Діти гуляють по 7 годин, домашнє навчання під забороною і мільйонні штрафи за прогули. "Шведський тато" – про освіту в Швеції та українську мову вдома

Шведський юрист і політолог Якоб Дангур веде блог в Instagram під ніком "шведський тато", де спілкується зі своїми трьома дітьми виключно українською. В ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA він розповів, чому вирішив щодня вчити та використовувати нашу мову, що найбільше відгукнулося йому в Україні під час життя тут із майбутньою дружиною та які аспекти вивчення виявилися найскладнішими.

Крім того, Якоб поділився цікавими фактами про Швецію: заборона домашнього навчання, семигодинні прогулянки на свіжому повітрі та те, якими діти виходять зі шведських садочків. Також читайте про уроки виживання в школі, несподівано важливий навчальний предмет і штрафи у понад три мільйони гривень за прогули.

– Пане Якобе, як ви познайомилися зі своєю майбутньою дружиною?

– Це дуже цікава історія. Я приїхав до Києва у 2015 році – саме там ми зустрілися й закохалися одне в одного. Потім я майже рік прожив в Україні, оскільки ми чекали на дозвіл для неї на проживання у Швеції, хоча спершу думали, що цей процес забере лише кілька місяців. Зараз наш вибір здається цілком логічним, мабуть, це доля. Крім того, у нас одразу збіглися цінності. Дружина завжди глибоко цікавилася українською культурою і зуміла захопити нею й мене. Я надзвичайно щасливий, що все склалося саме так.

– Що ви знали про Україну до того, як відвідали її? Які українські звичаї та традиції вам найбільше відгукнулися?

– Я завжди дуже цікавився спортом і пригадую, як уперше побачив Україну на телебаченні, коли Інеса Кравець установила світовий рекорд із легкої атлетики 1995 року в Гетеборзі, у Швеції.

Щодо традицій, то мені найбільше відгукнулися повага до літніх людей в Україні та особливий зв'язок між бабусями й онуками. Досить цікаво у вас святкують Різдво й Великдень, також я знаю про свято Івана Купала. А ще 2014 року я відвідував курс лекцій про Україну в Стокгольмському університеті. Там розповідали про давній звичай, коли дівчина дає гарбуз хлопцеві, за якого не хоче виходити заміж. Саме ці лекції змінили мій фокус із вивчення російської мови на українську.

У нас у Швеції нічого схожого й близько немає (усміхається). Мені загалом дуже сподобалося жити в Україні. Ми встигли пожити в різних місцях: у Чернівцях, Києві та в Рокитному на Рівненщині.

– Чому ви вирішили вивчати українську мову?

– Я цікавлюся іноземними мовами, свого часу вивчав арабську, німецьку, французьку та турецьку. Також самостійно вчив російську, завдяки якій і відкрив для себе українську мову – вона мені сподобалася значно більше.

– Що для вас було найважчим у вивченні української мови? Найчастіше чую від іноземців, що це відмінки.

– Спочатку я також думав, що відмінки, адже ні в моїй рідній мові, ні в інших, які я вивчав, їх немає. Але найважчою для мене виявилася система видів дієслова, хоча вона й дуже зручна та цікава. Наприклад, їсти – поїсти. Для моєї дружини це природно, вона ніколи не замислюється над феноменом доконаного й недоконаного видів. А от для мене це справжній виклик (усміхається). А ще українська мова настільки багата, що мені інколи просто бракує слів, аби висловити всі відтінки значень.

– Скільки часу ви вже вивчаєте українську мову?

– Активно – близько трьох років. Коли я майже рік жив в Україні, то лише чув її навколо, але оскільки працював віддалено на шведську компанію, потреби вчити мову не було. Зараз я намагаюся щодня розмовляти українською з дітьми, а також спілкуватися нею, коли ми зустрічаємося з українськими друзями. І це для мене абсолютно новий досвід.

– Пане Якобе, у вас троє дітей. Поговорімо про дошкільну та шкільну освіту у Швеції. З якого віку малечу зазвичай віддають до дитсадка?

– Садочок можна відвідувати вже з одного року, але це за бажанням. Обов'язковим є навчання у школі, туди діти йдуть із шести років. Наша старша донька, наприклад, пішла в садок у два роки, середній син – майже в півтора, а найменша – ближче до двох років. Тобто це суто вибір батьків. За особливих обставин дитину можна віддати й з десяти місяців, але не раніше.

