Відео дня
ТОП помилок батьків при спілкуванні з підлітками
Підлітковий вік - це найскладніший період в житті не тільки дитини, але й його батьків. Нескінченні сварки, підлітковий бунт з будь-якого приводу, покинуте навчання, хамство, нічні загули, сумнівні друзі, алкоголь та інші невід'ємні атрибути статевого дозрівання дитятка.
Як не крути, але коли в квартирі живе чадо, яке фізіологічними показниками вже майже доросла людина, а за інтелектуальним рівнем ще зовсім дитина - це завжди складно. Однак, чи тільки підлітки винні в нескінченних сварках з батьками? Психологи переконані, що в будь-якому конфлікті завжди винні обидві сторони, отже, конфліктів, в яких була б винна лише одна сторона апріорі не існує.
Отже, яких основних помилок припускаються батьки при спілкуванні з підлітками?
Зайнятість
Більшість батьків помилково вважають, що підліток вже не потребує спілкування з батьками так сильно, як наприклад дитина в 10 років. Спілкування батьків з 16-річним підлітком, як правило, зводиться до кількох загальних фраз із серії "Ти поїв?", "Як справи в школі?", "Коли будеш вдома?". Отримавши такі ж стримані відповіді обидві сторони розходяться по своїх кутках. Безумовно, коли в хаті на зміну одній сварці приходить інша, коли дня не походить, щоб підліток не нахамив матері або батьку, спілкуватися з ним не дуже хочеться. Тим більше не хочеться спілкуватися по душам.
Але, тим не менше, саме в такому віці підлітки як ніколи потребують простого людського тепла. Якими б складними не були ваші стосунки з підлітком, як би у вас не опускалися руки від безсилля, спробуйте просто поговорити. Не читати нотації, не розповідати підлітку в сотий раз про те, що всі його друзі - покидьки і не пророкувати дитині, що на неї чекає, якщо вона не візьметься за розум. Іноді тепла душевна розмова ні про що, похід матері з дочкою в салон краси, а батька з сином - на футбол або риболовлю, може зробити набагато більше, ніж десяток обридлих моралей.
Всепрощення
На жаль, істина про те, що люди на добро відповідають добром діє тільки в книжках та фільмах. Найчастіше, підлітки сідають на голову батькам з вини самих батьків. Батьки прощають дітям все: і обман, і хамство, і занедбане навчання. Покричавши з приводу двійок в атестаті практично всі мами витирають сльози і йдуть до директора школи, щоб "вирішити проблему". Поплакавши з приводу того, що у підлітка почалися проблеми з міліцією і його можуть поставити на облік в кімнаті неповнолітніх 99% матерів зроблять все можливе, щоб "залагодити конфлікт і не псувати дитині майбутнє".
Живучи за принципом "мама поплаче і пробаче" підлітки відверто сідають на голову і з часом перестають навіть замислюватися про те, що вони постійно хамлять матері і щодня витирають об неї ноги. А навіщо про це думати, якщо вона все одно все пробавчить, а в разі серйозних проблем зробить все, щоб допомогти і вирішити ці проблеми за дитину?
Ніхто не говорить про те, що потрібно жити накопичуючи образи на власних дітей. Ніхто не закликає в разі найменшого неслуху залишати дитину наодинці з дорослими проблемами. Але доти, доки дитина буде жити зі святою впевненістю, що їй абсолютно все зійде з рук, вона не буде замислюватися про наслідки своїх вчинків. І справа не тільки в хамському ставленні до батьків, які ковтають образи, і мовчки вирішують проблеми підлітка. Річь у тім, що підліток звикає жити, зі святою впевненістю, що батьки пробачать і вирішать абсолютно все. А що, якщо одного разу, він сам створить проблему, яку батьки вже не зможуть розв'язати?