"Имя нарицательное": як називається українською

У мовленні нерідко трапляються російські терміни, для яких в українській є точні й природні відповідники. Один із таких випадків – вислів "имя нарицательное".

Українською його можна передати кількома способами залежно від контексту. Акторка дубляжу та тренерка з усного мовлення Вікторія Хмельницька пояснила, які варіанти є правильними та чим вони цікаві.

Російському терміну "имя нарицательное" відповідають українські поняття "загальна назва" та "загальний іменник".

Йдеться про слова, які називають не конкретну особу, предмет чи місце, а цілу групу однорідних об'єктів.

Наприклад:

• місто;
• книжка;
• кіт;
• людина.

Усі ці слова є загальними назвами, адже вони не вказують на щось одне конкретне.

У словниках можна зустріти ще один варіант – "ім'я прозивне". Так називають слово, яке позначає певний клас предметів, явищ, істот або людей, а не індивідуальний об'єкт.

Сам термін пов'язаний із тим, що слово ніби "прозиває" або називає цілу групу за спільною ознакою.

Цікаво, що іноді слова проходять зворотний шлях: спочатку вони є власними назвами, але з часом починають позначати певний тип людини, рису характеру чи життєву ситуацію.

Так відбувається, коли ім'я історичної особи або літературного персонажа стає настільки відомим, що його починають уживати вже в ширшому значенні.

Наприклад:

• донжуан – чоловік, відомий численними любовними пригодами;
• меценат – людина, яка фінансово підтримує мистецтво, культуру або благодійні ініціативи;
• геркулес – дуже сильна людина;
• робінзон – людина, яка живе відокремлено від інших або опинилася в ізоляції.

Спочатку ці назви були пов'язані з конкретними персонажами чи людьми, однак поступово набули загального значення.

Раніше OBOZ.UA пояснював, що таке блуква.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.