"Батькам подобається спорт, а дитині – малювання". Психолог назвав цікавий факт про різні вподобання в сім'ї: на це варто звернути увагу

Психолог Вадим Колесніков вважає, що батьки, які щиро люблять спорт, обов'язково виховають дитину, яка також любитиме спорт. Якщо вийшло так, що дитина полюбила не спорт, а малювання, то, ймовірно, батьки прагнули перекласти на неї свої бажання та мрії. Наприклад, вони не досягли у спорті великих висот і хочуть, щоб замість них, це зробила їхня дитина.

Відео дня

Про це він сказав у ефірі подкасту "Говоримо про освіту з ОДМ". Експерт пояснив: у маленької дитини дуже висока електрична активність кори головного мозку і вона дуже активно запозичує та наслідує.

"Природа запросто могла би зробити так, щоб немовля могло ходити уже після народження, але цього не зроблено. Бо у людей акцент перенесено на елекртичну активність кори головного мозку. Немовля, народжуючись має усього 5 рефлексів, але одразу починає запозичувати і наслідувати. Якщо батькам щось реально сильно подобається, дитина цей інстинкт відчуває. Якщо вони спортсмени і сильно люблять спорт, відверто від цього "тащаться", і дитина зростає у цій атмосфері, то вона не може не любити спорт, а любити, наприклад, малювання. Це ж не сусідська дитина", – пояснив експерт.

Колесніков пояснив, що у такому випадку відповідь може бути очевидною: батьки, транслюючи любов до спорту, насправді цього не відчувають і дитина стає маркером цього.

"Можливо, люди не зайняли спортивні щаблі, які б хотіли, не отримали медалі, розчарували тренера і думають: "Дитина піде моїми стопами і піде ще далі". Це нормально під час виховання і навчання, адже це процес передачі знань і досвіду, зокрема й негативного. Ми передаємо підростаючому поколінню, не лише власним дітям, а й учитель в школі, також передає досвід і зокрема негативний. Коли учителька чесно каже дітям: "Працюйте! Ваші батьки працюють і ви працюйте", то вона передає дітям свій страх, бо їй не подобається робота", – зазначив психолог.

Він на власному прикладі розповів, як транслював свої страхи та негативний досвід під час виховання 12-річної доньки. Наприклад, віддав на дзюдо та на уроки китайської мови, бо сам не міг добре її вивчити.

"Але де кордон токсичної турботи? Дитина може послати сигнал, коли їй досить. Ми маємо передавати свої досвід зокрема й негативний, але не маємо убивати зворотній зв'язок з дитиною. Коли турбуєшся, дивись, чи розширює це можливості дитини", – додав Колесніков.

Як повідомляв OBOZ.UA, раніше психологиня дала поради, як відповідати дітям на запитання "Чому іншим можна, а мені ні?".

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!