Якою була оригінальна версія гімну України та чому її боялася Російська імперія: про це не розповідають у школі

Гімн України, заснований на вірші поета Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна" перетворився не просто на офіційний державний символ – це справжній знак національного спротиву. Однак Росія боялась цього вірша ще у момент, коли він був щойно написаний.

OBOZ.UA детальніше вивчив історію цього поетичного тексту. Розповідаємо, чому офіційним гімном стала лише його перша частина. А також про історичні міфи, які оточують вірш.

Текст майбутнього гімну написав Павло Чубинський у 1862 році. На той момент він входив до середовища так званих українофілів – громадських, політичних та культурних діячів, яка займалась розвитком українських мови, культури та історії, закладали основи національної ідентичності. Поет входив до ядра Київської громади українофілів разом із Володимиром Антоновичем, Михайлом Драгомановим та іншими.

Діяльність цього неформального гуртка відбувалася в умовах жорсткого тиску Російської імперії. Українська мова й культура не заохочувалися, а будь-яка політична активність розцінювалася як загроза. Уже в 1862 році проти громадівців відкривають справи, поліція фіксує поширення українських прокламацій, а сам рух опиняється під наглядом.

Саме в цій атмосфері Чубинський восени 1862 року і створив свій головний вірш. За спогадами сучасників, це сталося в Києві, на квартирі, де він жив, і текст з’явився дуже швидко – фактично імпульсивно, під впливом тогочасних визвольних мотивів, зокрема слов’янських повстанських пісень. Уже тоді твір сприймався як пісня спротиву, а не просто літературний текст.

Текст Чубинського невдовзі був уперше опублікований у Львові. Він мав кілька строф і був написаний саме за пісенною структурою – із куплетами та приспівами. Музику для нього створив композитор Михайло Вербицький.

У повному тексті були присутні не лише загальні патріотичні мотиви, а й прямі заклики до боротьби та згадки про історичну козацьку традицію. Зокрема, прямо згадувався гетьман Богдан Хмельницький:

Ой, Богдане, Богдане,

Славний наш гетьмане!

Нащо віддав Україну

Москалям поганим?!

Щоб вернути її честь,

Ляжем головами,

Назовемся України

Вірними синами!

Це робило твір політично чутливим для Російської імперії. Сам факт швидкого поширення серед українофільських гуртків викликав реакцію влади, яка вбачала в таких текстах загрозу імперській політиці заперечення української ідентичності. Уже на початку 1863 року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського. Існує версія, що поета покарали саме за вірш "Ще не вмерла Україна", однак документально вона не доведена. У джерелах зазначено, що в розпорядженні містилось формулювання про "шкідливий вплив на розум простолюду". Тому історики розглядають це як ширший контекст діяльності поета, а не покарання за один твір.

Сучасний вигляд гімну сформувався значно пізніше: у 1992 році затвердили музику, а у 2003 році Верховна Рада офіційно закріпила статус державного гімну лише за першим куплетом та приспівом. Таким чином, більша частина історичного тексту залишилася поза офіційним використанням.

Таке скорочення пояснили практичними та політичними причинами. По-перше, саме в такій формі пісня "Ще не вмерла Україна" має оптимальну тривалість для використання під час офіційних заходів. До того ж перший куплет пісні не містить надміру гострих історичних акцентів. В результаті сучасний гімн є лише частиною значно ширшого й складнішого оригінального твору. Який, до того ж, існує в кількох варіантах.

Раніше OBOZ.UA публікував вірш Ліни Костенко, який вона написала уже під час великої війни.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!