"ChatGPT використовують неправильно". Вчитель інформатики – про освіту майбутнього, правило "5 хвилин" та участь у Global Teacher Prize Ukraine 2024

5-6 жовтня в Києві відбудеться просвітній фестиваль "Освіта Дивосвіту 2024" – подія, що стане платформою для обговорення майбутнього освіти та сучасних викликів. Учасники заходу зможуть відвідати виставку освітніх можливостей для дітей та дорослих і взяти участь у форумі, де експерти поділяться своїм баченням трансформацій у цій сфері.

Відео дня

Одним із цікавих спікерів фестивалю стане Олександр Думишинець – учитель ІТ в освітній території Midgard, консультант UNESCO та фіналіст Global Teacher Prize Ukraine 2024. Нам вдалося поспілкуватись із педагогом, який робить усе для того, щоб навчання школярів йшло в ногу з часом. Як технології впливають на ефективність освіти, чому штучний інтелект має стати найкращим другом учнів та вчителів, як здобути прихильність дітей і зацікавити їх інформатикою? Що Олександр Думишинець думає про ґаджети та знімання відео з дітьми у TikTok, які книги порадив би прочитати кожному українцю та що не так із викладанням його предмета в сучасних школах? Про це та інше – у розмові з OBOZ.UA.

– В одному з інтерв'ю ви розповідали свій секрет успішного проведення уроку – так званий конект зі школярами. 5 хвилин на початку заняття, протягом яких ви розпитуєте дітей, як пройшов їхній день. Ви й досі це практикуєте? Як реагують школярі? Усі готові ділитися? Цей метод і зараз дає результат?

– Так, цей "прийом" використовую завжди. Іноді це триває лише 2-3 хвилини, а запитання можуть варіюватися. Зараз я частіше питаю: "Як ви? Чи налаштовані на навчання?". Важливо дійсно почути відповідь, адже в умовах, у яких ми живемо, потрібно піклуватися про себе. Якщо ніч чи ранок були важкими через обстріли, мені потрібно швидко адаптувати урок.

Звісно, не всі хочуть ділитися своїм станом, але це теж сигнал, який допомагає зрозуміти, як провести заняття. Тому цей метод продовжує працювати й допомагає насамперед мені як учителю.

– Ви є активним прихильником ШІ в роботі вчителів. А як щодо учнів? Усі ж чудово розуміють, що всі ці ChatGPT допомагають з домашніми завданнями. Як ви це перевіряєте?

– Передусім моє завдання – навчити на своїх уроках учнівство використовувати ШІ, зокрема і ChatGPT як інструмент. І я на цьому наголошую, бо більшість юзають його як Google, а він зовсім не про це. Якщо роблять домашнє завдання за допомогою ChatGPT, варто змінити завдання. А чому б не використати ChatGPT для генерації ідей та різних завдань для учнівства?

– Назвіть умовних п’ять причин, чому ШІ справді потрібен українським школярам.

– Я б виділив такі основні причини:

• Учнівство має знати, як працює ШІ, його алгоритми і що та як правильно можна зробити за його допомогою.
• ШІ може допомогти оптимізувати роботу та швидко виконати якісь рутинні завдання, а учні вже працюватимуть з отриманими даними.
• ШІ може стати помічником у вивченні іноземних мов, програмування і взагалі будь-чого, якщо правильно поставити йому запит і почати працювати. А для цього і потрібно навчити з ним працювати.
• Також за допомогою мовних моделей можна розвивати критичне мислення, аналізувати інформацію, яку отримуємо від нього, перевіряти й працювати з нею.
• ШІ – це вже не майбутнє, це сьогодення, і нерозумно ховатись від нього чи думати, що це минеться. ШІ вже нікуди не дінеться, і щоб бути успішним, використовувати його як інструмент і бути конкурентоспроможним у майбутньому – з ним потрібно працювати сьогодні.

