Відео дня
Блог | Влада Івано-Франківська проти реформи шкільної освіти: ви хочете все зламати від незнання чи небажання змінюватись?
Не знаю, чи планують адресати звернення Івано-Франківської міської ради щодо призупинення реорганізації закладів загальної середньої освіти та формування академічних ліцеїв до закінчення воєнного стану в Україні надавати відповідь місцевим депутатам, але я відповім. Тим паче, якщо невелика міська рада хоче зупинити освітню реформу для всієї країни, то чому я, ще менший експерт з освіти, не можу відповісти цій раді? Відповім відразу, бо передбачаю цілу вервечку подібних звернень, адже є багато охочих нашкодити освітній реформі чи то з політичних мотивів, чи через необізнаність, чи з небажання хоч щось змінювати.
Пройдуся лише по тексту. Найперше дивує, що міськрада замість своїх місцевих аргументів, які перешкоджають саме обласному місту, за яке вони і відповідають, впровадити профільну школу, пише про всі проблеми узагальнено – "за все хороше, проти всього поганого". Тим паче, що в першому ж реченні пишуть: "Освіта в умовах повномасштабної війни потребує не формальних рішень і "красивих" презентацій, а тверезої оцінки реальності, в якій живуть українські громади". А самі?
"Демографічна криза, масова міграція, безпекові ризики та фінансова нестабільність уже сьогодні ставлять під загрозу доступ дітей до освіти". Так, війна значно обмежує доступ до якісної освіти. Тут я свідомо наголошую на саме "якісній освіті". Адже відвідування школи чи участь у освітньому процесі дистанційно – це ще не доступ до якісної освіти. А різницю між поняттями ми можемо спостерігати за результатами ЗНО/НМТ, міжнародного порівняльного дослідження PISA чи внутрішніх моніторингів. Якщо хто не цікавився, то відкрийте хоча б сторінки звітів там, де йдеться про результати залежно від розміру класу, в якому навчається учень/учениця чи території розташування шкіл. При цьому формат академічного ліцею надає можливість учневі обрати профіль відповідно до своїх уподобань, нахилів та здібностей, що відразу підвищує мотивацію до навчання. Якщо додати наявність належної матеріальної бази, яка вже посилюється і місцевою владою, і через державні субвенції та програми, і підбір та підвищення професійного рівня вчителів, то матимемо розширення доступу саме до якісної освіти.
"Попри це держава продовжує наполягати на впровадженні освітньої реформи без належної корекції з урахуванням воєнного стану". Чому ж без корекції? Початково закон України передбачав створення ліцеїв, в яких буде щонайменше 4 класи на паралелі, тепер вимоги знизилися до двох класів і трьох профілів. І ще одне уточнення, щоб без маніпуляцій: 3 профілі – це мінімум 3 групи з мінімальною наповнюваністю 8 учнів. Тобто всього – 24 учні. Не може місцева влада забезпечити функціонування ефективних академічних ліцеїв, то може утримувати такі.
"Реформа старшої профільної школи подається урядом як крок до європейської якості освіти. На папері – академічні ліцеї, профілізація та підвищення стандартів. У реальному житті – це ускладнення доступу до освіти для тисяч українських дітей". Ускладнення доступу багато в чому залежить і від дій місцевої влади. Так, та сама Івано-Франківська міська рада тільки у жовтні 2025 року затвердила мережу майбутніх академічних ліцеїв, хоч мала це зробити ще на рік раніше (тож не дивно, що часу на підготовку бракує). Ліцеїв має бути аж 5: два з них вже існуючі наукові та 3 будуть академічними. Навколишні невеликі громади, які тяжіють до освіти обласного центру і учні яких хотіли б навчатися в тамтешніх ліцеях, скаржаться, що місць у цих п'яти закладах не вистачить для дітей з інших громад. От вам і ускладнений доступ до якісної освіти.
