У Сінгапурі зобов'язані за законом, а в США так карають: як за кордоном діти прибирають школи

В Україні постійно точаться суперечки через прибирання та іншу фізичну працю дітей у школах. Чого тільки на уроках не роблять учні – і підмітають, і підлогу миють, і квітники перекопують, і картоплю збирають, підмітають, і підлогу миють.

Якісь батьки обурюються такою практикою, якісь не вбачають у цьому нічого поганого. Хоча освітній омбудсмен Сергій Горбачов категорично заявив – діти у школі мають навчатися, а не працювати.

У світі це питання вирішують по-різному. У Сінгапурі учні за законом зобов'язані прибирати територію школи, у США так карають і виховують, а у Франції взагалі до такої праці не залучають. Про закордонну практику залучення дітей до прибирання школи пише "Освіторія".

Велика Британія: максимум – підтримувати лад

У Великій Британії учні не прибирають. Але нещодавно в кількох школах графства Девон вирішили поекспериментувати і почали залучати дітей до прибирання. Там подумали, що це – чудова можливість знизити навантаження на прибиральника та виховати у школярів любов до чистоти. Учні прибирають лише в класах.

Відео дня

Експеримент викликав бурхливе обговорення в британській пресі. Більшість все ж таки за те, що дітей варто навчати підтримувати лад, але не прибирати. На їхню думку, під час пандемії гігієна у школі – надзвичайно цінна. А діти, по-перше, не здатні прибирати так само якісно, як технічні працівники. По-друге, через допомогу прибиральники можуть розслабитися.

Франція: ніякого прибирання дітьми

У Франції в класах діти не прибирають – за це відповідає школа. Якщо хтось з учнів пошкодив майно чи особисті речі іншої дитини, у багатьох закладах автоматично штрафують батьків. До того ж на суми, що перевищують вартість зіпсованого майна.

Заплатити треба буде, і якщо дитина смітить, бо школі доведиться додатково витрачатися на послуги з прибирання. Для цього батьки сплачують страховку – це гарантує компенсацію.

США: так, але як покарання

У США учні можуть прибирати – але в якості виховного заходу і покарання водночас. Якщо учень насмітив, обмалював парту чи стіни, щось зламав, він має виправити накоєне і ще "зверху" відпрацювати.

Розмалював ручкою парту? Вимиває плями з усіх у класі. Кинув папірець? Замітає весь кабінет. Любителів малювати графіті змушують їх стирати, а потім фарбувати стіни. У деяких школах учнів можуть змусити покарати прибиранням взагалі за будь-яке порушення, не лише пов'язане зі псуванням майна.

Сінгапур: законне прибирання щодня

У Сінгапурі п'ять років тому просто на законодавчому рівні запровадили для школярів обов’язкове відпрацювання на благо школи. Згідно з законом, діти мають прибирати частину території школи, яка закріплена саме за їхнім класом. Це може бути майже будь-яка її частина: клас, коридор, спортзал, двір. До винятків належать санвузли та складні роботи, які вимагають застосування хімічних речовин.

Урядовці вважають, що це виховує в учнях відповідальність, працьовитість і звичку прибирати за собою. Батьки і школярі нібито згодні – принаймні, протестів не було.

Аби дотримуватися закону, учні мають прибирати щонайменше 10 хвилин на день. Але школи на власний розсуд можуть ускладнювати і продовжувати "прибиральні вправи". Адміністрація може вирішувати і те, коли саме діти мають попрацювати над чистотою – до уроків, після чи під час перерви.

Японія: веселе прибирання

Фото японських школярок, які миють туалети, може шокувати європейців. Але більшість дітей люблять наводити чистоту в приміщеннях. Понад те, японці мають право поскаржитися в школі, що там дитину не навчили, наприклад, мити підлогу або що вона не допомагає вдома.

У країні вважають, що у шкільному прибиранні головне – навчити дітей бути повністю самостійними в побуті та вміти працювати в команді, а не чистота.

Щотижня групи учнів отримують нове завдання. Найбільш бажані – доглядати за деревами або годувати тварин у шкільному "зеленому кутку". Однак без уваги не лишається ніщо: хтось має відмити стіни та двері, хтось змахнути пил, хтось – порівняти доріжки у дворі.

Прибирають діти 20 хвилин на великій перерві, після обіду. Учні одягають фартухи та рукавички, беруть віники "дитячого розміру". У цей час грає весела пісня про шкільне прибирання "о-соджі". Для початкової школи влаштовують прибиральні квести з пошуком якихось сюрпризів або змагання з нагородами.