– Пане Олександре, ви увійшли до топ-10 фіналістів Global Teacher Prize Ukraine. Чому вирішили податись на цей престижний конкурс? Кого ще сьогодні вважаєте гідними кандидатами на перемогу?

– Насправді це моя п’ята спроба. Я подавався на конкурс ще у 2018-2021 роках. У 2019-му я увійшов до топ-50, але в інші роки не потрапив. У 2022-2023 роках не подавав анкету. Цьогоріч мене номінували, але я не поспішав заповнювати анкету, зволікав до останнього. Зрештою учні переконали мене це зробити, сказавши, що дуже чекають на мою участь, і я їх послухав.

Щодо гідних кандидатів – кожен учасник заслуговує на перемогу. Я не беру на себе роль оцінювача, хто більше чи менше гідний. Наша десятка фіналістів вже є досягненням, але переможець буде лише один. Це не про те, хто кращий, а про служіння та місію. Тому кожен із нас гідний.

– Бачили в соцмережах, що вподобайки до ваших дописів ставить учитель української мови та літератури, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2021 Артур Пройдаков, який став одним із найкращих вчителів світу. Ви знайомі? Про що взагалі спілкуються найкращі педагоги?

– Так, ми знайомі з Артуром Пройдаковим, відвідуємо різні освітні заходи. Я бував на його майстер-класах і лекціях. Щодо спілкування – воно не дуже відрізняється від звичайних розмов: говоримо про кіно, новини, футбол, відновлення метро.

– Цьогорічні фіналісти престижної національної премії для видатних вчителів Global Teacher Prize Ukraine назвали 10 книг, які варто прочитати кожному українцю. Серед них є і ваша рекомендація – книги Оскара Бреніф’є. Розкажіть, чому і з якого віку їх краще читати?

– Книги Оскара Бреніф'є "Що добре, а що погано", "Хто Я?", "Що таке почуття?" – це не просто література, а справжні інструменти для розвитку мислення. Я ознайомився з ними під час презентації Бреніф'є у Києві, і ця зустріч вразила мене. Його книги змушують не просто читати, а думати, відповідати й аналізувати.

Я почав читати "Що добре, а що погано" зі своєю донькою, коли їй було близько 4 років. Її відповіді й роздуми виявилися неймовірно цінними. Ми вибираємо запитання з книги, обговорюємо їх, продовжуємо тему. У кожному розділі є підсумкові питання, які допомагають глибше аналізувати.

Ці книги корисні і для дітей, і для дорослих. Читати їх можна з 4-х років, а потім повертатися до них через рік чи два. Зараз ми знову читаємо "Хто Я?", і нові відповіді доньки відрізняються від тих, що були два роки тому. Це справжній скарб.

– Як і багато сучасних вчителів, ви знімаєте TikTok разом зі своїми учнями. Так, це свого роду комунікація з дітьми, нагода показати, що ви на одному боці, що ви – "своя людина". Не хвилюйтеся, що через це учні почуватимуться з вами "запанібрата", а це може стати перешкодою в навчанні?

– Я користуюся TikTok десь із 2019/2020 років і з самого початку знімав разом із учнями. Не думаю, що це може завадити навчанню або спричинити панібратські стосунки. Звісно, якщо використовувати TikTok для швидкого або дешевого авторитету – це може бути проблемою. Але головне чітко розуміти, коли і для чого ти це робиш.

Насправді учні хочуть брати участь у відео, як у моєму TikTok, так і у своїх. Проте якщо виникають питання дисципліни, тоді не може бути мови про зйомки. TikTok – це радше додатковий плюс у комунікації.

– А яка ваша думка щодо ґаджетів? Багато вчителів, особливо старої, ще радянської закалки, забороняють ними користуватися на уроках.

– Щодо ґаджетів, то в нашій школі все просто. Учні здають телефони перед уроками і не використовують їх під час занять, за винятком ситуацій, коли телефон потрібен для конкретного навчального завдання.

