Чи мають право відрахувати з університету "за гуртожиток": розбираємо кейс студента НАУ

Порушення правил проживання в гуртожитку або умов освітнього договору не може бути підставою для відрахування із закладу вищої освіти. Відтепер виш має право розірвати контракт зі студентом лише у разі несплати за навчання або академічної недоброчесності.

Відео дня

Про це розповів доктор філософії з права та виконуючий обовʼязки ректора Національного університету фізичного виховання і спорту Олександр Пижов у блозі Освіта.ua. Він зазначив, що був залученим експертом у провадженні, яке стосувалося рішення Конституційного Суду України (КСУ) щодо умов відрахування із вишів.

Відтак, заклади вищої освіти більше не можуть використовувати широке трактування "порушення умов договору" як універсальну підставу для виключення. Згідно з документом, проживання в гуртожитку – це житлові відносини, тож якщо студент порушує правила, його можна виселити, але це не має стати причиною позбавлення конституційного права на освіту.

Приводом для рішення стала історія студента Національного авіаційного університету (НАУ) Володимира Падєріна, якого відрахували з бюджету через "порушення правил проживання в гуртожитку". Виш посилався на пункт договору, де здобувач освіти зобов’язувався дотримуватися правил розпорядку, а будь-яке порушення вважалося "невиконанням умов контракту".

Сам Падєрін вважав таке відрахування незаконним, тому звернувся до суду. Справа пройшла всі рівні правосуддя. Так, Апеляційний суд ухвалив рішення на користь НАУ, проте Конституційний визнав таке тлумачення закону невірним.

Юридична пастка двох договорів

КСУ роз’яснив, що в системі вищої освіти існують два типи документів, які часто плутають:

Договір про навчання: регулює освітній процес (програми, іспити).
Договір про оплату послуг: стосується виключно фінансів.

Відрахування за "порушення умов договору" (ст. 46 Закону Про вищу освіту) стосується тільки фінансової частини. Не заплатив — відрахували. Усі інші пункти, які університети "вписували" в договори (про мораль, поведінку в гуртожитку чи пожежну безпеку), не можуть бути легальною причиною для виключення.

"Виходило, що студента можна було відрахувати за будь-що – аби тільки це "будь-що" було вписане в договір. Шумів у гуртожитку? Порушив умови договору. Порушив правила проживання? Теж підстава. Логіка саме така – і вона часто застосовувалася на практиці. Конституційний Суд України однозначно зупиняє цю практику", – пише Пижов.

Саме тому Конституційний Суд України вказав у справі Падєріна, що апеляційний суд розтлумачив закон неправильно.

Водночас КСУ не скасував пункт 5 частини першої статті 46 Закону України "Про вищу освіту". Він визнав його таким, що відповідає Конституції України. Але одночасно пояснив, як цю норму треба розуміти – і як категорично не можна. Так, норма залишається в законі, але Суд дає їй єдине правильне конституційне значення. Відтепер усі університети, суди та органи влади зобов’язані дотримуватися саме цього значення.

Студент — це споживач, а не працівник вишу

Апеляційний суд у справі Володимира Падєріна кваліфікував відповідальність студента як дисциплінарну. КСУ пояснив, що дисциплінарна відповідальність у юридичному розумінні існує лише в двох контекстах – трудових відносин і державної служби. Студент не є працівником університету і не перебуває на державній службі. Тому механізми трудового дисциплінарного права до нього не застосовуються.

КСУ чітко розмежував два законні види відповідальності студента. Так, допустимі лише два види відповідальності: академічна (за плагіат чи незадовільне навчання) та цивільно-правова (за невиконання фінансових зобовʼязань за договором про оплату).

Водночас, університет і студент – нерівні учасники відносин, адже виш домінує, бо складає договір, встановлює правила, застосовує санкції. Тоді як здобувач освіти найчастіше просто підписує те, що йому дають, не маючи реальної можливості змінити умови. Тому до відносин "ЗВО – студент" тепер застосовуються стандарти захисту прав споживачів.

"Під час підготовки свого експертного висновку у цьому провадженні я звертався за консультацією до одного професора економіки, який має безпосереднє відношення до захисту прав споживачів, – і його позиція лише підтвердила: з економічної точки зору студент є класичним споживачем послуги, а отже, заслуговує на відповідний рівень правового захисту", – пояснює Пижов.

Що змінюється на практиці

Для студентів: у разі відрахування з посиланням на "порушення умов договору" за щось інше, ніж несплата за навчання – це незаконно. Здобувач освіти має право оскаржити таке відрахування, посилаючись на Рішення КСУ.

Для вишів: типові договори про навчання, які містять широкі переліки обов’язків студента з прив’язкою до можливості відрахування, більше не відповідають конституційному тлумаченню закону. Їх потрібно переглянути і привести у відповідність.

Для судів: рішення КСУ є обов’язковим і остаточним. При розгляді будь-якого спору про відрахування студента необхідно визначати правову природу застосованої відповідальності і перевіряти її відповідність тим межам, які встановив Суд.

Справа Падєріна тривала чотири роки (строк навчання на бакалавраті), де він боровся за право вчитися там, куди вступив на законних підставах. КСУ вперше на найвищому юридичному рівні сказав те, що насправді завжди випливало з Конституції України, але роками не застосовувалося на практиці: право на вищу освіту – це конституційне право, і воно не зникає після підписання договору з вишем.

Раніше OBOZ.UA розповідав, куди вступати на бакалаврат у 2026 році.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!