Сексуальна освіта в Україні: що це таке та чому вона важлива під час війни

Сексуальна освіта передбачає вивчення когнітивних, емоційних, фізичних і соціальних аспектів сексуальності. Тамара Харчилава, координаторка адвокації потреб підлітків громадської організації "Феміністична майстерня", розповіла, в якому стані нині перебуває цей напрям в Україні та чому важливий його розвиток.

Своїми думками фахівчиня поділилася з Гал-інфо. Про особливості статевого виховання та його роль у шкільному житті читайте далі.

Сексуальна освіта має на меті наділити знаннями, навичками, ставленням і цінностями щодо свого здоровʼя, добробуту й гідності дітей та молодь. Зокрема, такі знання допомагають розвивати стосунки, побудовані на шануванні, та зрозуміти, як вони впливають на добробут і забезпечення прав. Такі положення визначені ЮНЕСКО.

Зокрема, знання з такого предмета дають розуміння щодо таких цінностей, як повага, відсутність дискримінації, рівність, емпатія, відповідальність і взаємність. Завдяки цьому зміцнюються здорові цінності відносно свого тіла, статевого дозрівання, стосунків і сімейного життя.

Відео дня

В Україні окремого предмета зі статевого виховання немає, проте петиція про його впровадження набрала необхідну кількість голосів. На неї відреагували й у Міністерстві освіти й науки України, там, зокрема, зазначили, що статева освіта внесена в зміст обов’язкових навчальних предметів "Я досліджую світ" (1-4 класи), "Основи здоров’я"/"Здоров’я, безпека та добробут" (5-9 класи), "Біологія" (8-11 класи).

Проте очільник Міносвіти зазначив, що в країні мають відбуватися зміни щодо цього питання й у майбутньому передбачається окремий курс, створений із використанням досвіду програм європейських країн у сфері статевого виховання.

Тамара Харчилава розповідає, що в Україні сексуальна освіта в школах, яка відповідала б міжнародним стандартам, відсутня. Вона також додає, що підтвердженням цьому є спалахи сексуального насильства серед молоді. Зокрема, наводить як приклади три випадки: стосовно насилля над 11-річною дівчиною на Київщині, 14-річною на Закарпатті й історію з організацією п'яних вечірок у Києві.

Ці випадки свідчать про брак знань у сексуальній освіті, фізіології, психології й відчутті кордонів. Експертка додає, що в українській системі освіти існують прогалини щодо дотримання стандартів, визначених ООН.

Зокрема, в підручники середньої та старшої школи не внесено такі теми:

• дискримінація та стигма за ознаками відмінностей;
• недоторканість і приватність тіла, згода на секс;
• гендерно зумовлене насильство;
• шкідливість сексуально відвертого контенту в інтернеті, безпека спілкування телефоном та в інтернеті;
• контрацепція;
• сексуальні та репродуктивні права людини, їхні порушення та захист;
• гомофобія, трансфобія та інші.

Харчилава додає, що в підручниках, за якими вчаться українські школярі, може міститись інформація, яка не відповідає стандартам ООН і негативно впливає на дітей. Зокрема, наводить як приклад "Основи здоровʼя" для 8 класу, де зміст переповнений гендерними стереотипами і розповідями про віктимну поведінку.

"Трапляється, що дівчата поводяться легковажно, фліртують з випадковими знайомими. Така поведінка може спровокувати чи не найтяжчий злочин – сексуальне насилля. Психологічна травма, що її зазнає жертва сексуальних злочинів, залишається надовго. Варто навчитися не провокувати злочинця та протидіяти сексуальним домаганням", – цитує книгу.

Фахівчиня додає, що такі пояснення спонукають до самозвинувачення, яке особливо шкідливе під час війни. Адже такі слова можуть посилити травму дівчат, які постраждали від сексуального насильства російськими військовими.

Харчилава підкреслює, що до повномасштабної війни Росії проти України кожна пʼята дитина стикалася з наслідками сексуального насильства, проте нині ситуація стала ще гіршою. Це відбувається також і через агресивне пропагування сексу.

Зокрема, експертка наводить як приклад опитування, згідно з яким 87% молоді дізнається про сексуальність з інтернету, 40% з яких бачать вперше порно у віці 8-10 років. За її словами, така статистика має спонукати до комплексної сексуальної освіти у школах. Адже, за досвідом західних країн, такі дії допомогли зменшити кількість ранніх статевих контактів, зокрема у Нідерландах, де середній вік першого сексу становить 18 років.

В Україні ж, за словами Харчилави, через відсутність статевого виховання дівчата мають перший секс у 15, а хлопці у 14 років, що призводить до збільшення випадків підліткової вагітності. Зокрема, у тих же Нідерландах, такий показник один із найнижчих у світі – 9 із 10 підлітків користувались засобами захисту при першому статевому акті.

Згідно з дослідженнями американського науковця Дугласа Кірбі, секс-освіта не прискорює початок статевого життя, а навпаки, сприяє зменшенню ранніх та незахищених статевих актів. Такі висновки він зробив, проаналізувавши досвід 97 країн світу.

Експертка також наводить як приклад досвід європейських країн, серед яких Україна лідирує у масштабах поширення ВІЛ. А там, де присутнє статеве виховання, знижений рівень підліткових абортів.

"Україні статева освіта потрібна, бо в суспільства на це є запит – петиція про впровадження обов’язкового статевого виховання є тому підтвердженням. Окрім того, сексуальна освіта є обов'язковою майже в усіх країнах ЄС. Тож впровадження сексуальної освіти допоможе нам інтегруватися до освітнього європростору", – зазначає Харчилава.

Вона додає, що відсутність сексуальної освіти серед українських підлітків негативно впливає на доступ до наукової та верифікованої інформації про секс та репродуктивне здоровʼя. Також підкреслює, що не мають необхідних навичок у викладанні такого предмета і вчителі, яким недоступні методики й інструменти.

За словами Харчилави, поки в Україні немає державного стандарту, потрібно пропагувати тренінги для освітян, який забезпечує громадський сектор. Зокрема, такі організації можуть користуватися іноземними навчальними матеріалами в період, поки в країні приймають освітній стандарт.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що повинні знати батьки, перш ніж дати дитині телефон.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!