Відео дня
Підготовка до школи: коли стрес гальмує весь процес
Є у нас така традиція: "Кожного року, перед першим вересня, закінчується не лише літо, та останні гроші на шкільні потреби для дітлахів, але і фантазія на тему того, як ще краще налаштувати свою дитину на новий навчальний рік".
Розпочну з того, що перше вересня, по факту – це не лише початок навчального, а ще і робочого року. Тобто, як за звичай буває, хвилюються та збираються з силами та думками не лише діти, але і їхні батьки. Але з дітьми все набагато складніше, ніж може здаватися на перший погляд.
Бо в кожної дорослої людини, вже є відпрацьований алгоритм як свого входження в, полишений на час відпустки, робочий процес, так і алгоритм розмови з власним керівником, на тему того чому працювати гарно знов не виходить. І є ще один, напевно, найміцніший фактор, який дуже допомагає нам дорослим якомога швидше повернутися до роботи – ріднесенька зарплатня!..
Але все це стосується мотивації дорослої людини. А що ж робити, коли в тебе діти, та ще ї різного віку? Один йде, як хто каже – в перший раз в перший клас, а інший, навпаки – вже в п’ятий (але чомусь вдруге…) Це я все про туж саму мотивацію. Але не дорослу, а дитячу!
І вона починає відразу хитатися, як той трудовик після випускного, як тільки голову дитини просто накриває безліч запитань, які для неї особисто мають величезне значення!
Наприклад:
- Як складеться для мене цей новий навчальний рік? (Особливо якщо дитина перейшла до нової школи)
- Чи зміняться в мене стосунки з друзями, або чи з’являться нові?
- Які стосунки в мене будуть з вчителями – особливо з нових предметів?!
- Як ці нові предмети мені "зайдуть"?
- З ким мені доведеться сидіти поруч у класі?
- А якщо знову повернуть повний карантин?!.. але ж хіба двічі так може пощастити…
- Що буде у спілкуванні з протилежною статтю? (І це, в першу чергу, стосується підліткового віку).
- Якщо в класі я не лідер, то як зробити так, щоб бути не серед останніх?; або що робити аби мене полишили в спокої, та менше цькували?.. (Це також стосується підлітків, але ще на більш глибокому психологічному рівні).
Всіх цих запитань не перелічити. Але, ще раз підкреслю – всі вони можуть дуже сильно впливати і на дитину, і на її мотивацію в навчанні.
Так що ж робити дорослим, аби знайти порозуміння з власними дітьми, і якомога ефективніше зменшити їхнє хвилювання, або відверте небажання йти до школи?
Перерахуємо разом:
1) По перше, кожному з батьків варто згадати що їхні діти – це не вони. Так, ваші діти можуть мати певні спільні з вами риси, але в них можуть бути зовсім інші інтереси та пріоритети.
2) Треба обов’язково розмовляти, та намагатися знайти спільну мову з власними дітьми, на предмет того що є найбільш цікавим та хвилюючим саме для них, а не для вас.
3) Строга дисципліна, на якій так наполягають більшість батьків, також розпочинається саме з вас. Якщо ви вимагаєте негайно підніматися до школи, наприклад, о сьомій ранку – не треба цього робити лежачи при цьому під ковдрою.
4) Немає нічого міцнішого між батьками та дітьми, ніж взаємна довіра. Тому якщо дитина зізналася вам, що її щось лякає, чи турбує у майбутньому навчанні, не треба її за це критикувати. А краще спробувати разом відшукати рішення цієї проблеми.
5) Якщо проблему мотивації в навчанні не вдається вирішити вдома, не бійтеся звертатися за порадою до шкільного психолога. Він допоможе визначити рівень шкільної мотивації вашої дитини, наприклад, за методикою Лускановой.
6) Також шкільний психолог може, за допомогою Соціометрії, визначити групове положення (статус) вашої дитини у шкільному класі. Та, за допомогою інших методик, якщо це потрібно, покращити її навички соціальної взаємодії.
7) Аби трішки полегшити старт нового навчального року, буде добре скласти, разом з дитиною, список її цілей та завдань, які вона буде поступово виконувати. Таким чином покроково рухаючись від одної досягнутої цілі, до наступної.
8) Обов’язково шукайте ті інтереси та заняття, які у проміжках часу між навчанням, визивають у вас з дітьми найбільше захоплення та задоволення. Бо так ви зможете по-справжньому зблизитися, та зрозуміти один одного.
9) І, на решті, припиніть вже відбирати у дитини її мобільний телефон, в якому вона постійно сидить! Якщо ви, в її трирічному віці, постійно давали малюку цю іграшку (як соску) щоб вона вас не відволікала, то тепер, якщо вашій дитині вже, наприклад, дванадцять, виправляти цю ситуацію запізно. Бо дофамінові стрибки, які сформувалися у вашого чада за цей час, значно сильніші за всі ваші повчання! І, можливо, вам самим треба нарешті зрозуміти, що зараз настали зовсім інші часи, та сформувалась нова уява про те, що насправді для молоді є цікавим у сучасному просторі.
А тепер, суто практичні поради:
- Розпорядок дня, для дітей в до підлітковому віці, все одно повинен бути – тому що, лише виспавшись, дитина зможе нормально засвоювати знання у школі. До цього розпорядку треба звикнути. Тому краще розпочинати його практику, як мінімум за тиждень до школи (Я зараз добре розумію, як доречна ця порада за два дні до першого вересня!).
- Якщо дитина бере обід з собою, а не їсть у шкільній їдальні, його завжди можна приготувати з вечора. Щоб в ранці лише покласти в сумку.
- Теж саме стосується усіх необхідних шкільних речей – зошитів, підручників та всього іншого.
- Коли ви знаєте в що дитина буде вдягнена, також краще підготувати цю одежу з вечора, повісивши всі речі поруч одну з одною. Це все в ранці, банально, зекономить її час… та ваші нерви.
- Діти цього часто не люблять, але привчати їх до здорових калорій на сніданок – це дуже доречно під час навчання. І тут я, звичайно, кажу про цільні вуглеводи, або по простому – зернові каші: рис, гречка, пшоно, булгур та інші. Та щоб не було монотонного харчування і, як наслідок, слабкого імунітету, варіть одну і туж кашу не частіше одного разу на тиждень!
- А якщо додаєте щось солодке, то найкраще під’їдуть мед, та сухофрукти. Але, ні в якому разі не рафіновані вуглеводи! Це я про тісто… і все що з ним пов’язане.
І наостанок, підсумовуючи, так би мовити, все сказане вище, хочу зазначити, що остаточне позбавлення від буденного стресу буде приходити до вас, та ваших дітей, поступово. І елемент несподіванки виключати тут ну ні як не можна. А тому якщо ваша дитина, раптом напише твір на тему: "Як я провів літо" так, що шкільний психолог після цього дуже захоче провести з нею осінь…не сваріть її (дитину) за це сильно! Бо наші діти все ж можуть бути схожі на нас не лише у навчанні, роботі чи ліні, але і у манері відпочивати також.
І посміхніться! Бо життя для кожного з нас – це постійне навчання! І восени, воно, як завжди, починається знову. А тому усіх вітаю з наступаючим першим вересня!
І дуже дякую за увагу!
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...