Украинцы предложили альтернативные версии Радиодиктанта 2025: Евгения Кузнецова подхватила тренд

Несмотря на то, что со дня написания Радиодиктанта национального единства 2025 прошло уже несколько дней, обсуждение текста, который был написан писательницей Евгенией Кузнецовой, только набирает обороты. Теперь украинцы предлагают альтернативные версии.

В сети уже появился вариант с Тернопольщины, а сама автор подхватила тренд и опубликовала закарпатскую и криворожскую версии. Подробнее читайте в материале OBOZ.UA.

Пользователь социальной сети Facebook Владимир Гевко написал пост, в котором опубликовал текст радиодиктанта, если бы он был написан от прихода Теребовлянского района (Тернопольская область).

Треба жити!

Жити треба слічно: смажити каляфьори, пуцувати мешти, шанувати стрийка.

Хто жив, той жиє! Не легонько, не дрібку, не то ся зробить. А правдиво! Вже!

Треба пасти корову, копати бараболю, бавитисі з пісєтками в стодолі і замітати подвір’я. Казати бабі, шо ти її любиш, бо завтра принесуть пенцію. Треба вудити шинку і варити гижки на празник.

Треба любити свою хату, бо ти є господар і ґазда! І навіть якщо не всі видят шо в тебе на подвіру – там має бути чистенько, як бог приказує. Бо ти не оферма якась і не потороч. Треба офірувати кров і пеньонзи, і може з ними в чиєсь серце втрафлять слова "брайтрура", "мішіґіне" і "полярис". І "цєпє"! То таке саме, як пулітко, но від курки.

Тре' вставати з-за столу і цілювати дружку, якшо тебе взяли старшим дружбою і співати многая літа кухарці. Голосно. Нема часу стидатися. Життя втікає, як діти з колгоспного гороху, шо зобачили бобіка. Правдивим є тільки то, шо можна помацати руками – новий ксьондзовий фелон на Різдво в церкві, шість корців пшениці за пай від фермера і 500 євро з цьотчиної передачі з Італії.

Часом треба пустити сльозу, коли годен. За всьо, шо з нами не мало трафитись. За то, шо гудит посеред ночі, заким ті диявóли запускают по нас ракети.

Вони хочут, аби нас гет трафив шляк і ми перестали мити вікна перед Великоднем. Але ми будем жити файно, шанувати Христа і ходити в неділю до церкви.

Сама же автор также не осталась в стороне этих бурных обсуждений и опубликовала на своей странице альтернативную версию, если бы она была написана по-закарпатски и по-криворожски.

Треба жити!

Жити мусай ипно: ходити на гриби, шпацирувати красно по корзові, варити палинку і печи баньки на шпорі…

Мусай жити! Не помали, не піціцько, не післявчора! Фурт! Нись! Мусай шкомтати мацура за черево, ходити на яфини, передавати шовдарь леґіням на войну, уладжувати хижу і чинити сиринчу, тим ко коло нас. Мусай взяти на ся файноє шатя, і веричи гроші на Мукачівські дрони MyDrons, а й щи – шурігувати листя і упозірувати у яркові гистині, бо дітвак ся узвав, шо завтра треба на урок.

Мусай любити свою хижу, даже кіть она не наохтема і докус у чужому краю - і чуєш її лим у сирці. Мусай здавати кров, і може кось утямить, шо вто такоє "пітятко", "сарачатко" авадь "струк".

Мусай цілюватися, се бізівно. І все уповісти шо думаш. Ниє часу онаджитися. Життя утікать од нас ги вітер на вігорлаті. Лим то шо не мож покивати, зопстанеся з нами – памнятай, люби і радуйся. Щи мусай ривати, коли годенісь. За усьо, шо не мало ся з нами стати. За те шо ми тямиме, ко майліпший Мадяр і чуєме "братську" брехню ще до початку бесіди.

Немза хоче аби ми жили в суєті-гризоті, а наші дітваки вадилися "по-руськи". А ми будемо жити фосо, ай зато, не тямлючи на гісторію, бо так має боти для нас і наших "пітяток".

Нада жить!

Ни ото як здрасті, ни чучуть, ни потом. По-людськи! Січас! Треба розмазувать котів, везти собачат з фронту на сидячом поїзді, нада робить рімонт і радувать своїх. Треба куплять блістящі плаття і здєльні купальніки, но ни на всі гроші – нада ще оддавать шось на армію, а ще – ходить у балці коло ставка рицця у бурʼянах.

Нада любить, де живеш – даже якшо це ни навсігда. Треба здавать кров, бо шо тобі, жалко, чи шо? І тоді хтось як і ти полюбе слова: "ходю", "перве", "ловкий"…

Нада цілувацця, коли получаїться і казать усе прямо, а не викаблучувацця. Бо жизнь одна – р-р-раз і нима! Ни вспієш і оком змигнуть, як уже досвідання. Помни хароше, люби й веселись, пока можеш.

Не гріх і поплакать. Бо цього усього ни должно було буть! Ми не должни були знать, як реве та желізна падлюка.

Рускі хочуть, шоб ми були ото як вони: вєчно гризлись як собаки. Но нє. Ми будем жить ради тих, хто балакатиме по-нашому даже тоді, коли ми уже вмрем.

Ранее OBOZ.UA писал о том, что был обнародован оригинальный текст Радиодиктанта 2025.

Только проверенная информация у нас в Telegram-канале OBOZ.UA и Viber. Не ведитесь на фейки!