Як українською буде "клейонка" та чому це слово з'явилося в "Енеїді" Котляревського
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Охайні господині, особливо старшого покоління, нерідко застилають свій обідній стіл спеціальним цупким непромокним матеріалом. Він захищає поверхню від плям та подряпин, а ще легко миється. А чи знаєте ви, як він називається українською мовою?
Вам може спасти на гадку слово "клейонка". Чи варто його вживати, розбирався OBOZ.UA.
Почнімо з того, що звернемо увагу на суфікс -онк- у цьому слові. Він українським іменникам не властивий. Це в російській мові він разом зі своїм фонетичним напарником -енк- вказує на предмет виготовлений певним способом або формує зменшувально-пестливе чи зневажливе слово:
- дубленка – верхній одяг із дубленої шкіри;
- сгущенка – згущене молоко;
- девчонка – зневажливе до "девочка";
- ручонка – зменшувальне до "рука".
Українською це буде дублянка, згущівка, дівчисько та рученька відповідно.
Але ж знавці "Енеїди" Івана Котляревського можуть заперечити – в її четвертій частині це слово вживається. У ній з’являється персонаж цар Латин, який ходить в плащі з клейонки. Насправді це невластиве українській мові там вжито навмисно. Як пояснює авторка програми "Ошатна українська" на Громадському радіо Оксана Біла, воно створює там комічний ефект.
На момент написання твору цей росіянізм уже був поширений у межах Російської імперії, до якої належали українські землі, і відображав процеси культурного впливу та змосковщення. Використовуючи образ царя Латина в "клейончастому плащі", Котляревський висмяв тогочасні еліти, які переймали чужі мовні й культурні елементи як ознаку статусу. Таким чином, слово "клейонка" у творі виступає не просто лексичною деталлю, а засобом глибокої соціокультурної сатири на меншовартість і наслідування імперських зразків.
А як же тоді буде правильно? Словники вказують, що питомим синонімом слова "клейонка" в українській мові є іменник "церата". Воно походить від латинського cērātus – "покритий воском". Спочатку цератою називали тканину або папір, просочені воском для водонепроникності. Згодом назва перейшла і на інші матеріали з подібними властивостями. Наприклад, так стали називати тканину з полімерним покриттям, яку і використовують для накриття столів.
Раніше OBOZ.UA розповідав, що в Україні називають клямкою і коли її прийнято цілувати.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!