про це. Звісно, такі знання набуваються в процесі спілкування або за допомогою правильних книжок. Одна з таких – "Монстрик іде до школи" іспанської письменниці Анни Льєнас – нещодавно вийшла у видавництві "Каламар". Це такий собі гайд для першокласників, чудовий спосіб проговорити з дитиною все те, що чекає на неї у школі, змоделювати можливі ситуації, визначити, які емоції вони викликають та опанувати їх. Головний герой Монстрик, як і багато дітей, до школи ставиться з цікавістю та острахом, у перший день його доводиться буквально тягнути за лапи до класу. Але поступово він опановує різні заняття, усвідомлює себе частиною колективу, а його особливі здібності прикрашають шкільні ігри та уроки. Зрештою він вирішує: школа — це непогано, сюди варто повертатися. Крім книжки про Монстрика, Анна Льєнас створила додаток до неї – "Щоденник Монстрика". Він нагадує звичайний шкільний щоденник, який розкреслено на дні та тижні. Але замість уроків, дитина занотовує, чим вона сьогодні займалася, які емоції при цьому відчувала, вчиться розрізняти почуття та ситуації, аналізувати свою поведінку. А ще у щоденнику є сторінки для творчості, тайм-менеджменту, підсумків. До речі, "Щоденник Монстрика" дорослим теж не завадить, аби відстежувати справи та емоцій, які наповнюють життя.

*Ще один важливий фактор подолання синдрому 7 вересня – заохочення та підтримка. Іноді батьків розчаровують перші невдачі дитини: неакуратні прописи, скарги вчителя, вони навіть можуть карати його за недостатню старанність. Психологи давно встановили, що це невірна стратегія. Зазвичай першокласники дуже трепетно ставляться до навчання, а всі їх невдачі пов'язані з браком деяких навичок і високим навантаженням. Завдання батьків – зміцнити в дитині віру у власні сили, якщо він захоче та докладе зусиль – неодмінно досягне успіху.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...