Ясельних груп у нашому розумінні тут немає, адже у Швеції декретна відпустка триває 480 днів на обох батьків, і кожна родина розподіляє її по-різному. Зазвичай найбільші виплати нараховують протягом першого року, а загалом використовувати декретні дні можна, аж поки дитині не виповниться 12 років. Проте є умова: до чотирьох років потрібно витратити так, щоб на майбутнє залишилося не більше як 100 днів.

– Чи є поширеною практика, коли вчителі та вихователі фільмують процес навчання чи дозвілля дітей, а потім скидають фото й відео в батьківські чати?

– У Швеції заборонено фільмувати дітей. Іноді вихователі в садочку можуть надіслати дуже коротке відео, але так, щоб не було видно облич. У нас спілкування координується через батьківські кооперативи, де потрібно допомагати кілька разів або бодай раз на місяць. Саме для цього ми й переписуємося в чаті WhatsApp – щоб за потреби мати змогу підстрахувати чи помінятися одне з одним чергуванням. Проте це суто наш вибір – бути частиною такого кооперативу.

До того ж держава фінансово підтримує ці об'єднання. Але раз на тиждень батькам треба приготувати їжу дітям із собою, бо щоп'ятниці вони ходять у походи до лісу або їдуть на екскурсії за межі садка – наприклад, у музей чи театр.

У Швеції немає приватних дитсадків у тому розумінні, як в Україні. Тобто за формою управління вони є, але плата за них фіксована й становить максимум до 200 євро на дитину (близько 101 200 грн). На них, як і на комунальні, кошти виділяє держава.

– Пригадую, в Instagram ви показували один із таких днів, коли провели з дітьми на вулиці аж сім годин.

– Моя наймолодша донька обожнює гуляти (усміхається). Але для цього потрібен дуже теплий і зручний одяг, який дозволить дітям довго залишатися на свіжому повітрі. Звісно, якщо йде злива чи сильний снігопад, вони ховаються в приміщення.

Загалом шведські діти щодня проводять надворі щонайменше три години. Коли я був малим і жив у центрі Стокгольма, то майже не бував на вулиці, тому вважаю, що дітям значно цікавіше й корисніше бути на природі.

– Пане Якобе, якими виходять діти зі шведських дитсадків? Що вони вже вміють та знають?

– Я впевнений, що шестирічні діти в Україні знають більше, ніж їхні однолітки у Швеції. Тут у садочках роблять акцент на базових речах: соціалізації, вмінні бавитися та комунікувати з іншими, самостійності. Дитину вчать одягатися, взуватися, спілкуватися з вихователями й концентруватися на завданнях, а не дають якісь академічні знання. Дитячий садок – це суто підготовка до школи.

– Скільки триває навчальний рік у школі та коли учні мають канікули?

– Навчальний рік триває з серпня до червня. До речі, це ще один приклад до вашого запитання про те, що було найважчим в українській мові, – вивчити назви місяців (усміхається). Мені й досі треба на мить замислитися, перш ніж назвати якийсь із них.

Літні канікули тривають дев'ять тижнів. Також діти відпочивають тиждень восени, два тижні взимку і тиждень навесні – останні у нас називають спортивними канікулами. Крім того, школярі додатково мають тиждень відпочинку на Великдень.

– Скільки триває урок та як і де проходять перерви?

– Донька розповідала, що урок може тривати годину, якщо це, наприклад, фізкультура. Але загалом заняття часто тривають по 45 хвилин, а перерва між ними – двадцять хвилин. На обід учням виділяють пів години. Під час перерв діти зазвичай граються надворі або читають книжки.

– У Швеції, як і у Фінляндії, шкільні обіди безкоштовні?

– Так, безкоштовні, і це дуже добре для сімей, в яких обмежені фінансові можливості. Я думаю, що наші діти люблять їжу в школі.

– А що входить до шкільного обіду?

– По-різному. Іноді це м'ясні страви, наприклад, фрикадельки, інколи це просто спагетті чи макарони. Раз на тиждень учні їдять суп, також є риба, овочі, фрукти. На перекус (ланч) дітям дають бутерброд з маслом або із сиром. Оскільки я люблю українські страви, то вдома ми готуємо їх дітям.

– Чи задають у школі домашні завдання?

– Так, але порівняно з Україною – це дрібниці (усміхається). Наприклад, нашій старшій доньці вісім років, і їй задають домашку лише раз на тиждень. А син зараз у нульовому класі, то в нього завдань узагалі немає.

– У Португалії, до речі, також задають домашні завдання лише раз на тиждень. Моя молодша донька – однолітка вашої. А як щодо виховного процесу у шведських школах? Чи виховують дітей учителі?

