Відео дня
"Вчитель ходив по класу і шмагав батогом за помилки". Дослідження пояснило, чому в школах Південної Африки досі погрожують дітям побиттям
Тілесні покарання у школах Південної Африки були скасовані у 1996 році, тоді як побиття дітей дорослими перестали мати законність у 1997 році. Проте окремі дані свідчать, що ця практика і досі поширена у багатьох закладах освіти і родинах, адже деякі батьки і вчителі вважають цей спосіб ефективною та нешкідливою формою дисципліни.
Педагогиня-психологиня Сімангеле Майїсела дослідила цю тему у своїй докторській дисертації, інформує Рhys.org. Вона прагнула зрозуміти, як дитинство вчителів та культурний досвід тілесних покарань вплинули на їх використання у майбутньому. А також, як побиття дітей впливають на їхній розвиток.
Майїсела розповіла, що вчителі могли бити дітей за те, що вони відповідають або говорять без дозволу, не встигають вчасно на шкільний автобус. Крім того, у закладах освіти є різні види палиць. Деякі призначені для того, щоб показувати щось на дошці або таблиці, а інші – для заподіяння болю.
Підготовка до тілесних покарань починається з занять раннього розвитку, коли діти вчать руханки, що містять слова "вдар дитину, вчителю". Освітянка підкреслила, що батьки підтримують практику фізичного покарання вчителями своїх дітей.
Водночас, шкільні викладачі, які брали участь в опитуванні, розповіли, що коли вони були дітьми, побиття вдома та в школі було нормальним явищем, а уникнути його було важко, навіть маючи гарну поведінку. Вчителі вважають, що існує прямий звʼязок між цієї формою дисципліни та академічним успіхом. Дехто з педагогів й досі памʼятав те, що "вивчив" напамʼять у дитинстві. А хтось з учасників дослідження розповів, що під час навчання у школі, вчитель ходив по класі, поки учні писали твори, і шмагав їх батогом за помилки. Такий же досвід описували й сучасні школярі, які брали участь в опитуванні.
Вчителі навіть називали тілесні покарання "солодощами", створюючи враження нагороди. Водночас учасники не відокремлювали побиття від процесу навчання. Здавалося, що вони думали про ці аспекти – навчання, навчання та побиття – як про одну діяльність.
Вчителі вважають, що тілесні покарання спонукають дітей зосереджуватися. Усі три покоління вчителів, які брали участь у дослідженні, побиття покарання як нормальне явище. Вони легковажно ставилися до цього принизливого досвіду, сміючись з нього. У психології це ознака подолання труднощів та прийняття. Кілька вчителів говорили про це як про частину своєї культури. З усіх опитаних дітей лише одна зазначила, що побиття змусило її задуматися про те, чому вона вчинила те, що вчинила.
У висновках експертка зазначила, що громада, де вона проводила дослідження, розглядає тілесні покарання, як звичайний інструмент виховання дітей, а вчителі вважають, що побиття викликають у школярів бажану поведінку. Проте самі ж учні, найчастіше, не розуміли, що саме не так з їхньою поведінкою, а лише намагалися уникнути фізичного болю.
У класі, де діти намагаються уникати болю та насмішок, виникає страх і тривога, яка заважає школярам обробляти думки, гальмуючи розвиток і навчання. Це може вплинути на розвиток психологічних функцій, пов'язаних із дисципліною, таких як вирішення проблем, саморегуляція та ініціативність, зазначає фахівчиня.
"Використання тілесних покарань як дисциплінарного заходу позбавляє дітей можливості самостійно відкрити для себе, що є істинним і правильним, а також знань і досвіду, які їм знадобляться в дорослому віці", – резюмувала Майїсела.
Раніше OBOZ.UA розповідав про приватні школи в Сомалі, де дітей бʼють палками, замість книг – дошки, а вчителям дарують верблюдів.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!