Дистанційка по-американськи: чому у США вчителі вважають, що їх кинули на амбразуру

Навчання під час пандемії стало тяжким випробуванням для американських вчителів

Пандемія коронавірусу примусила країни в усьому світі шукати спосіб навчати дітей, і робити це безпечно. Очевидним рішенням стало дистанційне навчання, яке досі у шкільній освіті практично не використовували.

Таким шляхом пішли і в США. Здавалось, що в такій розвиненій країни всі процеси налагодять швидко та якісно. Але вчителі зіткнулись з безліччю проблем, багато з яких до болю знайомі їхнім українським колегам. Американським освітянам довелось давати раду великим навантаженням, повільному інтернету, знеціненню як їхнього досвіду, так і їхньої праці. Не кажучи вже про вимушену роль буфера для незадоволених батьків.

Відео дня

Як американські вчителі переживають дистанційне навчання, дізнались дослідники Массачусетського технологічного інституту (США). Про результати опитування пише "Освіторія", а OBOZREVATEL – переповідає головне.

Розроблення уроків – задарма, а за інтернет – ще й доплачувати

Найголовніша скарга вчителів – їх жодним чином не залучали до розроблення освітньої політики після початку пандемії, хоча саме вони мали нести на собі тягар нової освітньої реальності. Більшість опитаних казали, що дослідники – це взагалі перші, хто поцікавився їхньою думкою про дистанційне навчання.

Коли освітян просили описати одним словом їхні відчуття від роботи під час пандемії, вони обирали "розчарування". Частина вчителів відчуває професійне вигорання.

Дистанційне навчання стало стресом не лише для дітей та батьків, а й вчителів

Вони розповіли, що зіткнулись з безліччю проблем – і мали вирішувати їх самі. До того ж вчителі не отримували за свою надзусилля ні фінансового заохочення, ні подяки. Понад те, навпаки – додаткові витрати і критику. Зокрема, вчителі навели такі приклади:

  • доводилося у вільний час безоплатно розробляти нові підходи до викладання – їм давалося, ніби їх "кинули на амбразуру";

  • адміністрації вимагали дистанційно працювати саме з приміщення школи, хоча самі сиділи вдома, як і учні;

  • під час занять були постійні проблеми з інтернетом, заняття доводилось скасовувати;

  • доводилось за свої гроші доплачували за більш швидкий інтернет.

Спочатку сама необхідність проводити дистанційні уроки замість звичних викликала у вчителів величезний стрес. Частина вчителів сказали дослідникам, що пішли у сферу освіти не для того, щоб цілий день дивитися на монітор.

Вчителі як буфери для негативу батьків

Додавало стресу вчителям і те, що вони вимушенко стали "буферами" для всього негативу від батьків учнів. На початку запровадження дистанційного навчання освітяни отримували багато подяк – коли батьки усвідомили, наскільки тяжку роботу ті виконують.

Але згодом вектор змінився. Батьки почали знецінювати роботу вчителів, мовляв, все і так добре, навіщо взагалі ходити до школи – все одно вони вдома своїх дітей навчають. А роботу вчителів стали порівнювати з роботою нянь.

Спочатку батьки зрозуміли, яка важка праця у вчителів. А потім стали знецінювати онлайн-викладання.

Ще освітян почали підозрювати в тому, що вони самі хочуть якомога довше лишати дистанційний формат – бо завдяки цьому мають багато вільного часу. Хоча в реальності вчителі почали працювати більше, бо підготовка онлайн-уроків зибарє більше часу. Не кажучи про те, що батьки та учні через розмиття кордонів школа-дім ще й дзвонили після занять з усілякими запитаннями.

І це ще не все, за що батьки критикували вчителів. Чимало звинувачень було за:

  • недостатньо високі показники вакцинації серед педагогів;

  • нерівний доступ до навчання родини, в яких не було гаджетів для онлайн-навчання чи спокійного місця для занять вдома.

При цьому загалом у США, згідно з результатами дослідження, 78% родин були "задоволені" або "дуже задоволені" навчанням. Але кожен вчитель на практиці більше стикався з критикою, ніж отримував підтримку.

Більшість вчителів проти змішаного формату, але їхньої думки ніхто не запитав
Три помилки з дистанційкою – погляд вчителів

Педагоги назвали три типові помилки, які робили влада та адміністрації шкіл під час організації "пандемічного" навчання.

Перша помилка. Для вчителів не створили можливості підвищувати кваліфікацію для кращої якості онлайн-викладання. Педагогів в першу чергу навчали, як користуватися конкретними додатками, програмами. Вебінари відбулися із запізненням, коли вчителі вже навчалися усього навпомацки на практиці. А головний попит був на:

  • педагогічні практики для онлайн-уроків;

  • віртуальну педагогіку.

Друга помилка. Думки вчителів не питали. Наприклад, найбільше нарікань було на змішану форму навчання – поєднання онлайн та офлайн-формату на одному уроці. Як пояснили опитані викладачі, вони просто не можуть розірватися і приділяти увагу учням у класі та учням "на екрані". До того ж треба одночасно застосовувати дві розробки уроків (офлайн та онлайн) на одному занятті.

Третя помилка. Знецінювати результати дистанційного навчання. Учні гірше склали тести з математики та англійської мови, і після цього в США поставили під сумнів ефективність онлайн-навчання. Лунають ідеї про те, щоб повторно вивчати пройдені на дистанційці теми очно, створювати літні школи, надавати додаткові консультації.

Вчителі хочуть, щоб оцінювали не лише результати тестів, а й нові навички дітей

Вчителі ж вважають, що треба зважати на успіхи дітей у тому, що раніше взагалі не оцінювалось. Наприклад, самостійнйсть, дисциплінованість, вміння керувати собою, навички використання технологій, соціально-емоційна компетентність. А такий критичний підхід знецінить зусилля та досягнення і викладачів, і учнів.

Про дослідження

Вчені Массачусетського технологічного інституту (США) на чолі з директором лабораторії MIT Teaching Systems Джастіном Рейчем провели опитування у квітні-травні 2021 року. Опитали 57 педагогів, які працюють у школах різної форми власності, викладають дітям різного віку, у різних форматах та різні предмети.

  • чотири з п’яти шкіл, де працюють опитані вчителі, – державні, решта – приватні;

  • вчителів із початкової та старшої школи — по 42%, решта викладають у середній школі;

  • серед опитаних найбільше викладачів мови, математики, історії та соціальних наук;

  • 20% дистанційно навчали школярів тривалий час, 35% – короткотерміново, 45% – викладали за змішаною формою навчання.

Як раніше повідомляв OBOZREVATEL:

  • Понад половина українців негативно ставляться до дистанційного навчання. І чим більше з ним стикаються, тим більше серед них незадоволених таким форматом. Порівняно з минулим роком зросла і кількість українців, які вважають онлайн-навчання небезпечним для психіки дітей.

  • В Україні – бум на приватні дистанційні школи. Багатьом батькам не подобається ні якість організації навчання на "дистанційці", ні якість знань. Тому деякі почали замислюватись про альтернативні форми навчання, і одна з таких – приватні дистанційні школи.

  • У США вчителька початкових класів звільнилася через онлайн-навчання: деякі діти навіть не можуть написати своє ім'я, а робота вчителя стала схожою на роботу няні. Останньою краплею для Марбет Шилл стала вимога здавати тест на COVID тільки в певних лабораторіях.