Українці запропонували альтернативні версії Радіодиктанту 2025: Євгенія Кузнєцова підхопила тренд

Попри те, що з дня написання Радіодиктанту національної єдності 2025 минуло вже кілька днів, обговорення тексту, що був написаний письменницею Євгенією Кузнєцовою, лише набирає обертів. Тепер українці пропонують альтернативні версії.

У мережі вже з’явився варіант з Тернопільщини, а сама авторка підхопила тренд та опублікувала закарпатську та криворізьку версії. Детальніше читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Користувач соціальної мережі Facebook Володимир Гевко написав допис, у якому опублікував текст радіодиктанту, якби він був написаний від парафії Теребовлянського району (Тернопільська область).

Треба жити!

Жити треба слічно: смажити каляфьори, пуцувати мешти, шанувати стрийка.

Хто жив, той жиє! Не легонько, не дрібку, не то ся зробить. А правдиво! Вже!

Треба пасти корову, копати бараболю, бавитисі з пісєтками в стодолі і замітати подвір’я. Казати бабі, шо ти її любиш, бо завтра принесуть пенцію. Треба вудити шинку і варити гижки на празник.

Треба любити свою хату, бо ти є господар і ґазда! І навіть якщо не всі видят шо в тебе на подвіру – там має бути чистенько, як бог приказує. Бо ти не оферма якась і не потороч. Треба офірувати кров і пеньонзи, і може з ними в чиєсь серце втрафлять слова "брайтрура", "мішіґіне" і "полярис". І "цєпє"! То таке саме, як пулітко, но від курки.

Тре' вставати з-за столу і цілювати дружку, якшо тебе взяли старшим дружбою і співати многая літа кухарці. Голосно. Нема часу стидатися. Життя втікає, як діти з колгоспного гороху, шо зобачили бобіка. Правдивим є тільки то, шо можна помацати руками – новий ксьондзовий фелон на Різдво в церкві, шість корців пшениці за пай від фермера і 500 євро з цьотчиної передачі з Італії.

Часом треба пустити сльозу, коли годен. За всьо, шо з нами не мало трафитись. За то, шо гудит посеред ночі, заким ті диявóли запускают по нас ракети.

Вони хочут, аби нас гет трафив шляк і ми перестали мити вікна перед Великоднем. Але ми будем жити файно, шанувати Христа і ходити в неділю до церкви.

Сама ж авторка також не лишилась в стороні цих бурхливих обговорень і опублікувала на своїй сторінці альтернативну версію, якби вона була написана по-закарпатськи та по-криворізьки.

Треба жити!

Жити мусай ипно: ходити на гриби, шпацирувати красно по корзові, варити палинку і печи баньки на шпорі…

Мусай жити! Не помали, не піціцько, не післявчора! Фурт! Нись! Мусай шкомтати мацура за черево, ходити на яфини, передавати шовдарь леґіням на войну, уладжувати хижу і чинити сиринчу, тим ко коло нас. Мусай взяти на ся файноє шатя, і веричи гроші на Мукачівські дрони MyDrons, а й щи – шурігувати листя і упозірувати у яркові гистині, бо дітвак ся узвав, шо завтра треба на урок.

Мусай любити свою хижу, даже кіть она не наохтема і докус у чужому краю - і чуєш її лим у сирці. Мусай здавати кров, і може кось утямить, шо вто такоє "пітятко", "сарачатко" авадь "струк".

Мусай цілюватися, се бізівно. І все уповісти шо думаш. Ниє часу онаджитися. Життя утікать од нас ги вітер на вігорлаті. Лим то шо не мож покивати, зопстанеся з нами – памнятай, люби і радуйся. Щи мусай ривати, коли годенісь. За усьо, шо не мало ся з нами стати. За те шо ми тямиме, ко майліпший Мадяр і чуєме "братську" брехню ще до початку бесіди.

Немза хоче аби ми жили в суєті-гризоті, а наші дітваки вадилися "по-руськи". А ми будемо жити фосо, ай зато, не тямлючи на гісторію, бо так має боти для нас і наших "пітяток".

Нада жить!

Ни ото як здрасті, ни чучуть, ни потом. По-людськи! Січас! Треба розмазувать котів, везти собачат з фронту на сидячом поїзді, нада робить рімонт і радувать своїх. Треба куплять блістящі плаття і здєльні купальніки, но ни на всі гроші – нада ще оддавать шось на армію, а ще – ходить у балці коло ставка рицця у бурʼянах.

Нада любить, де живеш – даже якшо це ни навсігда. Треба здавать кров, бо шо тобі, жалко, чи шо? І тоді хтось як і ти полюбе слова: "ходю", "перве", "ловкий"…

Нада цілувацця, коли получаїться і казать усе прямо, а не викаблучувацця. Бо жизнь одна – р-р-раз і нима! Ни вспієш і оком змигнуть, як уже досвідання. Помни хароше, люби й веселись, пока можеш.

Не гріх і поплакать. Бо цього усього ни должно було буть! Ми не должни були знать, як реве та желізна падлюка.

Рускі хочуть, шоб ми були ото як вони: вєчно гризлись як собаки. Но нє. Ми будем жить ради тих, хто балакатиме по-нашому даже тоді, коли ми уже вмрем.

Раніше OBOZ.UA писав про те, що було оприлюднено оригінальний текст Радіодиктанту 2025.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!