Відео дняЛюблінська унія: причини та наслідки
Люблінська унія – угода про об'єднання Польського королівства з Великим князівством Литовським в єдину федерацію – Річ Посполиту (Республіка). Рішення ухвалили 1 липня 1569 року в місті Люблін на спільному сеймі двох держав.
Відео дняОб'єднання Литви та Польщі мало як позитивнi, так і негативні наслідки для українських земель:
збережено діловодство українською мовою;
майже всі українські землі все ж були об'єднані в межах однієї держави;
українські князі та шляхта могли обіймати вищі державні посади.
Проте:
проводилася полонізація та окатоличення;
українські землі поділили на воєводства;
польські магнати володіли українськими землями, що спричинило в подальшому закріпачення селян.
Після Люблінської унії в 1596 році була укладена також важлива угода для українських земель – Берестейська. Більше про цю унію читайте в підручнику з історії України за 8 клас О.В. Гісема.
Передумови укладення Люблінської унії
У 60-х роках ХVI століття Велике князівство Литовське (далі – ВКЛ) послабило свій вплив через поразку у війні з Московською державою. Унаслідок цього Литва ще й втратила значну частину своїх земель. Тому литовці вирішили попросити воєнної допомоги в Польщі.
Тим часом польські магнати довгий час прагнули отримати українські землі. Тому вони скористалися ослабленням Литви, щоб реалізувати свої плани на східнослов'янські землі. Ідея об'єднання двох держав мала прихильників з двох сторін.
У Литві тільки починала формуватися шляхта, яка водночас боролася з магнатами, які входили до складу великокнязівської ради. Перший Литовський статут в 1529 році на законному рівні оформив права і вольності шляхти, проте литовське шляхетство ще не досягло рівності з магнатами та поляками. А унія давала їм таку можливість. Про інші Литовські статути читайте в підручнику з історії України за 8 клас В.С. Власова.
Тому литовські магнати погоджувались на об'єднання тільки за умови збереження державної самостiйностi, щоб таким чином зрівнятися в правах з польською шляхтою, а українську та білоруську еліту позбавити політичного впливу. Натомість дрібна та середня шляхта сподівалися отримати такі ж привілеї, які мала шляхта в Польському королівстві.
Серед польських магнатів і шляхти майже не було противників об'єднання, тому що вони бажали отримати нові землі та селян, які їм підпорядковувались би. При цьому вони не хотіли приймати пропозиції литовських магнатів, а виступали за приєднання Литви до Польщі.
Українська шляхта мала ж свою вигоду. Вони розраховували завдяки об'єднанню захистити південні кордони від нападів татар і турків та припинити збройні напади поляків на українському кордоні. Князі пропонували об’єднати Польщу, Литву та Україну в одну федеративну державу зі збереженням самостійності та свободи віросповідання. Адже, мабуть, найбільше українці боялися окатоличення. Українська дрібна й середня шляхта також виступала за об’єднання, сподіваючись набути політичного впливу й отримати рівні права з магнатами й князями.
У вашому підручнику не було такої інформації або ж вона складніше подана? Тоді шукайте інший в розділі "Підручники з історії України за 8 клас".
Люблінський сейм 1569
Питання про об'єднання Польщі та Литви повинні були вирішити в польському мiстi Люблін під час сейму представників привілейованих станів суспільства обидвох країн (князі, шляхта, магнати, пани). Він розпочався в січні 1569 року. Литовці виступали за утворення федеративної держави, де Польське королівство та Велике князівство Литовське мали б окремі органи влади, законодавство, військо тощо. Поляки ж хотіли включити Литву до складу Польщі.
Литовці зрозуміли, що їхнє бачення унiї розбігається з баченням поляків. Тому литовська делегація – князі К. Острозький, Г. Ходкевич, Є. Волович, К. Радзивілл – зірвали сейм і таємно виїхали з Любліна, щоб зібрати прихильників для боротьби проти унії.
Проте польський король Сиґізмунд ІІ Авґуст ухвалив рішення відібрати у Литви та включити до Польщі Волинь й Підляшшя. Польські магнати та шляхта обох країн не була проти такого рішення, тому король ще й приєднав до королівства Київщину та Брацлавщину.
