Жахливий туалет у школі – хто винен і що робити. Інструкція від освітнього омбудсмена

У 380 школах діти ходять в туалети на вулиці

В Україні зараз у майже 400 школах учні змушені користуватися туалетами на вулиці. І це неповні дані, оскільки не всі ОДА надали інформацію, деякі повідомили неповну інформацію або ж таку, що не відповідає дійсності.

До того ж деякі школи, навіть маючи теплі вбиральні, зачиняють їх – і змушують дітей все одно користуватися вуличними. OBOZREVATEL дізнався в освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, чому у 2021 році не всі українські школярі мають доступ до теплих туалетів, хто за них має відповідати і куди звертатися батькам.

Що з туалетами у школах

441 навчальний заклад без внутрішніх вбиралень – стільки в Україні нарахували в офісі освітнього омбудсмена станом на 16 серпня 2021 року:

Відео дня
  • школи – 380;

  • дитячі садочки – 10;

  • заклади позашкільної освіти – 22;

  • заклади професійно-технічної освіти – 28;

  • заклади спеціальної освіти – 1.

Однак таких закладів точно більше – на запити офісу надали неповну інформацію або геть не відповіли департаменти освіти Київської, Харківської та Львівської областей.

Туалет у школі №4 в Червонограді, Львівська область.

На момент запиту OBOZREVATEL оновлених даних від департаментів цих трьох областей освітній омбудсмен не отримав. А ще співробітники офісу виявили, що деякі з отриманих даних не відповідають дійсності. Це стало відомо завдяки скаргам батьків школярів, які вони можуть лишати у спеціально створеній для цього Google-формі – таким чином в офісі намагаються зібрати якомога детальнішу інформацію щодо ситуації з вбиральнями.

За три роки, з 2019 по 2021 рік, кількість шкіл без внутрішніх вбиралень зменшилася лише на близько 4%. Кількість закладів позашкільної та професійно-технічної освіти майже не змінилася.

Коли починаються дощі, до туалету ще й стає складно дістатися
Шкільний туалет у селі Поляниця Івано-Франківської області

За словами Сергія Горбачова, батьки постійно скаржаться на облаштування вбиралень. Найчастіше скарги стосуються:

  • розташування вбиралень на вулиці;

  • неналежного облаштування санітарних вузлів, зокрема відсутності кабінок чи дверцят до кабінок;

  • відсутності гарячої води або водовідведення зовсім;

  • відсутності санітайзерів;

Також були скарги на ситуації, коли внутрішній туалет є, але він зачинений, і дітей все одно змушують ходити до вуличної вбиральні. Ще є випадки, коли ходити до туалету у будівлі дозволяють лише учням початкової школи.

Хто відповідає за туалети у школах

Головне, що треба знати батькам, – за туалети у навчальних закладах відповідає місцева влада. Це її обов'язок, – зазначає освітній омбудсмен Сергій Горбачов.

"Законом України "Про освіту" визначено, що утримання, розвиток, матеріально-технічне забезпечення закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти здійснюється за кошти засновника, тобто – органів місцевого самоврядування", – каже освітній омбудсмен.

Тому якщо у школі чи іншому закладі освіти (крім вищої) немає туалету всередині будівлі, там немає кабінок, дверцят чи є якісь інші проблеми – треба звертатися до засновника. Це можуть зробити як батьки, так і керівник закладу.

Те, якими саме мають бути туалети у школах, визначено у Санітарному регламенті для закладів загальної середньої освіти, який набув чинності 1 січня 2021 року.

Туалет у Лугівській гімназії, Івано-Франківська область.

Згідно з регламентом, туалети у школах, зокрема:

  • мають розташовуватися лише у приміщенні;

  • у них мають бути паперові або електрорушники, рідке мило, туалетний папір;

  • мають бути кабінки;

  • у кабінках мають бути дверцята: непрозорі, заввишки не менш ніж 1,5 м та такі, що замикаються зсередини (і в туалетах для хлопчиків, і в туалетах для дівчаток). Між кабінками мають бути непрозорі перегородки заввишки не менш ніж 1,75 м на відстані 0,1 м від підлоги.

Хто має платити за облаштування туалетів у школах

Іноді бажання облаштувати нормальний туалет для учнів є, а от грошей – ні. Але домогтися фінансування можливо. Відповідно до закону, виділити гроші на будівництво, реконструкцію чи ремонт вбиралень можуть:

  • місцева влада (засновник закладу освіти) зі свого бюджету;

  • обласні державні адміністрації з бюджету області.

Ще можна використовувати на такі роботи залишки освітньої субвенції.

"Залишки коштів за субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і використовуються у наступному бюджетному періоді з урахуванням цільового призначення субвенції. Це передбачено Порядком та умовами надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам",– зазначає Сергій Горбачов.

У школі в Лисичанах на Львівщині відремонтували туалети - за понад 500 тис. грн

Крім того, в Україні є спеціальні державні програми. Наприклад, у 2019 році запрацювала програма "Гідність дитини" – у 2020 році на її виконання виділили 55 млн грн із держбюджету. За ці гроші планували облаштувати теплі вбиральні у 100 школах 11 областей України.

Але, зазначає освітній омбудсмен, переоблаштовували лише ті школи, в яких навчалося не менше 20 учнів 1-4 класів.

Чому в Україні існує проблема вуличних туалетів у школах

Найскладніше вирішити проблему з вбиральнями в закладах сільської місцевості, каже Сергій Горбачов.

"У деяких закладах освіти така вбиральня не була передбачена проєктом ще з моменту заснування закладу, тому побудувати її там просто неможливо", – розповідає освітній омбудсмен.

Він навів приклад такої школи у селищі на Луганщині. Але, каже Горбачов, там зовсім не народжують дітей, тому її реорганізуть. А дітей підвозитимуть до іншої школи – де є сучасні умови для навчання.

А іноді внутрішні вбиральні є, але вони не працюють, бо немає ані водопостачання, ані каналізації. Горбачов навів дані Держпродспоживслужби, відповідно до яких станом на 2 серпня 2021 року 4018 закладів освіти в Україні користуються водою з колодязів.

Але найбільші проблеми – гроші, комунікація та оформлення паперів, зазначає освітній омбудсмен.

"Батькам та директору потрібно провести правильну та наполегливу комунікацію із засновником, а засновнику переглянути бюджет й можливості, де знайти кошти, для чого теж необхідна якісна комунікація. Потім готується проєктно-кошторисна документація, проводяться закупівлі, розпочинаються й тривають ремонтні роботи. А залежно від будівлі закладу, від того, чи є каналізація, ці роботи можуть тривати до кількох місяців, а то й більше" – пояснив Сергій Горбачов.

Освітній омбудсмен зазначив, що буде звертатися до органів місцевої влади з проханням посприяти виділенню коштів там, де це можливо. А ще – до Міністерства освіти і науки із пропозицією ініціювати нові держпрограми для облаштування вбиралень.

"Сподіваюся, що спільними зусиллями МОН, місцевої влади та вимогливості батьків щодо належного облаштування вбиралень ми зможемо подолати це ганебне явище, яке принижує гідність дитини", – наголосив освітній омбудсмен.

Раніше OBOZREVATEL повідомляв: