Порізи, опіки від цигарок. Психологиня розповіла, чому підлітки можуть ранити себе

Психологиня розповіла, що змушує підлітків поранити себе

Порізи, опіки від сигарет – такі рани іноді наносять собі підлітки. Деяким батькам складно зрозуміти, чому їхні діти так чинять.

Найчастіше не йдеться про самогубство, такими діями підлітки намагаються зняти душевну напругу, впоратися з труднощами дорослішання. Чому діти можуть собі шкодити і коли варто звернутися до спеціаліста – розповіла психоаналітикиня, клінічна психологиня Олена Медведєва на своїй сторінці в Instagram.

Чому підлітки можуть поранити себе

"Це жахливо! Вона завдає собі порізів!" "Жах! У нього руки в шрамах від погашених цигарок!" У практиці психологині Олени Медведєвої – дуже багато випадків, коли батьки приводять підлітків із такою проблемою. Вона назвала дві основні причини, чому діти можуть шкодити собі.

Відео дня

Дорослішання

За словами Олени Медведєвої, деякі батьки не розуміють, чому дитина так чинить – раніше ж усе було добре. Проте, зазначає психологиня, ключове слово тут "раніше".

Десь з 11-12 років діти входять до пубертату, зараз навіть у ще більш молодому віці. Найскладніше для них – прийняти своє тіло, яке починає поводитись непередбачувано. Наприклад, хлопчика викликали до дошки – а в нього ерекція. Дівчинка ж через недосвідченість може потрапити в неприємну ситуацію з протіканням через місячні.

"І для того, щоб приборкати, тобто присвоїти, зрозуміти це нове дивне тіло (а якщо ще й батьки або насміхаються, або не звертають уваги), потрібно нашкодити собі, щоб його відчути", – пояснює Олена Медведєва.

Іноді завдати собі шкоди для підлітка – спосіб упоратися з труднощами дорослішання

Буває ще, що шкодячи собі, підлітки ніби карають батьків за їхню невіру – коли не вистачає сил і слів, щоб їм щось донести. Або таким чином намагаються втішити себе, зняти душевний біль.

"Адже підлітки знають себе недостатньо, і це їхній спосіб впоратися зі значно більшим стражданням – зустріччю з ворожим світом", – зазначає психологиня.

Проблеми з батьками

Іноді діти ранять себе, щоб налякати батьків – і це теж спроба "відділитися", стати самостійними. Існують випадки, коли це – спосіб розповісти про насильство в сім'ї.

"Коли підлітки завдають пошкодження собі, вони не зможуть завдати їх іншим. Так знімають сильну душевну напругу. Діти, які займаються парними або колективними видами спорту, менше схильні до подібних симптомів", – зазначила Олена Медведєва.

Шкодячи собі, підлітки знімають сильну душевну напругу

За її словами, підлітки розповідають про полегшення, яке відчувають після нанесення собі ран. І про почуття провини стосовно батьків: не виправдав їхньої надії, не гідний їхньої любові.

"Ненавидячи себе, вони фактично ненавидять тих, хто робить боляче. В авторитарних сім’ях діти шкодять собі, щоб боротися з батьківським авторитетом", – додала Олена Медведєва.

Приклади із практики

Психологиня навела кілька прикладів зі своєї практики – коли діти собі шкодили, як здавалося батькам, без причин.

Дівчина, 16 років

Школярку привела мати зі скаргами на галюцинації, депресивні епізоди та порізи у дочки. У дівчини на грудях тату 404 error (помилка). Працюючи з підлітком, Олена Медведєва зрозуміла, що мати не дає дочці спокійно дихати: гладить їй спину перед сном, може будь-коли ввійти до кімнати, навіть уночі, нишпорить по кишенях, ящиках столу, раптом знайде щось заборонене.

Дівчина намагалася захистити свої кордони – навіть двері підпирала ліжком. Коли вона це зробила, мати погрожувала викликати поліцію, а дочка – кинутися з вікна.

"Чоловік для цієї жінки, звісно, порожнє місце: що з нього взяти, п'є. Часто? Ну, раз на місяць... Цій дівчині просто нічого не залишається, як відрізати матір від себе по живому, по тілу. Кричати своїм тілом, що вона – її помилка", – розповіла психологиня.

Деякі підлітки ранять себе, бо їх пригнічують батьки

Дівчина, 13 років

Мати розповіла Олені Медведєвій, що її лякає стан дочки – не хоче вчитися, не має друзів, відчуває сонливість, ріже руки та ноги. Виявилося, що батьки не зважають на думку дочки. Самі вибрали, де їй навчатися, а зараз безкомпромісно вимагають найвищих оцінок. У школі дівчині не цікаво, немає з ким спілкуватися. Вона дуже втомлюється, болить голова, слабкість, а батьки не вірять. Ще школярка говорить про себе в чоловічому роді – як зазначила психологиня, це теж свого роду захист.

Хлопець, 16 років

На першому прийомі, зазначила Олена Медведєва, хлопець ховав руки. А коли зрозумів, що вона не збирається цьому приділяти пильної уваги, розслабився. Сам розповів про те, що коли в школі все дістає, намагається зробити собі якомога болючіше – тоді нібито стає реально легше.

Підлітки розповідають, що після нанесення собі ран відчувають полегшення
Поради батькам

Психологиня акцентує на тому, що найчастіше не йдеться про самогубство. Підлітки насправді контролюють процес нанесення ран і можуть зупинитися. Вони не хочуть накласти на себе руки, навпаки – прагнуть повернути себе в реальність. Але є ситуації, коли слід звернутися до фахівця. Іноді – терміново.

"Все ж будьте уважні: якщо самоушкодження стають систематичними – це вже проблема, сигнал, щоб звернутися до фахівця. Якщо в зоні пошкодження – вени, теж треба бити на сполох", – каже Олена Медведєва.

А якщо до самоушкоджень додається сонливість, відмова їсти, виходити на вулицю, йти до школи – до психолога треба йти терміново.

Головна порада психолога батькам – підтримувати своїх дітей

Олена Медведєва зазначає, що з кожним окремим випадком треба розбиратися – що хоче сказати підліток, ранячи себе. І краще, якщо його вислухає спеціаліст або друг сім'ї, хто не панікує і викликає у підлітка повагу.

Головна порада психологині батькам – підтримувати своїх дітей.

"Діти будь-якого віку потребують підтримки. Хваліть! Кажіть, як ви їх любите, намагайтеся не критикувати, а дискутувати, разом розмірковувати. Вони вірять тому, що ми їм говоримо", – зазначила Олена Медведєва.

Раніше OBOZREVATEL писав, чому психологи у всьому світі радять захистити дітей від серіалу Netflix "Гра у кальмари". На думку фахівців, зокрема, образи насильства можуть підвищити терпимість дітей до нього та змінити їхнє розуміння прийнятної поведінки. Крім того, також спонукати дітей бути байдужими до чужих проблем, стояти осторонь, не допомагати одноліткам.