"Вся Руська земля з давніх часів, починаючи від предків наших королів польських, була приєднана разом з іншими першими частинами до Польської корони", – відзначив під час сейму король.
Таким чином території Великого князівства Литовського зменшили вдвічі. Тому литовці були змушенi повернутися на сейм і погодитися на умови Польщі вилучити зі складу своєї держави зазначені українські землі.
Отже, 1 липня 1569 року в Любліні уклали унію, в рамках якої Польське королiвство та Велике князівство Литовське об'єдналися в єдину федеративну державу "двох народів" – Річ Посполиту (Республіку).
Короля Речi Посполитої обрали спільно на сеймі польська та литовська шляхта. Ним став Сиґізмунд ІІ Авґуст. Польща й Литва зберігали окреме законодавство, судову систему, центральний і територіальний уряди, військо й фінанси. Спільними залишалася казна й грошова одиниця. Проте у ВКЛ власний сейм був ліквідований, воно більше не мало права на зовнішні самостійні відносини з іноземними державами.
Унаслідок підписання угоди ВКЛ фактично втратило свою державність. Під литовською владою залишилися тільки такі українські землі, як Берестейщина й Пінщина.
Завершився Люблiнський сейм в середині серпня 1569 року. Михайло Грушевський так описав цей з'їзд шляхти: "...в декілька засідань на ньому було здійснено те, чого не могли досягнути тривалі війни та сторіччя дипломатичних переговорів і хитрощів".
На перший погляд, дату Люблінської унії легко запам'ятати. Проте так буває не з усіма датами, а контроль знань ніхто не скасовував. Тому можете перевірити свої знання завдяки розділу "ГДЗ та відповіді з історії України за 8 клас", де зібрані готові відповіді з підручників, робочих зошитів і зошитів для контролю знань.
Наслідки Люблінської унії
Українськi землі, які увійшли до складу Польщі внаслідок підписання Люблінської унії, поділили на воєводства:
Руське (із центром у Львові).
Белзьке (Белз).
Подільське (Кам’янець).
Волинське (Луцьк).
Брацлавське (Брацлав).
Підляське (Дорогочин).
Київське (Київ).
Воєводства ділили на повiти, на чолі яких стояли призначувані королем старости. Для вирішення різноманітних питань місцевого рівня у воєводствах і повітах скликалися шляхетські сеймики.
Люблiнська унія як позитивно, так і негативно вплинула на українські землі. Більшість українських земель об'єднали в межах однієї держави, що впливало на розвиток національно-культурного розвитку народу. На землях, які приєднали до Польщі, зберегли судову систему за нормами Литовських статутів і ведення діловодства українською мовою.
Українські князі та шляхта мали право обіймати адміністративні посади і не міняти віросповідання. Також на українські землі почала впливати західноєвропейська культура, зросла кількість навчальних закладів.
Були й негативні наслідки. Відбулася денаціоналізація української шляхти, щоб вони могли брати участь в роботі сеймиків та Вального сейму, де постійно потрібно було спілкуватися з польськими урядовцями. З української еліти майже нікого не залишилося. Усі здебільшого полонізувалися та окатоличувалися.
Великими землевласниками в Українi були польські (Жолкевські, Потоцькі, Конєцпольські) та українські магнати (Вишневецькі, Острозькі, Заславські). Завдяки латифундiям (великим приватним земельним володінням) магнати відчували себе керуючими та не хотіли комусь підпорядковуватися. Вони судили своїх підданих, засновували мiста, будували палаци та роздавали землю за службу васалам.
Польське королівство максимально використовувало природні багатства українських земель, а польська шляхта все більше й більше володіла новоприєднаними територіями. Це спричинило закріпачення селянства.
Також українці зазнавали утисків в релігійному плані через полонізацію та покатоличення. Сподівання, що українські землі захистять від нападів турків і татар, не виправдалися.
Подобається більше переглядати відео, аніж читати тексти? Тоді переходьте в розділ "Онлайн уроки за 8 клас з історії України" і шукайте цікаві теми для вивчення.
