Виключно чи винятково? Як сказати правильно та яку помилку часто роблять українці
Мовний пуризм може бути доволі шкідливим явищем – ми, необґрунтовано відмовляючись від якихось слів через їх буцімто не питомість, збіднюємо свій словниковий запас. Наприклад, у соцмережах можна зустріти думку, що слово "виключно" українській мові не притаманне.
Часом відмову від його вживання пояснюють скалькованістю з російського "исключительно", буцімто непритаманним українській мові суфіксом -юч- і можливістю замінити це слово прислівником "винятково". OBOZ.UA розбирався, чи все це є правдою.
Почнемо з того, що поєднання літер -юч- у слові "виключно" не є суфіксом. У цьому разі йдеться про частину кореня -ключ-. Але навіть якби це був і суфікс, твердження про його непритаманність українській мові безпідставне. Із ним ми вживаємо чимало прикметників: колючий, злючий, непосидючий, линючий, болючий. Продуктивний він і для творення дієприслівників: співаючи, борючись, вибираючи, малюючи, танцюючи. Допомагає він утворювати також іменники: селючка, гадючка, остючок, малючок. Отже, цей закид відкидаємо повністю.
Щодо калькованості, то в цих словах є сенс. Прислівник "виключно" називав штучним або скалькованим Борис Антоненко-Давидович. І пропонував усюди, де можливо, заміняти його більш питомими варіантами "тільки", "суто", "єдино" і часом "винятково".
Однак на те, що "виключно" і "винятково" не є абсолютними синонімами, звернула увагу мовознавиця і авторка популярних книжок про українську мову Ольга Дубчак. Вона зазначила, що насправді правильно вживати обидва слова, але важливо ставити їх у правильний контекст. "Якщо йдеться про відтінки значень, то можемо говорити, що "виключно" зазвичай стосується тільки когось / чогось єдиного: хтось має виключне право, комусь належить виключна ліцензія тощо. А "винятково" – це передусім про особливість, незвичайність, виняток із правил: винятковий талант, виняткові вміння, виняткові здатності", – пояснила вона в коментарі OBOZ.UA.
"Поширена помилка полягає в тому, що українці звикли на все казати "виключний", бо так у російській мові позначаються обидві наші варіанти: "исключительный" це і "винятковий", і "виключний" у нас", – додала Дубчак.
Отже, підсумуємо. Слово "виключний" в українській мові існує – словники його фіксують. Вживається воно у доволі вузькому сенсі – стосується чогось чи когось єдиного, в своєму роді унікального. А от закид про суфікс -юч- взагалі не беремо до уваги – він і тут, і в цілому є абсолютно необґрунтованим.
Раніше OBOZ.UA пояснював, як міняється значення слова "відповідний" залежно від наголосу.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!