– Поясніть коротко і зрозуміло: для чого дітям інформатика, особливо в перших класах? Останнім часом багато розмов ведеться про те, щоб прибрати математику із переліку обов'язкових предметів на НМТ, мовляв, вона потрібна не всім. Усі ці синуси, косинуси чи інтеграли ніколи не знадобляться. А інформатика? Упустимо той момент, що базові навички користування комп'ютером потрібні всім.

– Інформатика в початкових класах – це не лише про вміння користуватися комп’ютером. Це розвиток критичного мислення, логіки та навичок розв'язання проблем. У сучасному світі, де технології змінюються неймовірно швидко, важливо навчити дітей основ алгоритмів, структури даних та логічного мислення. Ці навички стануть фундаментом для подальшого навчання і життя.

Навіть якщо учень не стане програмістом, здатність аналізувати інформацію, структурувати завдання і знаходити креативні рішення стане в нагоді в будь-якій професії. Інформатика допомагає зрозуміти світ технологій і навчитися не лише споживати їх, а й створювати. Тому інформатика – це незамінний інструмент для розвитку кожної дитини та її майбутнього.

– Повертаючись до теми обовʼязкових предметів. Діти часто не розуміють, як вони зможуть застосовувати отримані знання у реальному житті. Яким чином можна зацікавити та мотивувати школярів? Ви казали, що уроки інформатики можна проводити на вулиці. Це як? Ви проводили такі заняття? Як можна повʼязати вулицю та інформатику?

– Діти часто не розуміють, як знання з обов’язкових предметів можуть бути корисними в житті. Моя мета – показати їм практичне застосування цих знань. Наприклад, нещодавно на уроці інформатики з 8-м класом ми обговорювали програмне забезпечення, ліцензії та відповідальність за їхнє використання. Один учень не розумів, навіщо йому це знати, тому я запитав: "Ким ти бачиш себе в майбутньому?" Він відповів, що хоче мати свою медичну клініку. Тоді я пояснив: "Уяви, що твої працівники використовують неліцензійні програми для зв'язку з клієнтами. Що станеться? Це може призвести до втрати даних і штрафів, а хто буде відповідальний? Ти як керівник". Такий приклад показує дітям, як знання з уроків можуть стати корисними у їхньому майбутньому.

Також уроки інформатики можна проводити на свіжому повітрі. Я періодично організовую такі заняття, де учні працюють на вулиці, досліджуючи різні об’єкти та аналізуючи їх у цифровому форматі. Для таких уроків можна використовувати лише телефони. Наприклад, під час створення відео учні можуть знімати й редагувати контент безпосередньо на телефоні, що сприяє розвитку цифрових навичок і творчого мислення.

Ще однією цікавою темою є кодування та шифрування інформації. За допомогою мобільних додатків учні можуть навчитися програмувати та шифрувати дані навіть без комп’ютера. Це допомагає їм зрозуміти реальне застосування інформатики й підвищує інтерес до предмета.

– Що б ви змінили в програмі вашого предмета? Адже не в кожній школі є молодий вчитель інформатики, який обізнаний у сучасних технологіях та ознайомлює з цим предметом, враховуючи сучасні тренди та розвиток технологій.

– Я б порадив звернути увагу на ІТ-студії на платформі Дія.Освіта, де є уроки з інформатики для 1-11 класів за всіма темами. Вчителі можуть адаптувати ці уроки під програми, що використовуються в їхній школі. Це сучасний підхід до викладання інформатики, і я як співавтор уроків з програмування щиро раджу користуватися цими матеріалами. Тому, якщо говорити про зміни, я б запропонував відійти від підручників і перейти до використання таких онлайн-платформ, які відповідають сучасним вимогам.

– Ви один із молодих учителів, які присвятили свою професію дітям. Хто або що вплинуло на таке ваше рішення? Чи не жалкуєте про нього? Чого зараз не вистачає молодим педагогам, на вашу думку, крім зарплати?

