Це гарний знак. Що робити, коли підліток каже, що він вас ненавидить

Батьки підлітків нерідко можуть почути, що ті їх ненавидять. Проте, за словами експертки з виховання та психологині Таніт Кері – це хороший знак. Попри свою злість, діти таким чином показують, що вони почуваються достатньо безпечно, аби висловити свій гнів, і впевнені в тому, що не будуть відштовхнуті за його прояв.

Відео дня

Фахівчиня запевняє, що батькам, в першу чергу, потрібно нагадати собі, що ці слова не відповідають дійсності. Натомість, підліток має на увазі, що він ненавидить той факт, що йому забороняють робити те, що він хоче. Експертка з психології радить навчитися справлятися з ситуацією з допомогою емоційної регуляції. Зокрема, показати дитині це власним прикладом і запропонувати обговорити поведінку або правила, коли всі заспокояться. Своїми порадами Кері поділилась з виданням DailyMail.

"Наближаючись до підліткового віку, діти починають почуватися більш "дорослими" і вважають, що повинні мати більше голосу над своїм життям. Вони також розвивають "теорію розуму", здатність уявляти, що думають і відчувають інші люди. Оскільки підлітки знають, наскільки це буде боляче, слова "Я ненавиджу тебе" є найшвидшим і найефективнішим способом виразити своє розчарування у конкретний момент", – запевняє Кері.

Вона зазначає, що при наближенні до майбутніх бурхливих підліткових років, дорослим буде корисно знати, що поведінка, яка стає все більш дратівливою, має позитивні сторони. Це те, що школяр має зробити, щоб перетворитися з дитини, яка повністю залежить від батьків, до незалежної дорослої людини, яка може самостійно прокладати собі шлях у світі без їхньої допомоги.

Вони називають батьків "бро"

Будучи молодшими, діти ставили батьків на п’єдестал, дивлячись на них як на супергероя, який знав усе. Нині ж вони починають сприймати дорослих як справжню людину з людськими вадами. Таким чином, вони можуть спробувати змінити стосунки, зокрема і те, як звертатись до рідних.

За словами Кері, з девʼяти років відбувається збільшення дистанції і бажання дітей показати, що вони хочуть, щоб до них ставилися по-дорослому.

"Сприймайте це як те, що ваш підліток, знаходить новий спосіб зв’язатися з вами більш дорослим способом", – радить психологиня.

Вона радить пропустити повз вуха, якщо це сказано в ласкавій, а не зневажливій формі.

Якщо дорослі вирішили зачепити це питання, то Кеніт рекомендує робити це з гумором та цікавістю. Наприклад: "Ого, мене ніколи раніше не називали "бро". Тепер ти будеш називати мене так, бро?".

Таким чином, за словами фахівчині, дорослі покажуть дитині, що почули її прагнення, щоб до неї ставилися більш рівноправно.

Безлад у кімнаті

Неохайність дитини легко сприйняти як ознаку того, що вона не цінує своє майно або не поважає дім батьків. Але оскільки їхні процеси мислення стають складнішими, їх мозок реорганізується, а школа стає більш вимогливою – їхні кімнати стають притулком від правил і очікувань дорослих, коли вони можуть розслабитися та бути собою.

Попри те, що батьки бачать дітей, оточених безладом, самі підлітки це так не сприймають, адже знають, де і що знаходиться. Експериментуючи з багатьма ідентичностями, школярі зможуть зрозуміти, ким вони хочуть бути.

Кері радить дозволити підліткам частково контролювати цей процес, принаймні, поки запліснявіла їжа чи вологий одяг не становлять небезпеки для здоров’я. За її словами, діти краще вчаться на власному досвіді, а не коли їм говорять, що робити. Психологиня запевняє, що зрештою школярі самі зрозуміють, що приємніше і менш напружено жити в охайній кімнаті, зокрема і тому, що там легше знайти речі.

Вважають, що батьки їх соромлять

У підлітковому віці діти стають гостро сором'язливими, тому що в їхній свідомості формується "уявна аудиторія" однолітків, які спостерігають за кожним їхнім кроком. Для дорослих це буде абсолютно незрозумілим, оскільки в радіусі 150 метрів більше нікого немає. Навіть уява про те, що про них можуть подумати однолітки, достатньо, щоб підлітки почувалися фізично незручно.

Кері радить не сприймати це особисто, а розглядати це як етап розвитку до того, щоб стати самим собою. Однак, якщо діти постійно ображають почуття батьків, називаючи їх незручним, варто допомогти їм усвідомити, який вплив мають такі слова.

Експертка рекомендує набратись терпіння та використовувати твердження "Я відчуваю". Таким чином можна дати зрозуміти, що, як і діти, дорослі також повинні мати змогу розслабитися та бути собою у своєму власному домі.

Коли їх питаєш, що сталося в школі, вони кажуть: "Нічого!"

Підліток переживає перехідний період, коли починає ставати особистістю зі своїми приватними думками та почуттями. Тож у цей час вони починають краще розуміти інші точки зору і не завжди повинні ділитися всім, що думають та відчувають. Це важливий перший крок у створенні конфіденційності та встановленні кордонів, запевняє Кері.

Психологиня радить шукати нові способи спілкування. Наприклад, дати дитині трохи часу та запропонувати перекусити, щось разом приготувати, пограти у гру або поговорити перед сном. Коли ж підліток все ж таки вирішить відкритися, батькам варто вислухати його, не засуджуючи, не намагаючись виправити чи навчити.

Вступаючи в перехідний період, діти можуть почути навіть найдобріші пропозиції від дорослих як критику, що вони недостатньо хороші.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що експертка з виховання дала поради, як зупинити істерики в дітей будь-якого віку – навіть підлітків.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!