Відео дня5 причин, чому батьки ніколи не повинні у стані гніву сварити своїх дітей
Виховувати дитину і жодного разу не відчувати емоції гніву, злості чи розчарування, напевно, неможливо. Будь-які батьки проходять ці етапи в різному віці їхніх чад: від неприбраних іграшок, розкиданої їжі та гучних істерик до незробленого домашнього завдання й невчасного повернення додому з прогулянок.
Відео дняІ найпростішим рішенням здається саме насварити, накричати, покарати. Проте слова, сказані в гніві, можуть залишатися з дітьми довше, ніж сам інцидент, тому найголовніше, що батьки мають усвідомити, – це те, що контроль над вашими словами дуже важливий. Сайт The Time of India назвав п'ять причин, чому покарання в стані злості може завдати більше шкоди, ніж допомоги, а також м'які, ефективні альтернативи, які насправді допоможуть сформувати кращу поведінку та міцніші зв'язки.
Ваша злість і покарання у цьому стані шкодить емоційній безпеці дитини
Коли зауваження супроводжуються гнівом, криком або грубими словами, мозок дитини помічає небезпеку, а не настанови.
Дітям дуже важливо почуватися емоційно безпечно. А покарання криком та гнівом руйнує цей фундамент, змушуючи малюків почуватися наляканими. З часом це підриває їхню самооцінку. Пам’ятайте, спокійний тон спонукає до роздумів, а гнівний – зупиняє їх. Тому найкраще – спочатку заспокоїтись, а потім повернутися до проблеми.
Це вчить дітей, що гнів – це сила
Діти мовчки вчаться, що крик – це те, як дорослі розв'язують проблеми. Адже діти копіюють поведінку батьків, запам’ятовують її як приклад. Коли гнів стає інструментом контролю, діти вчаться його відображати. Вони можуть почати кричати на братів і сестер, однолітків або навіть батьків – тому що саме це було змодельовано. Тому важливо показати дітям інші приклади розв’язання конфліктних ситуацій, наприклад, за допомогою казок. Або ж запропонуйте дитині самостійно знайти розв'язання проблеми. Це допомагає їм пов’язувати причину та наслідок.
Це блокує справжнє слухання
Страх вимикає ту частину мозку дитини, яка відповідає за слухання. Про це говорять дослідження в галузі психології розвитку. Вони показують, що діти, коли налякані, переходять у режим "бий або біжи". Мозок буквально призупиняє міркування, щоб зосередитися на виживанні. Тож навіть якщо слова мають сенс, дитина може бути не в змозі правильно їх зрозуміти в цей момент. Тому краще всі правила дисципліни озвучувати тихим голосом. Зниження звуку голосу викликає цікавість. Фрази на кшталт "Підійди ближче, мені потрібно сказати тобі щось важливе" перемикають увагу дитини без страху.
Докори, засновані на гніві, викликають сором, а не відповідальність
Сором змушує дитину відчувати себе поганою, а не зрозуміти, що її вчинок був неправильним. Це відчуття не заохочує до кращих рішень і бажання змінити поведінку, це заохочує приховувати, брехати та сумніватися в собі. Відповідальність зростає, коли діти знають, що помилки є частиною навчання і що любов не зникає з невдачею.
Це призводить до втрати довіри між батьками та дитиною
Страх підриває довіру, а довіра – це ґрунт, де любов і дисципліна ростуть разом. Коли гнів стає регулярною реакцією, дитина може перестати відкриватися, бо буде боятися докорів чи покарання. А от коли зауваження супроводжуються добротою, поясненнями та розумінням – діти почуваються достатньо безпечно, щоб ділитися помилками та вчитися на них.
Раніше OBOZ.UA писав про 5 питань, які кожна мама має обговорити з дитиною після уроків.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!