– Закохала мене в професію моя викладачка Ніна Семенівна. Саме під час її пар я зрозумів, що хочу спробувати бути таким, як вона. Після педагогічної практики я остаточно переконався, що хочу працювати в освіті. Жодного дня не жалкував про свій вибір, адже ця професія передбачає постійний розвиток. Щодо того, чого не вистачає молодим педагогам, крім зарплати, – це підтримка та наставництво всередині навчального закладу, а також якісна й сучасна підготовка, яка відповідає вимогам сьогодення.

– Що найбільше школярам подобається на ваших уроках, а що – ні? Тривалий час діти вчилися повністю онлайн. Як ви проводили уроки в цей період і чи проводили взагалі?

– Школярам найбільше подобається те, що дає швидкий результат, те, що можна побачити або до чого доторкнутися – готові проєкти, застосунки, чат-боти. Також їм до вподоби щось веселе, як-от меми. Що не подобається – це неможливість грати в ігри під час уроку. Тут я непохитний. Крім того, вони не люблять теорію, але вона необхідна, і тут буває складно утримати увагу.

Під час дистанційного навчання мені довелося взяти на себе навчання інших учителів. Щодня проводив по 3-4 години консультацій, розгортання платформи, навчання роботи із Zoom. Я задоволений результатом, адже вчителі швидко адаптувалися, і ми одразу почали навчатися онлайн. Це був складний процес – після уроків я навчав учителів і допомагав заповнювати платформу, але ми досягли хороших результатів, і всі залишилися задоволені.

– Не в усіх закладах освіти є кабінети, оснащені сучасною технікою. Проте нині ІТ-сфера популярна у виборі під час вступу. До того ж такі фахівці необхідні й для держави, про що неодноразово казало МОН. Чого, на вашу думку, не вистачає дітям під час вивчення інформатики і як це виправляти педагогам?

– Проблема з оснащенням кабінетів дійсно існує. Наприклад, у моєму першому кабінеті було лише три комп’ютери 1998 року, і це був справжній виклик. Але його можна обійти, використовуючи хмарні сервіси для програмування або 3D-моделювання, а також залучати телефони учнів. Часто учні не розуміють, для чого їм це потрібно, і тут наше завдання – пояснити практичне значення інформатики, що допоможе підвищити їхню зацікавленість.

Ще однією проблемою є нестача практики. На уроках часто багато теорії, але мало реальних завдань. Учні повинні мати змогу працювати над проєктами – створювати сайти, застосунки, знімати відео, генерувати власний контент. Це дозволяє їм відчути важливість своєї роботи. Також корисно запрошувати спеціалістів, які зможуть поділитися практичним досвідом, щоб учні побачили реальні приклади застосування ІТ в житті.

Не менш важливою є якісна підготовка вчителів. ІТ-програми швидко змінюються, тому педагоги мають постійно вчитися – відвідувати тренінги, вебінари, курси. Однак варто пам'ятати про баланс між навчанням та відпочинком, щоб зберегти ефективність і не перегоріти.

– Ваша тема звучить сміливо – "Як навчати людей майбутнього?". Що для вас є ключовим у поєднанні програми, інтуїції та творчості у сучасній освіті?

– Я вважаю, що майбутнє освіти полягає в гармонійному поєднанні традиційних підходів і новітніх технологій. Програма – це наш орієнтир, але саме технології дозволяють створити інтерактивне та персоналізоване середовище, де кожен учень може розвиватися у своєму темпі. Інтуїція – це наш внутрішній компас, що допомагає вчасно відчути, коли учням потрібна додаткова підтримка або вони готові до нових викликів. А творчість – це засіб, який робить уроки захопливими, перетворюючи навчання на гру.

Ключовим аспектом є індивідуальний підхід. Кожен учень – це унікальна особистість зі своїми талантами й інтересами. Моє завдання – не лише передати знання, але й допомогти розкрити потенціал кожної дитини. Лише так ми можемо підготувати учнів та учениць до викликів майбутнього.

– Тема "людей майбутнього" сьогодні – справжній тренд. Як ви вважаєте, чому це стало настільки важливим зараз і як форум "Освіта Дивосвіту" допомагає розвивати ці концепції?

