Відео дня
"У старенькі "Жигулі" встановили сучасний двигун від "Мерседеса". Ігор Лікарчук по пунктах пояснив, що не так з профільною школою в Україні
Український освітній експерт Ігор Лікарчук пояснив, які проблеми має реформа старшої школи. Зокрема, він порівняв її запровадження з тим, коли у радянські Жигулі встановлюють сучасний двигун від "Мерседеса". Так, Міністерство освіти та науки розгорнуло активну кампанію довкола ідеї профільної школи, проте апробація показує, що у межах старої моделі закладу освіти вирішили експериментальним способом "перевірити" новий зміст, який і стає "новим двигуном".
За словами фахівця, в Україні досі ніхто не має чіткого поняття, що таке академічний чи професійний ліцей, немає Типового положення про профільний заклад освіти, як він має функціонувати та якою має бути управлінська і педагогічна логіка. Він зазначає, що сутність профільної школи полягає не лише у переліку предметів та обсягах знань. Водночас, у дописі у Facebook Лікарчук підкреслив, що підтримує ідею профільної школи, адже багатьом старшокласникам немає сенсу мати повну загальну середню освіту, сенсу якої вони не бачать.
"Міністерство освіти і науки розгорнуло доволі активну кампанію з просування ідеї профільної школи. Вебінари, пресконференції, поїздки його керівників регіонами з метою "роз’яснення сутності", численні презентації й публічні монологи з обіцянками раю і кисельних берегів. І все це могло б виглядати переконливо, якби не одне "але". Саме ця апробація сьогодні нагадує не що інше, як спробу в старенькі "Жигулі" радянського автопрому встановити сучасний двигун від "Мерседеса". Чому саме "Жигулі"? Тому що в межах старої, по суті радянської, моделі закладу освіти вирішили експериментальним способом "перевірити" новий зміст. Який і є, образно кажучи, тим новим двигуном", – пише ЛІкарчук.
Він зазначає, що відсутність чіткого уявлення про організаційно-педагогічну модель – лише одна із проблем.
Хто навчатиме випускників гімназій у профільній школі
З початку виникнення ідеї реформи пройшло вже пʼять років, проте досі в українських університетах відсутні освітні програми з підготовки вчителів профільної школи. Крім того, немає й професійного стандарту вчителя й не створено гарантованих механізмів мотивації педагогів до фахової самоосвіти. Водночас, у радянській освіті, коли розпочався перехід до середньої школи, випускники педагогічних вишів отримували диплом, в якому зазначалося "вчитель старших класів".
Педагоги, що нині працюють у школах, не знають, якими будуть до них вимоги, тижневе навантаження та за якими критеріями оплачуватиметься їхня робота. Він пояснює, що ініціатори профільної школи вважають, що у ній зможуть працювати всі, але це не так. Адже, це не підготовка старшокласників до випускного іспиту, а освіта вищого й змістовного рівня, яка вимагає іншого підходу.
"У чиновників на це запитання зазвичай є стандартна відповідь: кращі. І справді, в Україні є величезна кількість сильних, відповідальних і самовідданих учителів. Те, що сьогодні витримує український учитель, здатні витримати лише кращі й найкращі. Але викладання у профільній школі – це інше. Принципово інше. Це не підготовка старшокласників до НМТ. Це освіта вищого технологічного й змістового рівня, яка вимагає іншого світогляду, глибших знань, іншої професійної підготовки", – зазначає Лікарчук.
Учні та їхні батьки
Наступна велика проблема профільної школи – учні та їхні батьки, вважає експерт. За його словами, коли до них дійде, що реформа – це не "косметична зміна", а додаткові три роки навчання, то "малесенькі бруньки з часом перетворяться і на пуп’янки, і на квіти, і, зрештою, на вовчі ягоди", розчарувавшись у реформі.
Крім того, відбуватиметься "масштабна міграція" школярів між закладами освіти, адже вони навчатимуться не у школах пішої доступності від місця проживання, а в ліцеях, які можуть розташовуватися в іншій частині громади.
Водночас, ніхто з учасників процесу не має розуміння про механізм визначення учнів, яких рекомендуватимуть для навчання в академічних або професійних ліцеях. А також, невідомі й критерії та показники, які будуть використовуватися для цього.
"Що буде першочерговим для сортування: знання, уміння чи компетентності? Іншими словами: знання фізіономій історичних осіб (як того вимагає НМТ) чи розуміння сутності та закономірностей історичного процесу (як то має бути після завершення навчання в гімназії)", – пише Лікарчук.
Невідомим також залишається й те, яким чином вдаться змотивувати випускників гімназій йти навчатися у професійні ліцеї. Попри це, освітнє відомство наполегливо взялося за апробацію нового змісту тоді, коли немає ні моделі профільного закладу, ні підготовленого вчителя.
Новий зміст → нові програми → нові підручники → нові бюджетні кошти
За словами Лікарчука, у такій логіці зміст освіти перестає бути педагогічною необхідністю і перетворюється на пусковий механізм бюджетного процесу. А це створює небезпеку, адже відбувається підміна причин і наслідків. Так, підручник мав би стати результатом чітко визначеної моделі школи, а він стає стартом реформи. Фахівець зауважує, що подібні випадки вже були в українській освіті й закінчувалися імітацією змін і розчаруванням.
Нині можна спостерігати лише початки батьківського спротиву, адже їх ставлять перед фактом. Проте коли розпочнеться реалізація реформи у 2027 році, тоді доведеться перевіряти її не на презентаціях, а у реальному житті.
Раніше OBOZ.UA розповідав, що у Полтаві хочуть скоротити кількість ліцеїв більш ніж удвічі через зменшення кількості старшокласників.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!