Шість фраз, які ніколи не можна казати дітям, чиї батьки на війні

Спілкування з дітьми, чиї батьки захищають Україну від російської агресії, потребує особливої уваги та чуттєвості. Слова можуть сильно вплинути на психологічний та емоційний стан школяра, тож вчителям варто знати, як правильно говорити з учнями про війну і яких фраз краще уникати.

Відео дня

Анна Ларіонцева, дитяча психологиня та керівниця тренінгового центру розвитку особистості "Ресурс" розповіла для Освіторія, що звертати увагу потрібно і на вікові особливості дітей. Зокрема з учнями початкових класів не варто обговорювати подробиці жахіть війни, а зі старшими школярами вести глибшу розмову про те, що відбувається та чому їх батьки опинились у лавах Збройних Сил України.

Також психологиня радить говорити з дітьми про те, чому мами або тата немає поруч, не боятися використовувати слів "ЗСУ", "війна", "ворог", "агресори". Школярам важливо донести, що сумувати за батьками нормально, і що вони мають такі самі почуття.

Фрази, які психологиня не радить казати дітям, чиї батьки на війні

Не варто використовувати висловлювання "Все буде добре, з твоїм татом/мамою нічого не трапиться", адже війна непередбачувана, і ніхто не може напевне такого знати.
"Скоро закінчиться війна" або "скоро твоя мама/тато повернеться з фронту" дає тимчасове полегшення, проте пізніше може підвищити рівень тривоги у дитини.
Не потрібно запитувати дитину "Як справи у твоєї мами/тата?", "Коли вони зможуть до тебе приїхати?", "А що відбувається на фронті?". Такі слова можуть ще більше засмутити учня та викликати хвилювання.
Висловлювання на кшталт "Скоро тобі стане краще", "Це просто така адаптація у тебе" також варто вилучити. Адже ніхто не знає ситуацію в конкретної дитини. Краще замінити їх на "Я можу уявити, що ти зараз відчуваєш, і ти можеш розраховувати на мою підтримку" або "Твої батьки роблять все, щоб наша країна перемогла, і ми будемо в це вірити".

Фраза "Ти тепер дорослий, ти повинен підтримувати свою маму, поки тато воює" перекладає на дитину обовʼязки дорослих і переносить на неї роль батька. Особливо це стосується хлопців.
Також психологиня не радить підіймати тему втрат та смерті, адже це може сильно травмувати, особливо у випадку, коли школяр певний час не має звʼязку з батьками.

Експертка з психології звертає увагу, що не потрібно розділяти дітей на тих, в кого батьки на війні з-поміж тими, у кого ні. Така ситуація буде приводити до знецінення, тож у разі потреби краще поспілкуватись з дитиною наодинці.

Також Анна Ларіонцева дала декілька рекомендацій, як спілкуватися з дітьми, батьки яких перебувають на війні, зокрема вона радить:

Слухати та виявляти увагу. Бути уважними до почуттів і думок учнів, частіше брати за руку, обіймати, але завжди запитувати дозволу.
Реагувати на емоції, чи то агресія чи замкненість в собі. Важливо відвести час для розмови з дитиною та придіти їй увагу.
Проводити особисті розмови та направляти до психолога. Якщо учень потребує особистої розмови, надайте йому таку можливість або допоможіть звернутися до шкільного психолога.
Ділитися своїми почуттями та досвідом. Якщо школярі цікавляться вашими емоціями та реакцією на війну, будьте відкритими та щирими. Розкажіть, про свій досвід, що вам допомагає впоратися з емоціями.
Створювати позитивні активності: залучайте до малювання, виготовлення оберегів для захисників, в тому числі і для батьків-воїнів дітей, які є у класі.
Не перевантажувати. Не додавайте учням надмірну кількість занять. Натомість, дайте їм можливість висловити свої емоції та відпочити.

Раніше OBOZREVATEL розповідав поради, як привернути і втримати увагу під час уроку.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!