– Ми живемо в епоху швидких змін, коли те, що вивчається сьогодні, вже завтра може стати застарілим. Тому важливо не тільки передавати знання, а й готувати учнів до життя у світі, який постійно змінюється. Форум "Освіта Дивосвіту" пропонує інноваційні методи навчання і створює платформу для обміну ідеями. Це місце, де спікери, освітні заклади та партнери допомагають учасникам розвивати свій потенціал, стати частиною глобальної спільноти та зробити свій внесок у розвиток суспільства.

– Освіта майбутнього – це не лише про нові технології, але й про нові виклики. Як ви оцінюєте нинішні проблеми української освіти в контексті підготовки до майбутнього? Як війна впливає на ці зміни?

– Українська освіта зараз стикається з серйозними викликами, особливо на тлі війни. Брак навчальних матеріалів і технічного забезпечення ускладнює впровадження сучасних технологій, необхідних для підготовки учнів до майбутнього. Важливим аспектом стає психологічна підтримка, оскільки війна викликає стрес і тривогу серед учнів. Система освіти повинна бути гнучкою, щоб адаптувати навчальні програми і методи викладання до швидких змін, роблячи акцент на практичних навичках та критичному мисленні.

Дистанційне навчання, яке стало звичним під час війни, відкриває нові можливості, але вимагає високого рівня підготовки вчителів. Важливо також співпрацювати з міжнародними організаціями для обміну досвідом і залучення ресурсів. У результаті українська освіта має зосереджуватися на розвитку таких навичок, як креативність, адаптивність і командна робота, щоб підготувати учнів до майбутніх викликів.

– Якими конкретними кейсами можете поділитися, що показують, як можна поєднувати стандартну програму з розвитком інтуїції та творчого мислення у школярів?

– Прикладом можуть бути два проєкти, які я реалізував. Перший – це використання Minecraft для розвитку креативності та технічних навичок учнів. Учні створювали віртуальні моделі шкільного простору, вивчаючи основи архітектури. Вони працювали в командах, створюючи класи, бібліотеки та зони відпочинку, що розвивало просторове мислення та навички співпраці.

Другий проєкт – це перехід від Minecraft до 3D-моделювання за допомогою програм, таких як Tinkercad. Учні перетворювали свої Minecraft-моделі на реальні 3D-моделі, що допомогло їм зрозуміти принципи моделювання і дозволило побачити, як їхні ідеї можуть бути втілені у фізичному світі. У результаті не лише вивчили нові технології, але й проявили креативність у поєднанні з технічними знаннями.

– ІТ-сектор і освіта – це потенційний тандем. Як, на вашу думку, така співпраця допоможе готувати людей для майбутнього ринку праці? Що нового приносить цей симбіоз?

– Співпраця між ІТ-сектором та освітою може значно підвищити якість підготовки учнів до майбутнього ринку праці. Це дозволяє отримати практичні навички, адаптуватися до нових технологій і розвивати критичне мислення. Така співпраця приносить інноваційні методи навчання, доступ до сучасних інструментів і платформ, а також гнучкість у формуванні навчальних програм відповідно до потреб ринку.

Школи можуть залучати бізнес як партнера в освітньому процесі. Наприклад, запрошувати програмістів і тестувальників на уроки, організовувати екскурсії в ІТ-компанії, де учні зможуть бачити реальне застосування знань. Таких сценаріїв багато, головне – почати діяти вже зараз, щоб створити умови для розвитку молодих фахівців, готових до викликів майбутнього.

Читайте також інтервʼю на OBOZ.UA з Данилом Яневським, який розповів про об'єднання історії України із всесвітньою, закриття МОН та про істориків, яким варто довіряти.

OBOZ.UA також спілкувався з молодим вчителем фізики та інформатики Русланом Циганковим. Педагог розповів про дружбу з учнями, проблеми освіти і прапор Росії біля входу в його кабінет.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!