У деяких школах разом з дітьми прибирають і вчителі. Вважається, що якщо разом на колінах вимивати шафи для взуття – це зближує. Ще одна традиція: брати-сестри по віниках, тобто з прибирання. Старшокласників закріплюють за учнями початкової школи, яким вони допомагають впоратися з завданням. У більшості японських сімей лише одна дитина, а така взаємодія, кажуть, навчає піклуватися про менших і дає досвід турботи.

Китай: веселощів немає, але бажання – є

У Китаї діти у школі теж прибирають, щоправда, про веселощі не йдеться. Просто щодня вранці, після зарядки, з 6:30 до 7:00 усі учні одночасно беруться за віники, швабри та ганчірки.

Відповідальність за чистоту у кабінетах повністю покладена на дітей. За кожним класом закріплене своє приміщення – учителі приходять до учнів, а не навпаки. Техперсонал у китайських школах займається коридорами, санвузлами, залами. Але і з цим їм також допомогають школярі – кожен має таке чергування десь раз на місяць.

Під час такого чергування вони можуть ще й роздавати їжу в їдальні, підмітати шкільний двір. А іноді навіть мити вікна на третьому поверсі ззовні без жодної страховки.

Попри все це китайським дітям подобається, що їх залучають до прибирання. Для них це можливість відірватись від уроків, аджезаняття тривають по 10 годин на день. А ще поспілкуватись, особливо з учнями протилежної статі – зазвичай хлопчики і дівчата на перерві один з одним не розмовляють, так не заведено.

Нігерія: навчити чистоти дорослих

У Нігерії сміття вивозять лише раз на місяць, грошей на такі послуги бракує. Загалом у країні важка ситуація з чистотою: люди закопують сміття у пісок, викидають з вікон машин та автобусів. Навіть якщо хтось захоче цивілізованно позбутися обгортки чи недопалку, йому доведеться ще постаратися, аби знайти урну – їх майже немає.

Оскільки і більшості дорослих до чистоти байдуже, дітей до прибирання теж не залучають. Якщо учні (завичай дівчата) і вирішують навести лад, то роблять це не з примусу, а в якості проєкту.

Наприклад, члени організації "Учениці католицьких шкіл Нігерії" утримують у чистоті великий шкільний комплекс. Вони збирають сміття у школі і на її території школи, підмітають і миють підлогу, розставляють ящики та коробки, які можуть заміняти урни. А ще пояснюють іншим, зокрема і дорослим, що забруднення довкілля обертається хворобами.

А що в Україні?

В українських школах до якої тільки роботи не залучають дітей – вони не лише підмітають і миють підлогу у класних кабінетах, а й у дворі білять бордюри, збирають листя, перекопують клумби. Іноді учнів навіть везуть прибирати парки і у поле збирати картоплю чи гарбузи.

Батьки ставляться до шкільної праці по-різному. Хтось категорично проти, хтось вважає, що це дітям йде на користь. Але багато хто щиро дивується, що дискусії можуть бути лише теоретичними. Бо у школах України залучати дітей до праці на вулиці – заборонено законом.

Як йдеться у роз'ясненні освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, дійсно, раніше цілком законно було залучати школярів до прибирання у дворі школи:

• учні 2-4 класів могли прибирати територію школи;

• учні 5-12 класів – могли брати участь у генеральному та щодобовому прибиранні ділянки: підмітати, очищувати від снігу, саджати дерева.

Але з 1 січня цього року набув чинності новий санітарний регламент для шкіл, відповідно до якого прибирання школярами на вулиці стало поза законом. Щодо будівлі школи, то тут теж не так багато варіантів праці.

"Регламент лише створює правило, що учні повинні тримати власне робоче місце в чистоті, прибирати за собою сміття. Робота із самообслуговування має проводитися за участю педагогічних та/або медичних працівників і не перевищувати 1 годину на тиждень", – пояснив Сергій Горбачов.

Він додав, що учні з 5 до 11(12) класів ще можуть поливати рослини та робити вологе прибирання без миючих і дезінфікуючих засобів поверхонь навчальних приміщень – за виключенням вікон та підлоги.

Як повідомляв OBOZREVATEL, учні з села Вілля на Рівненщині у жовтні замість уроків збирали у полі картоплю. Ліцей перейшов на дистанційне навчання, оскільки від коронавірусу вакцинувались менш ніж 80% співробітників. А в багатьох дітей для навчання онлайн не було ні комп'ютерів, ні інтернету.