Чи можна говорити українською "клейонка": як замінити

У побуті ми щодня користуємося назвами речей, не замислюючись над їхнім походженням. Деякі з них здаються сумнівними через схожість із російськими словами. Саме до таких належить і "клейонка".

Відео дня

Часто виникає питання, чи є це слово нормативним в українській мові. OBOZ.UA розповідає, як правильно назвати "клейонку".

Серед побутових речей, як у житлових оселях, так і у виробничих приміщеннях, майже завжди знайдеться шматок водонепроникного матеріалу, який у розмовній мові називають клейонкою.

Так, українські словники фіксують слово "клейо́нка". Вони подають таке тлумачення: це тканина, покрита спеціальною речовиною, що робить її водонепроникною. У буквальному сенсі – "тканина, покрита клеєм".

Слово утворене від основи клей, клеїти, покривати клеєм. Водночас його будова справді нагадує деякі російські зразки на кшталт "згущонка" чи "дубльонка", що й викликає сумніви в мовців. Проте сама подібність форми ще не робить слово ненормативним.

Однак українська мова має й інші варіанти. Найвідоміший синонім – церата. Його особливо часто вживають у західних регіонах України. Це слово є полонізмом: польське cerata означає "бавовняну, лляну або конопляну тканину, покриту воском чи лаком, блискучу й непромокальну". Походить воно з латини: cērātus – "натертий воском" (від cēra – "віск").

Також у словниках можна знайти назви олійниця, клейовик, вощанка, але вони мають позначку "діалектизми". До того ж сьогодні слово вощанка закріпилося за конкретним видом товару – багаторазовими восковими серветками для зберігання їжі. Такі вощанки просочені тонким шаром бджолиного воску, змінюють форму від тепла рук і вважаються екологічною альтернативою пластику.

Отже, слово "клейонка" є українським, утвореним від слова клей і закріпленим в академічних словниках. Його вживання нормативне й мовно коректне. Водночас паралельно можна використовувати слово "церата", особливо якщо йдеться про традиційні або регіональні назви.

Цікаві факти

Клейонку як матеріал не винайшла одна конкретна людина. Це результат розвитку технологій у Європі протягом XVII–XIX століть. Спочатку використовували тканини, просочені воском або олією, які після висихання ставали непромокальними. Такі матеріали мали власні назви – церата, олійниця.

У XIX столітті, з розвитком хімії, почали застосовувати каучук і спеціальні клеї для створення водонепроникних тканин. У цей період вживалася також назва клейовик. У ХХ столітті, з поширенням синтетичних матеріалів: латексу, полівінілхлориду (ПВХ) клейонка стала дешевим і масовим побутовим виробом.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як правильно – закордон чи за кордон.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.