Це руйнує психіку і завдає болю: як ніколи не можна карати своїх дітей

Це руйнує психіку і завдає болю: як ніколи не можна карати своїх дітей

Українська дитяча та сімейна психологиня Катерина Гольцберг розповіла, яким чином ніколи не можна карати дітей. Зокрема, це стосується випадків, коли батьки починають ігнорувати хлопчиків та дівчат. За її словами, такий спосіб отруює стосунки. 

Про це фахівчиня розповіла у дописі у Facebook. Експертка зазначила, що такі методи руйнують психіку дітей та завдають їм болю. Більш того, "мовчазне відсторонення" – форма психологічного насильства, яке призводить до негативних наслідків. 

До цього відносяться фрази:

  • "Не підходь, поки не вибачишся/заспокоїшся/усвідомиш".
  • "Мені нема про що з тобою говорити". 
  • "Сядь у кутку й подумай".
  • "Все, я з тобою не розмовляю, доки ти не...".

"Усе це – варіації одного й того самого методу: позбавити дитину контакту. Так, дитина потребує любові і прийняття найбільше саме тоді, коли найменше цього заслуговує. Але для виснаженого або роздратованого дорослого це здається шляхетною карою: без крику, без ременя, дитина "сама зрозуміє". Насправді ж мовчазне відсторонення – це форма психологічного насильства, яку дослідники називають "emotional withdrawal" або "silent treatment", – пише Гольцберг. 

Вона зауважує, що такі методи спричиняють певний біль. Зокрема, діти, які позбавлені потреби у контакті, відчувають фізіологічний стрес, а старші мають гормональний "шторм", який усвідомлюють як сором і страх покинутості. 

Також невизначеність для хлопчиків та дівчаток вбачається як небезпека. Таким чином у них виникає токсичне почуття провини й сприйняття, що з ними щось не так. Більш того, порушується привʼязаність. 

У майбутньому така поведінка дорослих призводить до певних наслідків. Зокрема:

  • Небезпечний стиль прив’язаності: тривожно-амбівалентний або уникаюсий. Людина то чіпляється за партнера, боячись розриву, нависає, ревнує, переслідує, то сама біжить першою, щоб "не було так боляче", якщо станеться розрив.
  • Гіперчутливість до невчасної відповіді. Ізоляція в чаті, непобачений лайк чи непрочитане повідомлення можуть викликати паніку або лють: як я можу бути проігнорована/ний?.
  • Зниження самооцінки та труднощі з регуляцією емоцій. Дорослому важко зрозуміти свої почуття, адже в дитинстві їх "глушили" мовчанням".
  • Соматичні прояви: хронічна тривога, проблеми зі сном, психосоматичний біль.

Замість ігнорування, експертка радить скористатися іншим методами:

  • Називати почуття та коригувати поведінку, а не особистість: "Я злюсь, бо ти зламав іграшку сестри. Ми разом подумаємо, як це виправити".
  • Пропонувати відновлення: обійми, спільна активність, ритуали примирення.
  • Використовувати природні або логічні наслідки, а не емоційні санкції.

За словами Гольцберг, мовчазне покарання негативно впливає на контакт між дітьми та дорослими. Адже, хлопці та дівчата, яких ігнорують, не вчаться поводитися, а втрачають віру у себе й безпеку світу. Коли ж діти виростають, то вони мають "невидимі шрами", обирають ігнорування, уникають контактів. 

"Ціну "бану", як способу уникати контакту, а не вирішувати проблему свідомо. Визнати біль, назвати його та відмовитися від "тихого саботажу" – перший крок до справді зрілої, турботливої комунікації",– зауважує Гольберг. 

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому не варто казати дитині "Ти завжди все робиш не так!" або "Не вигадуй дурниць!".

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!