– Так, ми в певному сенсі виняток (усміхається). Як на мене, у Швеції виховання дуже спокійне, неспішне й несуворе – усе для того, щоб діти мали достатньо часу побути дітьми. Можливо, для когось такий темп занадто повільний, мовляв, треба рівнятися на інші європейські країни, але я не вважаю це слабкістю нашої системи.

Дружина часто каже: "Якобе, ти не був в українських школах, тому не уявляєш, наскільки це велика різниця" (усміхається). Тут учитель у школі може бути справжнім другом для дітей. Наприклад, зараз наші діти обожнюють школу, а що вони думатимуть у майбутньому – ми не знаємо. Наша донька дуже кмітлива, і не виключено, що коли вона виросте, то вважатиме шведську школу занадто легкою для себе.

– У багатьох європейських країнах відчувається дефіцит педагогів. Чи вистачає вчителів та вихователів у Швеції?

– Така проблема справді була. Проте зараз держава, аби змінити ситуацію, суттєво підвищила їм зарплату, тому дефіцит зменшився.

– Як у школах ставляться до запізнень? Чи є штрафи за прогули?

– У Швеції немає штрафів за звичайні запізнення, але якщо діти взагалі не ходять до школи, у батьків будуть серйозні проблеми. Усе дуже суворо, адже домашнє навчання тут заборонене. Рекордний штраф за багато років, коли діти не відвідували уроків, а навчалися вдома, склав 730 тисяч шведських крон (3,3 млн грн).

Під час пандемії коронавірусу деякі сім'ї залишалися, наприклад, у Таїланді чи Південній Америці, а після повернення на них чекав штраф у кілька тисяч євро. Держава аргументувала це тим, що уряд організовував евакуаційні рейси, тож усі громадяни мали вчасно повернутися до Швеції. Нещодавній випадок: родина поїхала на 24 дні до Таїланду, і їм нарахували 24 тисячі крон штрафу (трохи більше 110 тисяч гривень) – по тисячі крон за кожен пропущений день.

Як політолога та юриста мене глибоко цікавить тема особистої свободи й прав батьків. Тому я вважаю, що в Україні ситуація в цьому плані краща, адже домашнє навчання там абсолютно легальне.

– Чи трапляються випадки булінгу у шведських школах?

– На жаль, так. Як юрист я отримував скарги на цькування, але мої діти з цим поки не зіткнулися. Та хто знає, що буде далі? Як на мене, зараз ситуація значно краща, ніж у часи мого навчання, коли булінг вважався нормою.

– Прочитала у Threads цікавий допис про уроки виживання у Швеції. Пишуть, що влітку діти займаються спортивним орієнтуванням у лісі, а взимку відпрацьовують дії на випадок, якщо провалилися під лід, – навіть стрибають у воду в звичайному одязі. Коли дитина опиняється в ополонці, вчитель розмовляє з нею, ставить запитання, щоб вона не панікувала, а думала. Чули про таке?

– У нашій школі уроки виживання проводять щочетверга. Учнів вчать розводити багаття та правильно користуватися ножами.

До розмови приєднується дружина Якоба – Юлія:

– Те, що ви прочитали у Threads, – абсолютна правда. Учнів справді вчать орієнтуватися в лісі. Стрибків в ополонку в них ще не було, це чекає попереду, а зараз більше зимового спорту – лижі, ковзани. Також дітей навчають куховарити: вони ходять до лісу й готують там на газовому пальнику. Тож за потреби наша донька зможе сама все підключити й посмажити яєчню чи напекти млинців.

Ще школярі вчаться шити, наприклад, іграшки. І це заняття тут не менш важливе за інші предмети. Ним займаються і дівчата, і хлопці – жодного поділу за статтю немає. Пізніше в учнів будуть також уроки праці, де вони майструватимуть із дерева чи металу.

– Пане Якобе, хочу подякувати вам за інтерв'ю й за те, що ви розмовляєте українською мовою з вашими дітьми. Це дуже цінно! І вам, пані Юліє, дякую за допомогу.

– Я хочу, щоб наші діти були українськими та шведськими патріотами, тому їм необхідно розмовляти українською мовою!

Юлія:

– Якоб дуже "топить" за українську мову, дітям не можна шведською говорити зі мною. Як почує навіть з іншої кімнати, вже кричить: "Я чую, що ви говорите шведською!" (сміється). У нашому домі українська мова дуже важлива.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з українкою нігерійського походження Сінді Джеймс – про дитсадки в Ірландії, нігерійське виховання та стрес від навчання в українському виші: "Починати пошуки треба під час вагітності".

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!