"Даєш їжу – їсть, посадив у ночви – миється". Українська викладачка назвала школярів із Намібії найвихованішими у світі: в чому секрет

Діти в Намібії, які живуть і навчаються в дуже складних умовах, виявилися найвихованішими серед усіх, кого доводилося бачити українській вчительці. Про це розповіла педагогиня Руслана Радчук, яка живе у Німеччині і має досвід роботи з учнями початкової школи в Африці.

Своїми враженнями від спілкування з намібійськими дітьми Радчук поділилась у Facebook. За її словами, вона тиждень спостерігала за 150 учнями, які живуть у гуртожитку при своєму навчальному закладі і дійшла несподіваних висновків.

"Уявіть собі якісь найфіговіші умови, які дозволяє ваша фантазія, а потім погіршіть ваш результат  разів у десять. Так ось. Це найвихованіші, найщасливіші, найвихованіші, найсумлінніші, найспокійніші, найвихованіші, найлагідніші діти, яких я зустрічала в світі. Я вже казала найвихованіші? Я може повторити ще разів десять. А я училка, я дітей бачила багато різних", – написала вчителька.

Радчук вразило, наскільки чітко учні виконують в класі всі вказівки вчителя. "Заходиш в клас радісно вітають. Кажу сіли і затихли, вони сіли і затихли, пишіть – пишуть, рахуйте – рахують, на перерві бігають нормально, як усі діти. Поряд будуємо нове приміщення, кажеш "туди не лізьте", ніхто не лізе", – описала поведінку маленьких намібійців вона.

Вчителька зізналась, що її особливо вразив трирічний хлопчик. Дитина, яка перебуває у "головному вередувальному віці", поводилась спокійно і чемно. "Даєш їжу – їсть, кладеш спати – спить, посадив в ночви – миється, ходи сюди – біжить обніматись, йди побігати – йде собі бігає. Причому я ж не просто якась чужа тьотка, я странна біла мавпа, але на ручки обніматись йде запросто", – розповіла про "трирічного мужчину" вчителька.

Цей досвід, зазначає Радчук, змушує замислитися над підходами до виховання. "Ми щось явно робимо не так", – припустила вона.

У коментарях колеги-освітяни і не тільки поділились своїми думками з цього приводу. Зокрема директорка ліцею сучасних освітніх технологій Вікторія Поляновська зазначила, що в Африці досі практикують спільне виховання дітей всією громадою, а не лише силами батьків. А це означає, що дитина вчиться довіряти одразу багатьом людям і слухатися старших.

Обговорили у коментарях і так званий ефект низької бази. У найбідніших країнах шкільна освіта – це справжній шанс для дитини зрештою вирватися зі злиднів. Саме тому в сім’ях так її цінують і прищеплюють повагу до освіти з самого малечку.

Ще один чинник, про який згадали в обговоренні – багатодітність африканських родин. Коментатори припустили, що діти, які ростуть у великій сім’ї, "поліруються" під час спілкування з братами і сестрами. Причому цей ефект спостерігається і у дітей з інших куточків світу – він не має географічної прив’язки.

Хоча знайшлись у коментарях і голоси, які порівняли таку слухняну поведінку дітей із наслідками виховання у тоталітарному суспільстві. Наприклад, радянському, де індивідуальність людини намагалися стерти уже в перші роки життя, замінивши її ідеальним послухом. Чим потім користувалася державна репресивна машина. Про негативні наслідки такого виховання також згадали.

А ще в коментарях порекомендували книжку Жеан Ледлоф "Як виростити щасливу дитину". Її авторка провела багато років серед племен Амазонії і описала практики виховання, які можуть допомогти західним батькам.

Раніше OBOZ.UA розповідав, який саме вигляд має школа в Намібії, де викладає Руслана Радчук.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!