Переможець олімпіад з червоним дипломом працює баристою: у мережі виникла дискусія через сенс вищої освіти в Україні

Питання вчителя інформатики Григорія Громка щодо доцільності вищої освіти в Україні викликало дискусію в одній із соціальних мереж. Зокрема, він поцікавився, чому випускник університету, який має червоний диплом магістра і був переможцем студентських олімпіад, йде працювати баристою.

Відео дня

Крім того, освітянин звернув увагу на те, що немає точних даних щодо кількості випускників вишів, які працюють за отриманою спеціальністю. Допис Громко розмістив у Facebook.

"Випускник університету – магістратура, з червоним дипломом, переможець студентських олімпіад, працює баристою. Запитання: який сенс вищої освіти в Україні? Мені починають розповідати про "соціалізацію", "налагодження горизонтальних зв'язків", "випускник не зобов'язаний", але ніхто не говорить про те, скільки випускників українських вишів працюють за здобутою спеціальністю", – написав освітянин.

Українці висловили своє бачення з цього приводу. Зокрема, багато хто розповідав, що науковці, лікарі, юристи мають значно менші зарплати, ніж працівники кавʼярень.

"По закінченні коледжу молодому фельдшеру запропонували роботу в обласному центрі на швидкій. Зарплата включала в себе спроможність зняти кімнату й харчуватись раз на добу, не купуючи ні одягу, ні.... Як вважаєте, погодився випускник?".

"У нас це такий собі карго-культ. Хоча для безлічі професій вища освіта взагалі не потрібна. Але ж "що люди скажуть" працює".

"Думаю, справа не в освіті, а у вакансіях та зарплатах для спеціалістів після випуску. Середня зарплата помічника адвоката або юриста – 15 тисяч. І, на мою думку, це не дуже хороший показник".

"Зараз баристою навіть доценти не проти бути, бо ті рази в 2-3 більше заробляють, не залежачи від контингенту студентів".

"А чому ви вважаєте, що людина з великою кількістю дипломів не може бути баристою? Уявляю, що ця людина є дуже крутим баристою, оскільки він підходить до своєї роботи з усім багажем софтскілів, набутих під час перебування у вищій школі. Не кажу вже про те, що, можливо, для багатьох із нас варто було б відмовитися від своєї роботи чи посади у вищій школі і зайнятися тим, що може дати більшого щастя".

"У мене було багато випадків, коли мої студенти, які навчалися на підвищену стипендію, розумні та відповідальні, в якийсь період кидали університет, технічні спеціальності після 3 курсу або вже після закінчення і йшли навчатися на кухаря, в танці, працювати баристою та ін. Певно тоді, коли слабшав тиск батьків. І були собі щасливі у своєму власному виборі. І це чудово. Краще, ніж поступово емоційно вигоряти в університеті, НДІ, школі та ін.".

"Оператор виробничої лінії на кондитерській фабриці в Києві заробляє 40 тисяч грн на місяць. А ну, вчені, похваліться, у кого з вас виходить заробити по сорок тисяч кожен місяць?".

"Ну знаєш, диплом не за плечима носитимеш", "Знаєш, є таке прислів'я: все, що не робиться, усе на краще", "Та хто його зна, що воно буде", "А раптом воно так повернеться, що тобі знадобиться" – основний арсенал аргументів батьків і родичів, які я чув після того як кілька разів заявляв, що йду з магістратури. Мій контраргумент: "А раптом завтра інопланетяни завоюють Землю?". Вони, звісно, не сприйняли всерйоз".

Раніше OBOZ.UA розповідав, що в одній із соціальних мереж виникла дискусія через існування інститутів післядипломної освіти вчителів.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!