"Уже сьогодні громади стикаються зі стрімким скороченням кількості дітей. Якщо держава й надалі ухвалюватиме рішення без урахування реальної ситуації на місцях, наслідки можуть бути критичними – аж до того, що окремі громади взагалі залишаться без старших класів". Освіта, звичайно, має вплив на демографію і на скорочення кількості дітей, але набагато менший, ніж ті самі ОМС. Та й відсутність старших класів у громаді не має лякати з двох причин: 1) більшість тих громад, які не можуть назбирати 60 учнів одного року навчання, є неспроможними не лише в питаннях надання якісних освітніх послуг, а й в інших сферах життєдіяльності. А відсутність старших класів – це лише діагноз, а не причина; 2) чи хвилює так само Івано-Франківську міську раду відсутність у кожній громаді закладу професійної освіти? закладу фахової передвищої освіти? Так отож.
"Водночас держава не забезпечила базових умов для її реалізації, зокрема:
- немає гуртожитків та пансіонів;
- не налагоджено системний і безпечний підвіз учнів;
- не гарантовано належний рівень безпеки;
- не передбачено психологічної підтримки для підлітків"
За першу позицію люто плюсую. Очевидно, тут вартувало б для переконливості навести приклад обрахунку потреби Івано-Франківської міської громади в пансіонах, зробити аналіз теперішніх можливостей із залучення відповідного фонду та підготувати запити до уряду на виділення коштів для будівництва. Але чи встигнуть це зробити, якщо визначилися з ліцеями тільки 5 місяців тому, коли бюджетний процес був на завершальній стадії.
Друга позиція належить до відповідальності місцевої влади. Та й держава щорічно виділяє на це кошти. І до 2027 року для вирішення цього питання ще час є. Але не зайвим було нагадати.
Безпеку під час війни гарантувати складно навіть без прив’язки до профільної освіти. За останню позицію також плюсую, але це все те, що може бути надолужено до часу Х.
"Окремим серйозним викликом залишається кадровий дефіцит. Уже сьогодні в Україні бракує вчителів фізики, хімії та біології". Очевидно, міській раді доречно говорити про ситуацію в своїй громаді. І не загальними фразами, а конкретно. Але цікаво навіть інше. Створення академічних ліцеїв передбачає зменшення закладів зі старшою школою. Тоді де логіка: якщо на один заклад не вистачатиме, то чи вистачає тепер на три заклади? Ще маємо врахувати, що тепер у нас не вистачає не тільки вчителів, а й водіїв, будівельників, електриків, медиків… Демографічна криза і війна дуже суттєво впливають на кадровий потенціал.
"Водночас держава не дає відповідей на ключові запитання: хто викладатиме профільні предмети та що буде з педагогами закладів, які планують реорганізувати або закрити". По-перше, не варто перебільшувати: закрити заклади може тільки засновник, тобто та ж місцева рада, і ніякий нормативний акт не змушує її цього робити. А щодо вчителів, то для кожної громади треба вирішити: у вас їх не вистачає чи що буде з ними після реорганізації? Одночасно проблем дефіциту і надлишку на одній території не буває.
"Паралельно держава дедалі частіше перекладає фінансову відповідальність за освіту на місцеві бюджети та міжнародні грантові програми, фактично знімаючи з себе частину зобов’язань". Оце таки "так". Щоправда, академічних ліцеїв це стосується не більше від дошкільної чи позашкільної.
"У зв’язку з цим звертаємося з вимогою призупинити реорганізацію закладів загальної середньої освіти та формування академічних ліцеїв до завершення воєнного стану в Україні". І квіточка.
Що означає призупинити?
- Це зламати програми і навчання учнів принаймні теперішніх 5-8 класів, які були розраховані на 12-річний термін. Це розробити і впровадити для них адаптаційні та нові програми.
- Зламати освітній процес 30 ліцеїв, які вже в періоді передпілоту. Ще 102 (а планується більше) академічних ліцеїв практично готові до пілотування у вересні 2026 року.
- Це поставити під удар освітні системи тих громад, які на виконання норм законів України вже створили академічні ліцеї і успішно налагоджують їхню діяльність.
- До попередніх налаштувань після "припинення" не можна повернутися в один момент, бо процес розрахований на 12 років. Колись ми вже призупинили перехід на 12-річну школу і повернемося до неї лише через 20 років (у кращому разі випускники будуть у 2030 р).
- Це підживити до критичної межі недовіру до будь яких реформ з боку держави і не лише в освіті.
От така ціна проспаних можливостей, політичних амбіцій та небажання змінюватись і змінювати щось навколо себе.