ТОП основних помилок у вихованні дітей

Як би ми не любили своїх дітей, далеко не завжди ми знаємо як діяти в тій чи іншій ситуації і чому дитина раптом стає некерованою. Ще вчора все було добре, а сьогодні раптом почався незрозумілий дитячий протест. Але чи так вже незрозуміла природа цього протесту і чи дійсно цей протест був несподіваним?

Відео дня

Отже, які помилки роблять батьки і до чого ці помилки можуть призвести:

Тиск

Авторитарний спосіб виховання - далеко не найкращий варіант. Безумовно, якийсь час це буде спрацьовувати і дитина буде жити в повній впевненості, що вона не має права на власну думку. Вона має хотіти лише те, про що їй скажуть батьки, проте вона не має права на власні думки і бажання. У 10 років це ще спрацює, в 13 - це стане причиною серйозних сварок, в 16 - це може закінчитися тим, що дитина піде з дому.

Нереалізовані бажання

Дуже часто батьки нав'язують дітям свої власні бажання, які вони не реалізували в дитинстві. Вони хотіли кататися на ковзанах, а у батьків не було грошей на нові ковзани, хотіли вчитися грати на піаніно, а музична школа була в іншому кінці міста, хотіли ходити в походи, але хронічна астма поставила хрест на туризмі. І ось ставши батьками вони відчайдушно намагаються втілити всі ці нереалізовані дитячі мрії вже для своїх власних дітей. Але в цьому дивному намаганні спіймати вчорашню мрію ніхто з батьків навіть не замислюється над тим, що це вони, а не їхні діти мріяли стати великі баскетболістами, плавцями або солістами оперного театру.

Це вони, а не їхні діти не реалізували те, про що мріяли. В силу побутових обставин або банальної батьківської байдужості вони не отримали те, чого хотіли. Але тоді виникає питання - хіба змушуючи дітей реалізовувати чужі нездійснені мрії вони не вчиняють так само, як колись вчинили з ними? Навіщо змушувати хлопця грати в шахи, тільки через те, що в його віці у його батька були хороші дані і він подавав великі надії? Але це були надії батька і вони давно втрачені.

Батіг і відсутність батога замість пряника

Про те, що таке батіг і пряник ми всі прекрасно знаємо. Караючи дитину ми тим самим застосовуємо тактику батога, заохочуючи - тактику пряника. Чергуючи ці обидві тактики можна знайти якийсь баланс і прийти до якогось спільного знаменника. Однак, нерідко батьки виходять за рамки здорового глузду і вважають, що невід'ємна частина виховного процесу - це виключно батіг, а ось пряник тут зовсім не обов'язковий, і відсутність батога - це вже пряник.

Кнутом може бути що завгодно: закиди в тому, що дитина повністю залежить від батьків фінансово, розповіді про те, як її ростили і любили в дитинстві, розмови про те, що мовляв ти нам винна хоча б тому, що ми тебе народили і т.ін . Причин і приводів дорікнути дитині, яка залежить від батьків абсолютно у всьому, більш ніж достатньо. Однак, якщо дитина буде чути на свою адресу лише закиди і не буде отримувати ніякого противаги у вигляді пряника, не варто розраховувати на те, що вона почне ставитися до батьків з теплотою і розумінням. Агресія ще ніколи не породжувала любов і ніжність, вона породжує лише агресію.