Уникати жалості і вигадок. Як правильно розповідати дітям про людей з інвалідністю
Унаслідок війни в Україні зростає кількість травмованих та людей з інвалідністю – як військових, які повертаються з пораненнями з фронту, так і цивільних. Для створення прогресивного безбар'єрного суспільства дорослі мають говорити з дітьми про те, як поводитися з людьми з інвалідністю.
Це допоможе дитині почуватись у світі комфортно, а людині з інвалідністю – відчувати підтримку і повагу суспільства. Наталія Пархитько, виконуюча обов'язки керівника громадської організації "Доступно.UA", дала кілька порад, як говорити з дітьми про інвалідність.
Експертка радить створити середовище, у якому дітям буде комфортно ставити будь-які питання. На її переконання, світ будет більш цікавим для дитини, якщо виховувати її у відкритості та у середовищі, де немає табуйованих тем. У майбутньому – матимемо суспільство зі здоровими поведінковими рисами.
"Не ігноруйте питання навіть, якщо не знаєте на нього відповіді. Якщо бачите разом з дитиною людину з протезом, не варто пояснювати, що "дядя/тьотя були на війні", – каже Приходько.
Кожна людина має свою історію і травма могла виникнути внаслідок аварії або іншої ситуації.
"Краще сказати, що у людини немає ноги, тому вона користується протезом, щоб було зручно пересуватися. Так само і з кріслом колісним – озвучую, що людина не може ходити, або їй це складно робити, тому це такий допоміжний засиб, з яким людині легше рухатися", – зазначила вона.
Також вона радить батькам пояснювати, що кожна людина є унікальною – із чимось ми народжуємося, а щось змінюється під час життя.
"Коли дитина побачить на вулиці людину із чотирма пальцями, вона вже не так здивується і пам'ятатиме про те, що усі ми різні", – додала Пархитько.
Дитяча й сімейна психологиня Світлана Ройз вважає, що говорити про людей з інвалідністю потрібно до того, як діти виявлять цікавість. Таку розмову не варто вести у в присутності людини, якої це стосується.
Розмову можна почати із запитання, чи бувало таке, що в улюбленої ляльки дитини відбувалося щось сумне – і замість втраченої ніжки чи ручки вона брала деталі, що залишились від інших ляльок. А людям, які втратили кінцівки від хвороби, аварії чи війни, допомагають протези – спеціально для них розроблені засоби, що можуть замінити руку чи ногу.
Буває, що люди з інвалідністю пересуваються на кріслах колісних, щоб їм було зручно підійматись у ліфті, заходити в транспорт та магазини. Також варто пояснити дитині, що не варто роздивлятися людину з інвалідністю, адже це може бути неприємно для неї.
Якщо бачимо воїна з протезом чи на кріслі, можемо виказати йому вдячність – сказати "дякую" чи прикласти руку до серця.
Раніше про те, як правильно говорити з дитиною про інвалідність, розповідали у Міністерстві охорони здоров'я:
– дитину можуть цікавити деталі, в неї може бути багато додаткових запитань, однак не варто боятися слова "інвалідність". Головне правило – говорити про людину, а не її діагноз чи стан здоров'я: "людина з інвалідністю", а не "інвалід", "дитина з аутизмом", а не аутист.
– Дитині не потрібні від вас енциклопедичні знання. Для такої бесіди достатньо навчитися базових принципів толерантності, найголовніше з яких – це розуміння, що люди – різні і це нормально.
– Дорослим варто пояснити дитині, що рівне та однакове ставлення до людей базується на повазі, а не на жалю. Мати відмінні риси – є не бар’єром для спілкування, а новими можливостями дізнатися щось нове.
Наприклад: дівчинка Таня має порушення слуху, це її відмінність, як от в тебе ластовиння на носі. Таня спілкується жестовою мовою і ти також можеш вивчити якісь фрази, щоби вона тебе зрозуміла, та ви могли з нею спілкуватися.
Раніше OBOZ.UA розповідав, що таке хібукі-терапія та як собака з сумними очима може допомогти травмованим дітям.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!