Батьків це дратує, а вчені називають ознакою геніальності: яку звичку дітей не варто пригнічувати
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Діти рано починають брехати – буквально, заледве навчившись як слід говорити. І батьків ця схильність починає бентежити, а то і дратувати. Однак як мати трирічної доньки, психологиня і науковиця доктор Кортні Воррен радить не поспішати з висновками – це може бути позитивний сигнал.
Свою позицію та її пояснення Воррен виклала у статті для порталу YourTango. Вона розповіла, як чоловік одного разу прийшов до неї зі сміхом. Він грався з їхньою донькою, і дівчинка захотіла ласощів. Знаючи, що батько запитає, що б на це сказала мама, вона подивилася йому прямо в очі й заявила: "Мама сказала "так"". Потім вона зробила паузу, злегка нахилила голову, підняла вказівний палець догори і дуже серйозно додала: "Але ти її не питай!"
З того дня батьки почали помічати, що їхня малючка бреше постійно. То заперечує, що їла зубну пасту просто з тюбика ("Мамо, не дивись!"), то скаржилась, що її в дитячому садочку вдарив хлопчик, який насправді переїхав жити в інше місто ще кілька місяців тому (тепер вся група звинувачує його у будь-яких провинах і скидає свої проступки на нього). Тому доктор Воррен вирішила дізнатись більше, чи нормально для маленьких дітей брехати, чи батькам варто бити на сполох, щойно вони це помітять?
Психологія стверджує: діти, які брешуть, насправді надзвичайно розумні. Згідно з дослідженнями доктора Кенга Лі, заслуженого професора прикладної психології та людського розвитку в Університеті Торонто, діти починають брехати вже у дворічному віці. Серед дворічок брехунів уже близько 30%. До трирічного віку частка зростає до половини. Ще за рік вона досягає колосальних 80%.
Як виявляється, брехня – дуже поширене явище серед маленьких дітей. Той факт, що обман є, так би мовити, нормальною частиною дитячого розвитку, доктору Воррен як психологу, котра вірить, що чесність є запорукою довгострокового життєвого благополуччя дорослих, було важко прийняти. Бо чи може брехня взагалі бути корисною? Виявляється, що так. Є всі підстави вважати, що брехня в ранньому віці – це цілком нормально, здорово й свідчить про адекватний психологічний розвиток дитини.
За даними досліджень доктора Лі, для того, щоб збрехати, дитина повинна володіти двома ключовими навичками:
Вона повинна мати так звану здатність "читати думки". Це означає, що дитина має розуміти, що її розум відокремлений від розуму іншої людини – тобто те, що знає вона, відрізняється від того, що знає хтось інший. Інакше кажучи: "Я знаю, що ти не знаєш того, що знаю я".
Також дитина повинна мати самоконтроль. Йдеться про здатність контролювати власне мовлення, міміку та мову тіла, адже без цього в брехню просто ніхто не повірить. Дослідження показують, що діти, які краще вміють "читати думки" та контролювати себе, з раннього віку вигадують більш витончену брехню. Отже, здатність обманювати пов'язана з дуже позитивними якостями, зокрема з інтелектом та креативністю.
Батькам також важливо мати на увазі, що діти не народжуються з моральним компасом всередині. Вони вчаться через дослідження та реакцію оточення. З раннього віку дітьми керує принцип задоволення: отримати якомога більше того, чого вони хочуть, і уникнути того, чого не хочуть. Як наслідок, більшість дитячих вигадок спрямовані на те, щоб уникнути неприємних наслідків (наприклад, покарання за розбиту вазу чи бійку з другом) або отримати щось позитивне, як-от увагу, улюблену їжу чи похвалу.
Брехня в ранньому дитинстві складна ще й тому, що, як пояснює дитячий психіатр доктор Майкл Броуді, "зовсім маленькі діти просто не бачать різниці між правдою та вигадкою". Раннє дитинство – це час уяви, фантазій та експериментів, коли малюк то вдає із себе вогнедишного дракона, то постійно носить корону, стверджуючи, що він принц.
Усе це є здоровими ознаками розвитку, які додають радості дитинству. Через це розуміння межі між реальністю та вигадкою залишається для більшості дітей досить розмитим, та й жити у "справжньому" світі їм зазвичай набагато менш цікаво.
Правда полягає в тому, що до чотирьох років переважна більшість дітей починає брехати. І хоча більшість із нас не прагне заохочувати обман у своїх дітях, корисно пам'ятати, що це природний етап психологічного розвитку малюка. У цьому віці брехня асоціюється з низкою позитивних рис, серед яких інтелект, творче мислення та формування індивідуальності. Тому, попри те, що ми не хочемо стимулювати відверту брехню у дітей (особливо з віком), є вагомі причини навіть порадіти першим вигадкам дитини, поки вона ще зовсім маленька.
Раніше OBOZ.UA розповідав, які 6 помилок виховання батьки вважають турботою, а насправді вони ускладнюють навчання дітей.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
