"Паперів і вимог більшає, а зарплата залишається такою самою". Освітянин пояснив, що не так із Концепцією професійного зростання вчителів

Кандидат педагогічних наук Володимир Онацький пояснив, чого не вистачає в документі Міністерства освіти та науки України, який має назву "Концептуальні засади безперервного професійного зростання педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти", який освітяни нарікли Концепцією. Саме його освітнє відомство винесло на громадське обговорення наприкінці серпня й, за словами Онацього, він сповнений модерних термінів, високих гасел і цитат з міжнородних звітів.

Відео дня

У статті на сторінках видання Дзеркало тижня освітянин зазначає, що за роки його перебування у педагогічній професії подібних концепцій було багато, які обіцяли змінити школу, натомість залишили вчителів наодинці з проблемами. Крім того, новий документ передбачає професійний розвиток лише шкільних викладачів, натомість не включає дошкільних и позашкільних.

За правильної реалізації, деяк ідеї Концепції могли б змінити професійну підготовку. Наприклад, запровадження інтернатури для молодих педагогів та інститут наставництва як підтримка для всіх учителів. Проте подібні речі були у закладах освіти ще до запровадження реформи Нової української школи.

"Здається слушною й ідея створення єдиної цифрової платформи професійного розвитку, де в кожного вчителя буде свій персональний кабінет і де педагоги зможуть зв’язуватися з освітніми провайдерами для проходження курсів. Тобто те, що зараз робиться вручну та з купою папірців. Можна лише уявити, скільки грантових коштів на це піде й скільки учительських зарплат це становитиме в еквіваленті", – зазначає Онацький.

Він також звернув увагу на дворівневу атестацію вчителів – внутрішню та зовнішню. За словами освітянина, це гарна ідея, проте вона має передбачати не лише професійний рівень, але й зарплату. Якщо ж цього не буде, то підвищення кваліфікації перетвореться на ще один бюрократичний обов'язок, яких у вчителів і так багато.

Концепція має посилання на досвід інших країн, містить траєкторії, мікрокваліфікації, цифрові платформи, проте не має відповіді на питання, хто платитиме за реформи, як це вплине на зарплату вчителя і втримає молодих фахівців у професії.

"У звітах ОЕСР постійно повторюється проста істина: кожна робота має оплачуватися. Немає сенсу вкладати гроші в навчання педагога, якщо опісля його зарплата не змінюється. Бо вчитель не є волонтером – він має утримувати сім’ю, платити за комунальні послуги, жити, а не виживати. Саме тому в багатьох країнах підвищення кваліфікації напряму пов’язане з кар’єрою та заробітком. Пройшов новий рівень – отримав більше", – пише освітянин.

Він підкреслює, що у Естонії, Сінгапурі або Канаді працює такий підхід, натомість в Україні часто виходить так, що вчителі отримують більше паперової роботи, підвищення вимог, а зарплата залишається такою самою. Тож, якщо Концепція не передбачає зростання оплати праців педагогів, то виникає питання, для чого вона потрібна.

Крім того, Онацький зазначає, що усім освітянським реформам бракує ідей, які дійсно нові і змінять щось у вчителюванні. Так, пандемія показала, що шкільні викладачі без жодних курсів самостійно опанували Zoom, Google Classroom, електронні журнали. Адже це справді було корисно й навіть необхідно. Водночас, з початком повномасштабної війни, значна частина установ закривалася, просто школи продовжували працювати з дітьми. Для цього потрібні були лише відповідальність і відданість педагогів.

Освітянин підкреслює, якщо документ не впливає на зарплату і умови праці вчителів, то й читати його немає сенсу.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що наказ МОН на 509 сторінок обурив українських вчителів.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!