Чому вчителі звільняються? Три невигадані історії
Чи є в країні дефіцит учителів? Якщо вірити МОН, то в нас навіть більше педагогів, аніж ми можемо собі дозволити. Разом із тим, у великих містах дійсно бракує викладачів та й в селах часто один учитель веде одразу кілька дисциплін або взагалі працює на два заклади. Мало того, вчителі звільняються – ми з проєктом Прошколу вирішили спитати їх, чому. Ось три анонімні історії вчителів, яких довели до звільнення.
"Учитель мусить все терпіти, але цьому теж є межа"
Ольга чекає заврешення року – а потім звільнення. Вона віддала школі 21 рік, але останні 2 стали для неї пекельними. У дитинстві пані Ольга мріяла стати вчителькою, мрії не зрадила і вже з 4-го курсу працювала в школі. Їй завжди було мало знань, мало роботи, голодна до викликів, до дитячих посмішок, вона проходила нові й нові курси, опановували предмети, проводила на уроках кінопокази, влаштовували дискусійні клуби, вчила дітей ораторському мистецтву та розбиратися в літературі й художниках, аналізувати книги, ставити правильні питання й виражати власну думку. Учителька з невеликого райцентру готувала переможців обласних олімпіад, але жодного разу так і не отримала нагороди та визнання від своєї школи.
Читайте: Для атестата школа більше не потрібна: індивідуальне навчання та що з ним робити?
Два роки тому до школи прийшла нова директорка і почалися звільнення вчителів. Нове керівництво привело нових викладачів і намагалося утримати їх на місцях. Натомість, за словами Ольги, на старших учителів почали тиснути. Відмовляли в підвищенні кваліфікації, забороняли проходити позачергову атестацію, зумисне не подавали на курси або взагалі забирали години роботи.
"Уперше в житті в мене опустилися рука, а звільнення стало реальністю. Робота перетворилася на страшні тортури. Щоранку ти, як на полі бою, небажаний, непотрібний. Я прокидалася і одразу пила заспокійливі, бо вже знала, що сьогодні вкотре буде сварка – вони знайдуть, до чого причепитися. Учителі звільняються один за одним, хіба це добре для дітей?".
Якщо вірити словам Ольги, серед колег майже не лишилося однодумців, більшість просто пішли в інші школи. Вона ж не може покинути свій випускний клас. І мріє, що зможе ці пів року протриматися та віддати дітям усе, що має.
"Я постійно питаю себе: чи може одна людина так змінити школу? Я ходила і до відділу освіти, домагалася справедливості, мене відправляли на курси з боєм. Але робити це щоразу просто несила. Кожна нарада – це знущання з учителів, які не подобаються директорці. Кожна пропозиція сприймається з критикою, вона лається, кричить і ти просто хочеш швидше піти та зачинитися в кабінеті, аби заспокоїтися перед уроком. Учитель мусить все терпіти, але цьому теж є межа. Я бачу для себе лише один вихід – звільнення".
"Я написала заяву після того, як потрапила до лікарні"
Інша наша героїня вже пережила звільнення і півроку проходить терапію. Школу пані Анни вирішили позбавити статусу гімназії та об’єднати із загальноосвітньою. На те були особисті інтереси міської ради. Але потрібні були причини. Дві молоді викладачки об’єднали групу батьків та спонукали писати скарги та заяви на різних викладачів. Навіщо? Аби розбудити інтерес ЗМІ та знизити статус гімназії. Учителів звинувачували в непрофесійності, дорікали браком педагогічної освіти (за законом учителем може бути людина з вищою професійною освітою і не обов’язково педагогічною – прим.ред). Ця історія зачепила і пані Анну. Коли ж відділ освіти не зміг знайти законної причини для її звільнення, у школі влаштували справжню підставу.
Читайте: Битва за місце: як вчителю відмовляють в роботі
Молода вчителька була завідувачкою лабораторії і відповідала за обладнання в ній. Одного ранку її кабінет був розчинений і з нього зникли мікроскопи. Звісно, винною зробили пані Анну і усунули від роботи. У школі вже почалися звільнення вчителів, але такий наглий випадок був уперше. На суді не вдалося нічого довести, і вчительку повернули на посаду. Але тиск продовжувався і викладачка потрапила до лікарні з нервовим зривом.
"Вже там у палаті я усвідомила, що коїться. Ці люди ні перед чим не зупиняться. Їм стоїть на тому, щоб знищити нашу школу, у них власні корупційні інтереси. Десять осіб – батьки, учителі та чиновники просто зламали те, що ми будували десять років. Я працювала тут 8 років, я готувала дітей до міжнародних конференцій, хто б міг подумати, що в нашій школи влаштують такий цирк із журналістськими розслідуваннями, підставними пограбуваннями та надуманими скандалами. Я не перша жертва звільнення і не перша, хто потрапив до лікарні, нашого старого завуча швидка забрала просто зі школи. Тому так, я написала заяву після того, як потрапила до лікарні. Боротися неможливо, ці звільнення вчителів просто страшні".
"Мені вигукували в спину "виродок!"
Ігор працював у школі 12 років і звільнили його досить ганебним чином. Міський відділ освіти навіть не провів жодного розслідування, викладача звинуватили в розбещенні малолітніх і запропонували "зам’яти справу", якщо він просто напише заяву на звільнення.
Ігор має родину, мешкає поруч зі школою і його батьки теж працювали викладачами. Він – один з тих, кого можна назвати вчителем 21 століття, стажувався закордоном, на уроках застосовує технології та дозволяє дітям користуватися ґаджетам і навіть готувати з їх допомогою проєкти. Але цього виявилося замало. Ігор посварився з одним із учнів через оцінки за чверть. А далі – конфлікт із батьками, заяви директору про неадекватність учителя, підозри про його нетрадиційну орієнтацію та звільнення. Директор намагався навіть стати на бік учителя та запевняв, що ніяких протизаконних чи аморальних дій не було. Але батьки не зупинилися, знайшли протекцію у відділі освіти та розвели справжню антикампанію. Хтось поширив плітки, що Ігор чіплявся до старшокласників, що він надто активно спілкується з дітьми, переписується з ними в месенджерах (учитель дозволяв писати йому стосовно проєктів – прим. ред.) і школа здалася. Вимагали звільнення вчителя.
"Я не міг спокійно пройти вулицею, навіть діти сусідів мені вигукували в спину "виродок". Не уявляю, де вони це і почули. Моя родина стресувала більше за мене. Я розумію, чому так сталося. Провина лише в тому, що я підвищив голос на хлопця і сказав, що він заслуговує на погану оцінку, якщо хоче отримати кращу, нехай докладе зусиль. А його тато має багато зв’язків, я про це не подумав. Та і хто б міг уявити, що мені вигадають історію ледь не про маніяка якогось. Зараз це все трохи ущухло. Почекаю, поки переїздити не планую, але таку можливість ми розглядали. Поки що викладаю на онлайн-курсах".
Звільнення – та тема, про яку вчителі не люблять говорити вголос. Причиною можуть називати маленьку платню, жахливі умови в школах, стрес на роботі. Але насправді, часто вчителі ламаються через мобінг та приниження, через тиск з боку директорів. Минулого разу ми говорили, чому сільські школи вирішили закрити. Якщо ж у вас виникають будь-які питання, пишіть нам на безкоштовну консультацію вчителів proshkolu.com.